Основні репрезентації нового націоналістичного дискурсу в українському кінематографі

«Націоналізм», «національна ідея» – це нині чи не найчастіше вживані поняття у суспільствознавчій науці, хоча її конкретний зміст кожен розуміє по своєму. Багатовимірність самого феномену нації обумовлює необхідність звернення до дослідження його як системи, саме в рамках української культури.

Аналіз репрезентацій дискурсу нового націоналізму в українському кінематографі є актуальним для становлення картини розвитку культури та націоналізму. Аргументуючи це, можна пригадати концепцію Бенедикта Андерсона, який говорить, що членів спільноти незримо пов’язує «друковане слово». В нашому випадку, мається на увазі не «слово» (як у Андерсона), а кіно як візуальна демонстрація національних ідей.

Національна позиція має давати поштовх, так би мовити, заводити двигун. Основна ж рушійна сила в державі – це не національна позиція, а люди, тобто в справжньому державному сенсі – громадяни. Помаранчева революція – це спроба діяти активно на переході від національного до громадянського, на наступний рівень, але нічого не вийшло, бо ніхто не почав діяти адекватно. Проблема є в тому, що національна позиція в Україні у великій мірі реакційна, тобто вона йде не з середини душі, а живиться зовнішнім впливом – тобто реакцією на зовнішні напади. Доказом цього є те, що український націоналізм є направленим не на внутрішній розвиток, а на боротьбу з зовнішніми чинниками. Наприклад, зробіть так, щоб Росія зникла і частина українського націоналізму втратить точку опори, і разом з цим – щирість.

Ставимо собі за мету дослідити репрезентації націоналістичного дискурсу в українському кінематографі пострадянської доби. Виділити рецепції націоналістичного дискурсу в українському кінематографі пострадянської доби, звернути увагу на українське кіно, тематикою якого є Помаранчева революція. А саме, «Помаранчеве небо» (2006, режисер Олександр Кірієнко), «Оранжлав» (2006, Алан Бадоєв), «Прорвемось!» (2006, режисер Іван Кравчишин).

Події 2004 року стали виявом українського націоналізму як руху на захист національної честі і гідності. Та, має відзначити, що феномен націоналізму в політичному житті країни, зокрема під час Української революції став можливим не стільки завдяки усвідомленню вітчизняним політикумом сили націоналізму, як намаганням його дискредитувати або ж використати як політичну технологію.

Виборчі компанії президентських перегонів 2004 року були побудовані полярно. «Блакитна» була сконструйована на спробах створити образ Ющенка як українського націоналіста, вкладаючи у зміст цього поняття суцільний негатив: ксенофобію, національний ізоляціонізм, залежність від Заходу тощо.

«Помаранчеві» позиціонували себе як засновники «нового», тобто народного націоналізму, на відмінну від номенклатурного, «владницького» націоналізму. Саме ця ідея розвивалась, так доводилась в кінострічках «Помаранчеве небо» (2006, режисер Олександр Кірієнко), «Оранжлав» (2006, Алан Бадоєв), «Прорвемось!» (2006, режисер Іван Кравчишин).

«Помаранчеве» кіно стає могутнім каталізатором прирощення національної гідності й самоповаги. Саме ці стрічки «нав'язали» суспільству дискусію щодо ролі та місця національної ідеї в процесі державного творення. Сьогодні практично ніхто не заперечує того, що саме національна ідея має стати стрижнем державного будівництва. Націоналізм став форпостом на шляху тотального засилля русифікації й відповідно виступає за широку українізацію усіх сфер суспільного життя.

Література:

1. Баба Х. ДиссемиНация: время, повествование и края современной нации // http://sinijdivan.narod.ru/sd6red.htm

2. Андерсон Б. Уявлені спільноти. міркування щодо походження та поширення націоналізму. «Критика», 2001.

3. Ґелнер Е. Нації та націоналізм. Націоналізм // http:// www.litopys.org.ua/gellner/gel.htm.

4. Саид. Фрейд и неевропейское // http:// www.litopys.org.ua/gellner/gel.htm.

5. Смит Э. Национализм и модернизм: Критический обзор современных теорий наций и национализма. М., 2004.

6. Хабермас Ю. Европейское национальное государство: его достижения и пределы. О прошлом и будущем суверенитета и гражданства / Ю. Хабермас // Нации и национализм. - М., 2002.

7. Спивак Г. «Могут ли угнетенные говорить?» // Введение в гендерные исследования. Часть 2. Хрестоматия. // под ред. С. Жеребкина - Харьков: ХЦГИ; СПб: Алетейя, 2001.

Білик Ганна

Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна