Тема 4. Облік довгострокових зобов'язань. Лекція 4.1. Облік довгострокових позик.

25

Тема 4. Облік довгострокових зобов'язань.

Лекція 4.1. Облік довгострокових позик.

Після вивчення лекції 4.1 студент повинен знати:

• класифікацію довгострокових зобов’язань за певними ознаками;

• порядок оцінювання довгострокових зобов’язань на дату балансу;

• характеристику рахунків, на яких ведеться бухгалтерський облік довгострокових зобов’язань;

• схеми бухгалтерських проведень з обліку операцій виникнення та погашення довгострокових зобов’язань;

• порядок відображення інформації про довгострокові зобов’язання в облікових реєстрах та фінансовій звітності.

Після вивчення лекції 4.1 студент повинен вміти:

• класифікувати зобов’язання;

• складати первинні документи з обліку довгострокових зобов’язань;

• відображати виникнення довгострокових зобов’язань на рахунках бухгалтерського обліку;

• відображати довгострокові зобов’язання в облікових реєстрах та фінансовій звітності.

План.

1. Поняття, класифікація та оцінювання довгострокових зобов’язань.

2. Облік довгострокових кредитів банку.

3. Облік інших довгострокових фінансових зобов’язань.

Література.

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання».

2. Бухгалтерський фінансовий облік [текст]: підручник для студентів спеціальності "Облік і аудит" вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. - 8-ме вид., доп. і перероб. - Житомир: ПП "Рута", 2009.-912 с.

3. Лишиленко О.В. Бухгалтерський облік: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. –Київ: Вид-во “Центр учбової літератури”, 2009. – 670 с.

4. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік:Навчальний посібник.-К.:Кондор, 2005р.-503с.

Ключові слова: позикові ресурси, зобов’язання, довгострокові зобов’язання, забезпечення, поточні зобов’язання, кредит, облігація, кредитор, боржник, договір, непередбачені зобов’язання, доходи майбутніх періодів, дисконтування, теперішня вартість, банківський кредит, вексель, облігація, дисконт.

1.Поняття, класифікація та оцінювання довгострокових зобов’язань.

Досить часто у підприємств не вистачає власного капіталу для фінансування своєї господарської діяльності. Тому поряд з власними ресурсами підприємства використовують позикові ресурси, за якими у них виникають зобов’язання щодо погашення через певний термін у майбутньому. У підприємств можуть виникнути зобов’язання внаслідок отримання банківських кредитів, випуску боргових цінних паперів або придбання товарів і послуг з відстроченням платежу.

Суб’єктами будь-якого зобов’язання виступають дві особи: кредитор (особа, яка надає позику) і боржник (особа, яка бере на себе обов’язок сплатити позику). Матеріальною основою виникнення зобов’язання є договір, тобто письмова угода між кредитором та боржником на виникнення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків.

Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов’язань важливим є визначення моменту виникнення зобов’язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються. Так, у момент підписання договору на одержання кредиту між підприємством і банком виникає юридичне зобов’язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню в майбутньому. В бухгалтерському обліку підприємства зобов’язання знаходить своє відображення лише тоді, коли на його поточний рахунок банк зарахує грошові кошти.

Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», зобов’язання — це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 «Зобов’язання». Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», зобов’язання визнається і відображується в бухгалтерському обліку за умови, якщо:

• оцінка зобов’язання може бути достовірно визначена;

• існує ймовірність зменшення економічних вигод в майбутньому внаслідок погашення зобов’язань.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходів звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов’язання класифікуються на:

• довгострокові — це зобов’язання, строк погашення яких з дати балансу більше одного календарного року (операційного циклу);

• поточні — це зобов’язання, строк погашення яких з дати балансу менший ніж один календарний рік (операційний рік);

• забезпечення — це зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу;

• непередбачені зобов’язання — це зобов’язання, які можуть виникнути внаслідок минулих подій та існування яких буде підтверджене лише тоді, коли здійсниться або не здійсниться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або теперішні зобов’язання, які виникають внаслідок минулих подій, але не визнаються, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язань потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язань не можна достовірно визначити;

• доходи майбутніх періодів — це доходи , одержані в поточному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів.

Залежно від порядку визначення суми до погашення зобов’язання можна поділити на реальні та потенційні.

Реальні зобов’язання виникають на підставі договору, контракту, одержаного рахунку. Як правило, сума заборгованості та строк погашення по них є конкретними і визначеними, вони вказуються у відповідних документах. Залежно від строку погашення реальні зобов’язання поділяють на поточні (короткострокові) та довгострокові.

Потенційні зобов’язання характеризуються тим, що сума і термін платежу за ними не визначені і залежать від подальших подій у майбутньому. Потенційні зобов’язання поділяються на забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів.

Довгостроковими зобов’язаннями є різні види зобов’язань підприємства, на які нараховуються відсотки і строк погашення яких настане більше ніж через рік після звітної дати або пізніше, ніж настане закінчення виробничого циклу (якщо його тривалість перевищує 12 місяців).

Згідно з П(С)БО 11 «Зобов’язання», до довгострокових зобов’язань належать:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов’язання;

• відстрочені податкові зобов’язання;

• інші довгострокові зобов’язання.

Найбільш розповсюдженими видами довгострокових зобов’язань є :

• кредити та позики зі строком погашення більше одного року;

• векселі, видані зі строком погашення більше одного року;

• облігації випущені на строк понад один рік;

• відстрочені податкові зобов’язання.

Довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їхньою теперішньою вартістю.

Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язань.

Отже, дисконтуванню підлягають суми довгострокових кредитів, облігаційних позик, довгострокових відсоткових векселів, платежів за довгостроковою орендою, позичок небанківських фінансово-кредитних установ. Це необхідно кредитору для прийняття рішень щодо формування позикового капіталу, а також для забезпечення зіставності інформації у фінансовій звітності.