Секція «марксистські практики та сучасність»

Завгородній Роман

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

Ідея університету

Дані тези є рефлексією з приводу секції «Марксистські практики та сучасність» та ідеї Університету, де зародилась дана секція. Метою тез є відповідь на питання про доцільність її подальшого проведення та, порушуючи всі правила дедукції, про доцільність існування Університету в тій формі, яку ми маємо на даний момент.

1. Будь-яка ідея, що мала можливість настоятись років з 200 вже не потребує переосмислення чи доповнення – вона потребує лише реактуалізаціїї.

2. В основі буд-якого сучасного Університету лежить Кантів заклик до мужності користуватись власним розумом. У своїй «Відповіді на питання: що таке Просвітництво?» він пише: «Для просвітництва потрібна лише свобода, й до того ж найнешкідливіша, а саме свобода у всіх випадках публічно користуватись власним розумом. <...> Публічне користування власним розумом завжди повинно бути вільним. <...> Під публічним застосуванням власного розуму я розумію таке, що здійснюється ким-небудь як вченим перед усією читаючою публікою» [3, с 31]. Цей фрагмент підтверджує нашу тезу. Але з часів Канта публічна сфера зазнала значних трансформацій – вона набула рис, які йдуть всупереч ідеї Просвітництва. Публічна сфера зараз – це формальність, що необхідна для отримання символічного капіталу (будь то визнання чи засіб продовжити комфортне існування в стінах Університету). Отже мова йде про те, щоб змінити самі умови наукового дискурсу.

3. Мати мужність користуватись власним розумом означає відрефлексувати власні обумовленості й зняти їх. Гегель, коли пише «Про сутність філософської критики» відмічає: «Важливо знати всю множину рефлексій духу, кожна з яких повинна мати свою сферу в філософії, рівно як і все підлегле та недостатнє в цих рефлексіях» [1, с. 273]. Та Гегель, майже повторюючи ідею Канта стає критиком Просвітництва, вважаючи його «виразом пласкої буденності розсудку та його спесивого самозвеличування над розумом» [1, с. 280]. Взамін він пропонує «нову міфологію, міфологію розуму» [див. 1, с. 213]. Це одна з найбільш радикально настроєних до Просвітництва ідей, яка показує, що незалежно від умов та критичної установки тієї чи іншої епохи необхідно встановити мисленнєву автономію суб'єкта. Більше того, ідея нової міфології – найбільш цинічна ідея, що може бути виказана відносно пізнавальних здібностей людини: ми повинні поставити наш розум (методами самого розуму) в такі умови, щоб у нього не було іншого виходу, аніж відрефлексувати власні обумовленості. Це і є тим, що Гегель називає «врятувати кінечність» [див.: 1, с. 277].

4. Університет має відстояти своє право на існування у якості автономного суб’єкта. А це можливо лише за умови університетської революції. Для цієї тези є підстави. Дерріда у своїй доповіді «Закон достатньої підстави: Університет очима його послідовників» вказує на підставу політичну (що і дозволяє говорити про революцію): «<...> сьогодні, на відміну від попереднього досвіду, неможливо відмежовувати дослідження, які ми виконуємо в одній чи кількох галузях знань, від осмислення їхніх політичних та організаційних умов» [2, с. 237]. Що ж це за політика така? Дерріда далі говорить: «Отже, я наважуся сказати, що дискурс і марксизму, і психоаналізу, включно з Карлом Марксом і Зигмундом Фройдом, настільки, наскільки вони нормовані науковою практикою і законом підстави, є внутрішньо університетськими. І у будь-якому випадку вони збігаються з дискурсом, що панує в Університеті» [2, с 259]. Тобто мова йде не про вибір професії, а про наше право на повноліття, яке потрібно вибороти. Ось чому марксистський і фрейдистський дискурси є внутрішньо університетськими. А це значить, що вони є дискурсами подолання неповноліття.

5. Марксистський дискурс – це критично-революційний дискурс [див.: 5]. Та Маркс йде далі за Канта та Гегелівську критику Просвітництва – він пропонує піддати критиці основу будь-якої критики (у гегелівському розумінні), тобто філософію. Він ставить питання не про переоцінку основних ідей філософії, а про втілення філософії в дійсність через її подолання [*1] [див.: 4, с. 52]. Маркс приходить до категоричного імперативу, «<...> що велить скинути всі відносини, в яких людина є приниженою, уярмленою, безпорадною, мерзенною істотою» [4, с. 53-54]. Маркс закликає до повноліття. Але реалізація цього заклику буде можлива лише за умови подолання філософії, а значить і тих засобів виробництва, що її продукують. То для чого ми тут зібрались? Щоб продовжити справу умертвлення філософії, чи для її подолання? Ким ми вийдемо з цієї авдиторії – мерцями чи повнолітніми?

6. Університети всіх країн, стверджуйте власну автономію!

Примітки:

1. У даному фрагменті ми перекладаємо Марксове «Aufhebung» як подолання. Справа в тому, що такий переклад робиться з метою уникнути кальки з російського «снятие». До речі, російські переклади Маркса подають «Aufhebung» як «упразднение, уничтожение, преодоление», що докорінно змінює суть Марксової посилки. Якщо ми поглянемо на оригінал тексту, що цитується, то побачимо: «Die Aufhebung der Religion als des…», «Ihr könnt die Philosophie nicht aufheben, ohne sie zu verwirklichen», «Sie glaubte, die Philosophie verwirklichen zu können, ohne sie aufzuheben» [див.: 6]. Тобто мова не йде про буквальну відміну чогось. Мова йде про діалектичну процедуру.

Література:

1. Гегель Г. В. Ф. Работы разных лет. В двух томах. Т. 1 / Гегель Г. В. Ф. – М.: «Мысль», 1970. – 668 с.

2. Ідея Університету: Антологія / Упоряд.: М. Зубицька, Н. Бабалик, З. Рибчинська. – Львів: Літопис, 2002. – 304 с.

4. Кант И. Собрание сочинений в восьми томах. Т. 8 / Кант И. – М.: «Чоро», 1997.

5. Маркс К. К критике гегелевской философии права; Нищета философии / Маркс К. – М.: Мир книги, Литература, 2007. – 416 с.

6. Karatani Kojin. Transcritique: On Kant and Marx / Karatani Kojin; [trans. Sabu Koshu]. – MIT, 2003. – 336 p.

7. Marx K. Zur Kritik der Hegelschen Rechtsphilosophie / Marx K. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://de.wikisource.org/wiki/Zur_Kritik_der_Hegelschen_Rechtsphilosophie._Einleitung

Ильин Илья

Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина