Образ Чорнобильської трагедії як домінантний фактор інкультурації сучасних українців

26 квітня 2011 ріку – стане 25-річчям аварії на Чорнобильської АЄС. Проте, людство вже настільки звикло до Чорнобильської трагедії, наявності «зони відчуження» в Україні, болю і жаху наслідків цієї аварії, небезпеки «чорнобильського» саркофагу, що, ймовірно, навіть не помітить цієї дати, а якщо помітить, то святкувати не стане.

Вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської АЄС – 26 квітня 1986 року - одна з найважливіших подій в історії України та світу. Українській простір докорінно пронизаний переживанням цієї трагедії. Чорнобиль – як найбільша аварія ядерного реактору та найбільша радіаційна промислова катастрофа – з кожним роком все більше і більше поростає «міфами» ЗМІ та полемічним свавіллям науковців. Саме у такій «нездоровій» «зараженій» «шокованій» атмосфері формується сучасна ідентифікаційна свідомість українців. Образ Чорнобильської трагедії як певний культурний досвід народу стає одним із домінантних факторів у процесі інкультурації громадян України.

Починаючи з 1987 року у науковому дискурсі ведеться гостра полеміка стосовно статусу аварії на ЧАЄС. Не дивлячись на досить значний період розроблення цього питання, консенсусу так і не дійшли. Головною причиною термінологічних розбіжностей є різноплановість підходів визначення як причини вибуху, так і його наслідків.

Сергій Мирний, наприклад, акцентує увагу на тому, що Чорнобильська аварія перетворилася на глобальну катастрофу через унікальне поєднання саме таких обставин : Чорнобиль – це радіаційна аварія великого масштабу, яка сталася в культурно й економічно важливому регіоні світу ( в Європі) у критичний історичний момент; її наслідки глобальні, комплексні та довгочасні [1,18]. Тим паче вибух на Чорнобильській АЄС став «подвійним», тобто спочатку стався вибух реактора (техногенний), а після вибухнули ЗМІ (інформаційний).

Інформаційний вибух Чорнобилю спричинив більшої шкоди світові, ніж фактичний радіаційний. Коли інформація про події на Чорнобильській АЄС 26 квітня 1986 року стала оприлюдненою, світова свідомість, особливо українська, зазнала невідворотного масового інфо-шоку, котрий спричинив глобальну паніку, наніс масову психологічну травму. Стрес від отриманого шоку був не тільки від самої звістки про трагедію, а і від «смислового навантаження», яким почали наділяти наслідки аварії вже у перші тижні після вибуху. Жах і смуток нерозумінням радіаційної сили, наче вакуум, оточив людство, ввів його в стан оціпеніння.

Досить логічним є факт того, що найбільш інфо-травмованою країною стала Україна. Інформаційний шок Чорнобилю дестабілізував соціальне середовище українського простору, став навколишньою реалією.

Чорнобильська інфо-ситуація в ЗМІ та художньо-документальній літературі наприкінці 80-х років сформувала соціально-психологічний «синдром Чорнобиля» в українській культурі, змоделювала систему «нових» цінностей «пост-чорнобильського» періоду, стигматизувала статус постраждалих від наслідків Чорнобильської трагедії, чим сприяла появі та розповсюдженню радіофобії, т.з. «комплексу жертви», в українському суспільстві; породила міфологему «радіаційного» буття України в цілому .

Користуючись таким інфо-свавіллям кінця ХХ століття, почали складатись тенденції творення образу «чорного лиха» Чорнобиля та його радіації. «Чорнобильці», ліквідатори, письменники, журналісти, науковці – всі, хто не був байдужим – сприяли процесу переосмислення трагедії, оспівували свій соціально-історичний досвід очевидців та учасників.

Сьогодні існує п’ять традиційних образів Чорнобильської трагедії :

1)інформаційний; 2) естетично-поетичний; 3) соціальний; 4) семіотично-міфологічний; 5) апокаліптичний.

Вище зазначені образи Чорнобильської трагедії докорінно вжились в культурну площину українського «пост-чорнобильського» часу. На них будується педагогічні аспект виховання майбутніх та сьогочасних поколінь. Чорнобильська трагедія – соціально-психологічний історичний досвід України. Тому можна з впевненістю наголосити на тому, що саме образи Чорнобиля є домінантними елементами у процесі ідентифікації сучасних українців; Чорнобильська трагедія як найпотужніший чинник творення соціально-історичного досвіду сучасної української спільноти є тим домінантним елементом процесу інкультурації нашої нації. Відповідним доказом моєї позиції може бути наявність в Україні великого пласту культурно переосмислених спогадів й вшанувань пам’яті Чорнобильської аварії, приміром : літературний спадок І.Драча, Л.Костенко та багатьох інших видатних українських письменників, Музей Чорнобилю у Києві, пам’ятники скорботи майже у кожному місті країни, величезний фонд документально-художнього кіно про Чорнобиль ...щорічні «години пам’яті» у шкільних програмах, присвячені цій трагедії, що суттєво впливають на свідомість та психологічну адаптацію дітей.

Отже, інкультурація сучасних українців неможлива без наявності в ній естетично-історичного осмислення образу трагедії ЧАЄС.

Література:

1. Мирний С. Чорнобиль як інфо-травма // Критика.Часопис аналітичних есеїв, рецензій та оглядів. – 2010. – № 3-4 – с.18 -22.

2. Мицьо М.Полиновий ліс // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2006.- № 41. – с.134-153. 134-135.

3. Стефаненко Т. Этнопсихология. – М.: Институт психологии РАН, «Академический проект», 1999. – с.320.

4. Флиер А.Я. Культурология для культурологов: Учебное пособие для магистрантов и аспирантов, докторантов и соискателей, а также преподавателей культурологии. — М.: Академический Проект, 2000.– с.496. 210-214.

5. Щербак Ю. Чернобыль / Ю.Щербак. — М.: Советский писатель, 1991. – с. 464.