Міський простір: загальна характеристика

Актуальність дослідження обумовлена переходом суспільства на новий етап свого розвитку, де переважає пріоритет культури у всіх сферах і проявах суспільного життя. Відповідно до цього збільшується інтерес до культури як системоутворюючого елемента, що наповнює та надає цілісності суспільному життю. Підставою для зростання інтересу до проблемного поля культурного простору міста є інформаційний сплеск, пов'язаний з трансформацією суспільства, а також із способами та процесами функціонування інформації, процесами глобалізації, інформатизації.

Культурний простір – це комунікативний простір, що поєднує в собі комплекс взаємодіючих багатомірних просторів (соціальний, економічний). Він має свою структуру, яка розкладає сприйняття будь–якого культурного факту на осмислення та переробку інформації, становлення знання і концепцій, пов’язаних із цим знанням, також ціннісні й регулятивні смисли [1; с. 23–35]. Культурний простір є образною моделлю навколишньої дійсності, в якому людина існує так само, як і у фізичному. Отже, простір у філософії є порядком і системою одночасного існування об’єктів. Просторова парадигма допомагає побачити культуру та суспільство як єдине ціле, що має свою структуру, елементи однорідності й багатомірності. У просторі є минулі та майбутні пласти. У міському культурному просторі існує різноманіття культур, що склалось під впливом історичних фактів. Так відбувається діалог культур, який забезпечує буття культурного простору. Концептуальне осмислення культурного простору пов’язано з історичним підходом до розвитку, становлення людини. Таким чином, культурний простір зберігає в собі пам'ять століть і полікультуралізм, тобто взаємозв’язок всіх культур [3; с. 241–246].

Культурний розвиток міста відбувається під впливом зовнішнього середовища. Культурний простір створює особливу полікультурну міську атмосферу; визначає рід занять, стиль життя, взаємовідносини жителів міста. Культурний простір міста активізує наповнює життєвий світ мешканців міста особливим змістом і ціннісними орієнтирами, спрямованими на реалізацію життєвих планів у міському середовищі. Cистемоутворюючим елементом міського простору є людина. Місто включає в себе і предметно–просторовий контекст, і людські взаємозв’язки – отже й культуру в цілому. Місто є центром ідей культури, що організовують життя мешканців міста. У міському просторі спостерігається відображення людської діяльності, її трансформація, що відбувалась під впливом різних факторів: зовнішніх і внутрішніх, соціальних, культурних, економічних чинників. Суть міста полягає у становленні людської культури. Міське середовище постає для особистості у вигляді повсякденної реальності, в якій вона соціалізується, реалізує різноманітні можливості, свої цілі, творчі здібності інформативної насиченості, культурної інтеграції. Культурний простір міста, що є одним із головних символів життя, має суб’єктивний вимір. Просторове уявлення створює світосприйняття, з якого складається загальне уявлення про світ, що формує місто під впливом навколишньої дійсності [2; с. 24–50].

Відтак, місто є простором взаємодії культурних і соціальних груп, а також втіленням у життя інтересів цих груп. Міський простір об’єднує на основі інформаційних потоків і є генератором розвитку. Культурний простір надає нові можливості для розвитку особистості, нові форми просторової організації культури, і об’єднує населення, задає напрям у діяльності, створює міську єдність, спільну ментальність.

Література:

1. Зиммель Г. Большие города и духовная жизнь // Зіммель Г. Логос. – 2000. – №3/4 – С. 23 – 35.

2. Линч К. Образ города / К. Линч – М. : Стройиздат, 1982 – 326с. 

3. Тьоніс Ф. Спільнота та суспільство / Тьоніс Ф. – К. : Дух і літера, 2005. – 258с. 

Холох Олена

Київський національний університет імені Т. Г. Шевченко