Стан і тенденції розвитку неурядових аналітичних центрів в Україні

В українському законодавстві відсутнє юридичне визначення «неурядовий аналітичний центр» .

Організаційна структура неурядових аналітичних центрів характеризується формою організації та кадровим складом. За формою організації аналітичні центру можна поділити на дві групи. Перша - окремі самостійні неурядові організації. Друга – аналітичні центри, які працюють у складі певної групи структур

Як правило, неурядові аналітичні центри виділяються серед науково-дослідних організацій щодо нечисленним і мобільним кадровим складом.

Володіння іноземними мовами є необхідним способом оперативного отримання інформації з світового інформаційного простору

Безумовними пріоритетами дослідницьких інтересів аналітичних центрів є економіка, внутрішня політики, зовнішня політика і соціальна сфера.

Неурядові аналітичні центри зосереджують увагу на проблематиці, безпосередньо пов'язаної з процесами демократичних реформ, становленням громадянського суспільства і правової держави.

Адресатом своїх досліджень абсолютна більшість аналітичних центрів вважає підготовлену аудиторію, в першу чергу – професійне співтовариство.

Виконання аналітичними центрами їх головних функцій вимагає постійної присутності в інформаційному просторі, як національному, так і міжнародному.

Абсолютна більшість аналітичних центрів має власні друковані видання - періодичні та \ або неперіодичні

Основою співробітництва аналітичних центрів та органів влади є спільність їх цілей – забезпечення прав і свобод громадян, підвищення ефективності державного управління

На даний момент в Україні не існує постійних, встановлених влада форм співпраці з аналітичними центрами.

Неурядові аналітичні центри активно беруть участь у консультативних громадських структурах при міністерствах і відомствах.

Незважаючи на наявність різних форм співпраці органів державної влади з аналітичними центрами, їх ефективність є досить низькою.

Більшість аналітичних центрів – це незалежні самостійні структури, які працюють в невеликому кадровому складі і залучають позаштатних експертів. Завдяки цьому досягається мобільність центрів у проведенні досліджень і скорочення накладних витрат, що за умови обмеженості фінансів є важливим чинником їх виживання.

Помітне присутність аналітичних центрів в інформаційному просторі не є якісним показником реальної ситуації. Активність в медіа-просторі має чисто номінальний характер, оскільки висловлені незалежними експертами новаторські ідеї, критичні оцінки влади, альтернативної позиції - є політично чуттєвим продуктом, який часто потрапляє за дії цензури.

Загалом, розвиток аналітичних центрів характеризується підвищенням їх спеціалізації та професіоналізації, формування постійного партнерства і ринку аналітичних послуг, пошуком нових форматів взаємодії з іншими громадськими організаціями та органами влади.

За рівнем впливу на владу, соціальним ефектом, діяльність вітчизняних аналітичних центрів є далекою від діяльності їх колег не тільки в західних країнах, а і в багатьох країнах Центральної та Східної Європи.

Література:

1. Hayes P. The Role of Think Tanks in Defining Security Issues and Agendas\\ Global Collaborative Essay : October 21 st. 2008. p. 34-42.

2. Smith J.A. The Idea Brokers: Think Tanks and the New Policy Elite \\ [s.l] : Free Press 2004. c 208- 220

Рябінчук Михайло

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»