Чи можна засвідчити, що існує слов’янська філософія в наш час?

Виникнення філософської думки в Україні пов'язане насамперед з появою такої історичної спільності людей, як український народ. Адже кожен народ демонструє своє право на життя не тільки здатністю до виживання, а й силою духу взагалі, і філософського зокрема. Свідченням того, що ще за давніх часів український народ був високорозвинутою спільнотою говорить нам саме слов’янська філософія. Вона розкриває нам можливість дізнатися про минулу культуру, історію, традицію нашого народу, поринути у вирій питань і філософських відповідей, які дають можливість збагатити кожного.Знання свого родоводу, історичних, культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.

Упродовж своєї багатовікової історії український народ сягнув значних вершин на терені культурного розвитку, створивши багато неповторних духовних цінностей і саме це ми можемо спостерігати завдяки слов’янській філософії. Особисто я, на даний момент прийша до такого твердження, - що повноцінною філософія в країні є тоді, коли серед академічної філософії, філософської публіцистики, філософської есеїстики та філологічно-літературної критики, присутня перш за все, слов’янська фундаментальна філософія. Сьогодні в Україні видано небагато книг з слов’янської філософії, але жодна з них в повній мірі не належить до фундаментальної філософії, відтак, зокрема, і не здобула світового розголосу. Цьому звичайно є багато причин, але найголовніша – немасштабність домагань вітчизняних філософів та нефундаментальність їх підходів.

Чому в Україні немає фундаментальної, тобто слов’янської філософії? Та тому, по-перше, що майже вся фундаментальна філософія початку ХХ століття в Росії створена саме нашими земляками, хоча і російською мовою, а ми в своєму примітивному лінгвоцентризмі відрікаємося від неї. Тобто ми робимо те, що не раз вже робили, – відрікаємось від філософської культури свого минулого на черговому історичному переломі. По-друге, катастрофа в українській філософії закінчиться тоді, коли філософія перестане бути філологією та національно-мовною філософією, і стане тим, чим вона і має бути – роботою чистого духу.

Загальне враження від української філософії – хоч минулого часу, хоч теперішнього – приземленість, відсутність «божевільних ідей», які б захоплювали уяву, змушували змінювати своє життя в новому світовлаштуванні. Духовність може існувати тільки завдяки новим «божевільним ідеям», які не сприймаються більшістю – це завжди було так і навряд чи не буде інакше.

Перш за все, нам потрібні ідеї та концепти, а не інтерпретації. Інтерпретації в слов’янській філософії - це наслідок надлишкової її академізації. Філософію максимально пристосовують до викладання, а не власне - філософствування, до осмисляючого роздуму, до вільного мислення про нові сутності. Такі нові сутності мають поставати у вигляді нових ідей та концептів, а не компіляцій чи інтерпретацій уже існуючих філософських текстів. Тому наперекір всьому давайте скажемо про необхідне. Нам потрібне подання всіх напрямів сучасної філософії в тісній співпраці з філософіями інших країн. В цьому сенсі ми не маємо іти за модою на «структуралізм-постмодернізм» чи на «синеогетику, феноменологію, герменевтику». Нам потрібна, перш за все, вітчизняна фундаментальна теоретична філософія, яка не зводиться за своєю спеціалізацією до метафористики, публіцистики, есеїстики чи викладацько-монографічного академізму. Нам потрібна не тільки наукова філософія, а таке філософське теоретизування, яке дозволяє бачити більш широкі горизонти, ніж наука.

Отже, в наш час слов’янська філософія існує, але вона не розвивається, вона лише живиться тією кльтурою, тією традицією, тією історією, яка створювалась колис, а це рано чи піздно призведе до загибелі її існування.

Гринчук Марина

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова