Етика спілкування

Спілкування – відображення різноманітного та багатогранного світу людських стосунків, це процес, за якого відбувається обмін враженнями, думками, почуттями, переживаннями, а також звернення людини до власної душі, своїх спогадів, мрій. За відсутності спілкування повноцінний розвиток людини, як особистості, стає неможливим. Спілкування є формою творчої активності, яка допомагає засвідчити різні грані людського таланту. Відсутність повноцінного спілкування приносить великі втрати людині, викликає значні деформації внутрішнього світу і психічного стану. Кожна людина боляче переносить стан самотності й ізольованості від оточуючих. А. де Сент-Екзюпері вважав спілкування найвищою цінністю, найбажанішою «розкішшю».

Щодо поняття «етика» можна стверджувати, що воно має два значення: перше - це синонім самої моралі, друге - це вчення про мораль. Під мораллю, у свою чергу, тут розуміється система цінностей, якостей, особливих норм, що визначають вибір людиною свого ставлення до світу і до оточуючих людей. На наш погляд, етика спілкування як розділ етики також може розглядатися в широкому і вузькому сенсах. У широкому сенсі етика спілкування повинна вивчати моральні проблеми ціннісних орієнтацій і нормативних парадигм спілкування, зміст і сутность моральних якостей (чеснот) суб'єктів спілкування, проблеми морального вибору способів, засобів, правил, форм спілкування. У вузькому сенсі етика спілкування - це сукупність конкретних практичних прийомів, норм (перш за все моральних), правил спілкування. Етика спілкування являє собою сферу етичного знання як нормативного, так і теоретичного характеру, в ній акумулювався людський досвід в області моралі спілкування. Етика спілкування включає в себе аналіз проблем спілкування як на рівні сущого, так і на рівні належного.

Етика спілкування в масовій свідомості, як правило, ототожнюється з етикою поведінки, з культурою поведінки, з етикетом, з культурою спілкування, з культурністю, з ввічливістю і т.д. У зв'язку з цим виникає питання: у чому ж відмінність понять «етика спілкування» і «культура спілкування»? По-перше, потрібно, звичайно ж, відзначити, що обсяг поняття «культура спілкування» ширше, ніж обсяг поняття «етика спілкування», так як, на наш погляд, культура спілкування включає в себе всю сукупність цінностей, якостей, норм, поведінкових стереотипів. Культура спілкування включає в себе цінності, які орієнтують процес спілкування, рівень розвитку та особливості суб'єктів спілкування, їх здатності до взаєморозуміння, міру оволодіння способами, засобами, прийомами, правилами спілкування.

Етика спілкування відображає рівень моральної культури особистості. Прийнято вважати, що етика спілкування висловлює рівень належного в культурі спілкування, культура ж спілкування відображає рівень сущого, хоча, насправді, виділити моральний аспект з культури спілкування, відокремити етику спілкування від культури спілкування можна лише в рамках теоретичного аналізу.

До важливих умов людського спілкування слід віднести й певні особливості людей за їх здібностями, психо-фізіологічними характеристиками. Не всім людям потреба і здатність до спілкування притаманна однаковою мірою; це зумовлюється психічними і фізіологічними властивостями індивіда, його певними природними нахилами. З давніх часів відомо чотири типи людського темпераменту: сангвінік, холерик, меланхолік і флегматик, які визначають відповідний характер, здібності, особливості психологічної реакції особистості.

Проблема спілкування аналізується в різних ракурсах (психологічний, правовий і т.д.). Етичний аспект спілкування пов'язаний з дослідженням його в якості моральної цінності, що передбачає розгляд його проявів через призму добра і зла, у співвіднесенні зі змістом моралі.

Виявлення морального статусу спілкування особи пов'язане з його кількісними та якісними параметрами, які зумовлюють сприйняття спілкування як позитивно, так і негативно. Найбільш важливі моральні підстави спілкування: духовне «спорідненість» - взаєморозуміння - можливість діалогу; безкорисність (визнання самоцінності іншого) – терпимість; значимість іншого (інтерес, повагу, любов) - прагнення зберегти контакт; моральна сумісність (співзвуччя основних ціннісних орієнтації). Серйозна дисгармонія у кількісних і якісних проявах спілкування актуалізує проблему самотності.

Найбільш значимі форми спілкування, в яких найбільш виразно виявляється його моральний сенс, – дружба і любов.

Отже, спілкування вимагає від співрозмовників врахування деяких бар’єрів, труднощів комунікації, через які можливе ускладнення взаємостосунків. Ці перепони можуть бути інтелектуального, мотиваційного та емоційного характеру. Їх чітке окреслення допоможе швидше віднайти прийнятні шляхи для вирішення різного роду суперечностей. Так, емоційні бар’єри може створити неприваблива і неохайна зовнішність, незадоволений вираз обличчя, зневажливий погляд, брутальний тон, неуважність. Етика спілкування вимагає також врахування ряду таких специфічних бар’єрів, що стосуються національності, мови, конфесійної належності, політичної орієнтації тощо. Врахування цих бар’єрів допоможе запобігти зайвих ускладнень у спілкуванні і дозволить створити позитивний емоційний клімат.