Секція етики

Алексєєв Ігор

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Психолоґічні знання як чинник особистої етики

Етичний вимір світогляду конкретної людини та її фактичний етичний стан можна узагальнити і назвати «особистою етикою». На мою думку це доцільно робити не тільки тоді, коли життя людини, яке ми аналізуємо, проходить без порушення етичних правил, котрі людина сповідує. Не зважаючи на те, що багато людей несвідомо або свідомо живе у розріз із цінностями власного світогляду, психологічна теорія довела необхідність приходу внутрішнього світу, що розвивається, до несуперечностей як внутрішніх, так і з діями його носія [1]. Відповідно, якщо ми говоритимемо про особисту етику, доводитиметься уточнювати, наскільки її практична складова не суперечить світоглядній.

Обидві складові особистої етики сильно залежать від психологічної освіченості суб'єкта. Світоглядна – незалежно від того, яка вона – повинна враховувати залежність внутрішнього світу та поведінки від зовнішнього. Така залежність вивчається психологічною наукою. Практична етика особистості є відображенням її етичного світогляду, яке тим точніше відповідає ідеалам, чим більша здатність людини до самоконтролю.

На підставі того, що під поняттям етики прийнято розуміти не лише міжлюдські стосунки, я дозволю собі не погодитися із точкою зору, що перетин психології та етики має місце лише там, де мова іде про «золоте правило етики» та психологічною ідентифікацією, яка є критерієм застосування цього правила [2]. Оскільки предметом етики є те, що підпорядковане законам психології, більший чи менший зв'язок між двома науками спостерігатиметься завжди. Якість особистої етики – як світоглядної, так і практичної її складових – залежить від компетенції суб'єкта у психології. Не важливо, набута ця компетенція психологічною освітою або дана людині на рівні відчуттів, знання про інших людей допоможуть ефективніше виробляти та втілювати будь-які етичні правила.

Етичною системою, яка найбільш активно використовувала відкриття психології, стала «нова етика» Еріха Ноймана. Її головні положення – про необхідність урахування впливу особистої установки на колектив та про етичну відповідальність усієї особистості, а не лише свідомості – прогресивне прикладення глибинної психології до актуальних етичних проблем [3]. Але, навіть виходячи за межі цього напрямку, ми можемо помітити зв'язок будь-яких світоглядних та практичних проблем етичного плану із задачами психології.

Тому популяризація психологічних знань та роз'яснення їх зв'язку із етикою при викладанні філософських дисциплін може бути запорукою етичного розвитку населення у рамках будь-якої етичної традиції.

Література:

1. Wood, A. M., Linley, P. A., Maltby, J., Baliousis, M., Joseph, S. The authentic personality: A theoretical and empirical conceptualization, and the development of the Authenticity Scale// Journal of Counseling Psychology, 55, pp. 385-399.

2. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии, 1997, №5, розділ 2 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://psylib.org.ua/books/_bratu01.htm.

3. Нойманн Е. Глубинная психология и новая этика. [Електронный ресурс] – Режим доступу: http://www.sunhome.ru/books/b.glubinnaya_psihologiya_i_novaya_etika/19

Александрович Наталья

Харьковский национальный педагогический университет

имени Г. С. Сковороды