Філософія м.М. Бахтіна в контексті філософії події

Філософія, як і будь–яка інша традиційна наука, переживає глибинні трансформації з кожною новою фазою людської історії. Навряд чи хтось сперечатиметься з тим, що ХХ століття несе з собою важливі зміни у всіх областях життя людей. Мова в першу чергу йде про процеси глобалізації, про корінні зрушення в цивілізаційному розвиток людства, про небувалі темпи науково–технічного прогресу. Очевидно, що все це, так або інакше, породжує необхідність в якихось серйозних оновленнях в культурі філософствування.

Існує традиція говорити про так звані «повороти» у філософії ХХ століття, що відзначають спробу відходу від класичної проблематики, нав'язаною суб’єкт–об’єктною опозицією метафізики Нового часу, і перевизначенням завдань і проблем філософії. У числі основних називаються лінгвістичний і онтологічний повороти. Суть їх полягає у виявленні обмеженості класичних встановлень філософії або мовою, або онтологічними передумовами.

Дослідження онтології події представляється актуальним, дозволяючи прояснити логіку ходу сучасної онтології в обігу до події, а також оглянути множинність способів такого руху і його вбудовування у філософію.

Звернення до філософії М. М. Бахтіна в цьому питанні не є випадковим.

Філософію вчинку або філософію діалогу М. М. Бахтіна краще всього інтерпретувати через філософію події.

Тематичне і термінологічне обгрунтування події здійснювалося М.М.Бахтіним не тільки в рамках трактату «До філософії вчинку», а і у всіх питаннях, за розгляд яких брався М. М. Бахтін: естетична подія, подія в романі, вислів як діалогічна подія, подія смерті, соціальна подія, діалогічна подія між текстами, подія розуміння, слово як подія, а також сенс і істина як подія.

Поняття події не тільки не втрачає своєї концептуальної визначеності тому, що застосовується в самих різних областях і контекстах, але навпроти, слід сказати, що найрізноманітніші сфери гуманітарного знання знаходять єдність походження, що іноді втрачається з виду або стає невиразною, і, відповідно, єдність завдання завдяки тлумаченню їх предметів і самої пізнавальної діяльності як подій.

М. М. Бахтін звертається до питання про специфіку людського буття, яка термінологічно схоплюється в понятті події: події буття, або події в бутті. Подієвість буття, або світу, яка і є в центрі уваги М. М. Бахтіна, обумовлена тим, що в цьому світі здійснюється подія буття людини. При цьому вимірювання подієвості, яке розкривається М. М. Бахтіним в події буття людини відкривається разом з тим як джерело смислоутворення в бутті. Сенс буття, виникаючи з події буття людини, виступає як знак подієвості, – звідси бере походження теза про персоналістичність сенсу в гуманітарних науках, що не раз підкреслювалася філософом.

М. М. Бахтін спочатку звертається до людського буття як події, яка утворює масштаб подієвості як такої в світі. Філософ виділяє подію буття людини як таку, що, з огляду на специфічні характеристики буття людини є місцем події в первинному сенсі. Таким чином, відкриваючи в бутті вимірювання подієвості, людина дає можливість світу, в якому віна існує, також виступити як подія.

Непостійність поняття буття у М. М. Бахтіна визначається не чим іншим, як відкриттям вимірювання події. Саме тематизация події збирає навколо себе, проявляє і, відповідно, проблематизує різні сенси поняття буття. Подія стає як би точкою кристалізації останніх.

У композиційному сенсі питання про подієвість займає у М. М. Бахтіна таке ж місце, що і питання про «буття–взагалі» – у фундаментальній онтології М. Гайдеггера.

Філь Лариса

Житомирський державний університет імені Івана Франка