Використання лабораторних тварин: мета досі виправдовує засоби?

Вівісекція-злочин;

людство має відректися від цього варварства

Віктор Гюго

За загально прийнятим визначенням, експеримент (від лат. experimentum – проба, досвід) в науковому методі – це метод дослідження певного явища у керованих умовах. Ключовою характеристикою, що виокремлює експериментальну діяльність з поміж інших видів пізнавальної діяльності є активна взаємодія із об’єктом, властивості якого вивчаються. Виконання медико-біологічних дослідженні фармакологічних препаратів, випробування медичних інструментів, приладів та апаратів, нових інвазивних (хірургічних) методів лікування у медицині та ветеринарії вимагає обов'язкового попереднього визначення їх безпеки для людини (тварини) шляхом організації доклінічних випробувань та тестування. При цьому, до тепер найчастіше доклінічне тестування здійснюється на лабораторних тваринах.

У всьому світі широко відомі критерії можливості використання лабораторних тварин для навчальних і наукових цілей відповідно до Гельсінської декларації Всесвітньої медичної асоціації (2000) [1, 2, 4]. До числа основних положень, що відображені у даному документі слід віднести наступні: навчання техніці невідкладних оперативних втручань, оволодіння навичками і вміннями, необхідними для подальшої роботи в клініці, придбання яких не може бути забезпечено іншими способами; навчання хірургічним операціям і інвазивним маніпуляціям в умовах, максимально наближених до реальності при одночасному виключення фактору ризику для життя і здоров'я людини при відсутності адекватних заміщуючих способів; виконання фундаментальних наукових досліджень, що вимагають експериментального підтвердження, проведення експериментального етапу доклінічних випробувань, спрямованих на отримання результатів, не досяжних іншими засобами (розробка нових або поліпшення існуючих способів лікування, розробка технології або отримання знань для розробки нового ефективного способу лікування, діагностики або з'ясування патогенезу захворювання тощо).

Практичне втілення доволі чітких та прозорих критеріїв обґрунтування необхідності експериментальної діяльності із залученням живих істот не можливе без глибинного розуміння та аналізу такого виду діяльності з позиції допущення страждання живого, моральної виправданості страждання або смерті тварини задля блага людини, альтернативності або безальтернативності включення живої тварини у конкретне дослідження та якнайбільшої гуманізації експериментальної діяльності із урахуванням сприйняття життя як найбільшої цінності. Із цього приводу Вольтер полемізуючи із Декартом, що вважав тварин за бездушні машини, писав: «Яка убогість розуму говорити, що тварини - машини, позбавлені розуміння і почуттів».

При формулюванні основних шляхів вирішення питань, що виникають у ході проведення медико-біологічних експериментів з використанням лабораторних тварин, основополагаючими слід вважати загально прийняті світові стандарти експериментальної роботи з тваринами, запропоновані Расселом і Берча в 1959 році (Russel & Burch) та названі концепцією «Three R» [3, 5]:

a) reduction – максимально можливе зменшення кількості тварин, що використовуються для здійснення необхідних навчальних або наукових цілей;

б) refinement – поліпшення, вдосконалення експериментальних методик для зниження (виключення) негативних (в тому числі больових) впливів на тварину;

в) replacement – усунення тварин з експериментальної чи навчальної роботи, якщо є можливість отримати аналогічні результати альтернативними методами.

Переведення вище означених тез із площини суто теоретичних розмірковувань у практичну сферу можливе за допомогою впровадження альтернатив використання лабораторних тварин: культур клітин та тканин, мікроорганізмів (особливо у якості першого етапу вивчення проблеми); моделювання in vitro; розробка математично обґрунтованих комп’ютерних моделей, так зване експериментування іn silico; активне використання технологій візуалізації стану тварини в процесі експерименту, що дозволяє уникнути вівісекції (ультразвукове дослідження, томографічне дослідження); заміна ссавців на безхребетних у ряді випадків; експерименти на волонтерах, у тому числі впровадження експериментальних видів лікування та багато інших шляхів адекватної заміни.

Суперечки навколо дослідів на тваринах активно розпочалися у XVII столітті, а принесли свої практичні результати лише у середині ХХ століття. Довгий шлях для усвідомлення багатьох дискусійних питань, що із кожним днем усе впевненіше стають аксіомами: «Настане час, коли світ буде дивитися на сучасну вівісекцію в ім'я науки, як він дивиться зараз на спалювання людей на вогнищах в ім'я релігії» (Х. Байджлоу, професор медицини).

Література:

1. Кундієв Ю., Кисельов Ю. Біоетика: витоки, стан, перспективи // Вісн. НАН України. – 1999. – № 8. – С. 6 – 8.

2. Трахтенберг И.М., Резников А.Г. Альтернативные методы и принцип научной целесообразности в медико-биологических исследованиях. – Другий національний конгрес з білетики. – 2004. – Київ. – С. 37 – 38.

3. Pound et al. 2004 Where is the evidence that animal research benefits humans? BMJ 28;328(7438):514-7 PMID 14988196 Dr Robert Sharpe. Science on Trial. Sheffield: Awareness Publishing Limited, 1994. – 156 p.

4. Рєзников А.Г. Проблема этики при проведении экспериментальных и биологических исследований на животных в Украине. Антология биоэтики / Под ред. Ю.И. Кундиева. – Львов: БаК. – 2003. – С. 395 – 399.

5. O’Donoghue P.N. The ethics of animal experimentation, London, UK. // European Biomedical Research Association.-1998.-P. 25-30

Зубарев Александр

Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина