Досвід буття особи в проекті метафізичної антропології сучасного томізму

Філософська антропологія з’являється у ХХ столітті у значенні метаантропології та нової філософії завдяки працям М. Шелера, Г. Плеснера та А. Ґелена. Її поява зумовлена тогочасним становищем теорії пізнання, основними ідеями «філософії життя» та розвитком різноманітних наук про людину. Відтак, виникає настанова формування єдиної дисципліни, що, з одного боку, експлікує здобуті антропологічні знання, а з іншого – надає самодостатній, цілісний та завершений проект філософської антропології.

Натомість, сучасний стан цієї дисципліни демонструє неможливість побудувати завершену картину людини на основі абсолютизації якогось одного аспекту її існування (активного духу, властивої ексцентричності чи діяльнісного фактору). Це призводить до сьогоденної варіативності антропологічних проектів і традицій, які цікавляться окремими аспектами людської природи.

Проте, настанова цілісності, повноти, об’єктивності та універсальності не втратила своєї ваги в сучасній філософії класичного томізму, який втілює її у власному проекті персоналістичної метафізичної антропології. Підвалиною такого варіанту антропології є класична аристотелівсько–томістична метафізична онтологія, яка у своїй побудові від сущого як такого (онтології) переходить до сущого як особи (метафізики особи в якій людина не є тілом або душею, а саме особою). Пізнання особи, що є основним суб’єктом філософської антропології здійснюється завдяки досвіду. Сучасний реалістичний томізм вказує на досвід як на джерело, що уможливлює пізнання онтологічної структури самої особи (форми, матерії, існування, сутності, акту буття) і її прояву (самосвідомості, тілесності, самовизначеності, участі, трансцендентальності, іманентності та ін.). Досвід у сучасній томістичній метафізичній антропології розглянутий із позиції реалістичної теорії пізнання та вчинку. Особа є метафізичною істотою. Вона визначена матерією і духом, однак, вона також і гносеологічно метафізична, оскільки здатна творити метафізику. Тому, вивчення досвіду особи реалістичний томізм розпочинає саме із постулювання невід’ємної ролі метафізики.

Після того, як десятиліттями ішлося, про «смерть метафізики», сучасні розробки томізму відновлюють (не реабілітують!) її позиції у теорії пізнання та антропології. Йдеться про фундаментальну потребу людського духу запитувати про підставу речей, власного існування і остаточний принцип світу, яка була знехтувана різними формами релятивізму, скептицизму або радикального плюралізму.

Існують різні антропологічні розробки томізму в англосаксонській, так і в сучасній континентально–європейській філософії. Метафізична антропологія, яка за вихідний пункт побудови приймає досвід особи репрезентована Люблінською школою філософії (М.А. Кромпець, С.Свєжавський, Т.Стичень, А.Маринярчик та ін.). Її представником також був Кароль Йозеф Войтила, який розробив теорію досвіду вчинку на основі томістичної метафізики та реалістичної феноменології. Під впливом праць професора Войтили перебував і Йозеф Зайферт, який використовує феноменологічний метод в основних сферах метафізичної антропології. Основна ознака реалістичного томізму – це звернення до безпосереднього досвіду пізнання реальної, живої особи, який конкретизує у своїй метафізичній антропології Едита Штайн.

Метафізична антропологія реалістичного томізму завдяки філософському аналізу досвіду особи пропонує цілісне дослідження людини, яке однак, не претендує на повне завершення. Питання про людину завжди залишається відкритим у сучасній філософії. Пошук нових підходів до тлумачення досвіду та людського існування має відбуватися у філософській антропології в діалозі з іншими гуманітарними дисциплінами з метою адекватного та правдивого відображення дійсності. Це забезпечує цілісність та повноту, яка не конструює системи та теорії, а повертає назад до принципів існування та акту буття.

Література:

1. Баттіста Мондін. Підручник систематичної філософії: Том 3. Онтологія і метафізика/ Пер. з італ. Б. Завідняка. – Жовква: Місіонер, 2010. – 284 с.

2. Krąpiec M. A. Człowiek jako osoba / M. A. Krąpiec. Lublin: Towarzystwo Naukowe KUL, 2005. – 269 s.

3. Stępien A.B. Metafizyka i ontologia: dwa oblicza teorii bytu?// Poznanie bytu czy ustalanie sensów? (Praca zbirowa) – Lublin: PL SITA, 1990. – S. 101–109.

Солодкая Светлана

Київський національний університет імені Тараса Шевченка