Монітор
Монітор (або дисплей) – пристрій візуального відображення інформації (у вигляді тексту, таблиць, малюнків, креслень та ін.).
Зображення на екрані монітора формується таким чином, що спочатку формується один рядок пік сель за пік селем, потім другий рядок і т. д. Кількість пік селів можна настроювати. Цей параметр називають розподільною здатністю. Типові значення для монітора ПК – 1024х768.
Кількість рядків, які відображуються в одну секунду, називається рядковою частотою розгортання; а частота, з якою змінюються кадри зображення, – кадровою частотою розгортання. Типове значення для сучасних моніторів 80 – 100 Гц.
Розмір монітора прийнято характеризувати за діагоналлю екрана у дюймах. Тому стаціонарні ПК мають розміри від 17 дюймів і більше.
Нині переважають плоскі рідинно-кристалічні монітори (англ. liquid crystal display – LCD). Вони мають досить компактні розміри і зручні у використанні. Споживають електроенергії менше, ніж старі електронно-променеві дисплеї.
Відеопристрої
Відеоадаптер – це електронна плата, яка обробляє відеодані (текст і графіку) та управляє роботою дисплея, містить відеопам’ять, регістри введення і виведення і модуль BIOS, посилає у дисплей сигнали управління яскравістю променів і сигнали розгортання зображення. Найпоширеніший відеоадаптер – адаптер SVGA (super video graphics array – супер відеографічний масив), який може відображати на екрані дисплея 1280х1024 пікселів при 256 кольорах і 1024х768 пікселів при 16 мільйонах кольорів.
Сучасні ПК використовують мультимедійні можливості обробки інформації, тому об’єми обчислень для створення графічних зображень дуже великі. Щоб не завантажувати центральний процесор та оперативну пам'ять, сучасні відео карти мають особисті графічний процесор та графічну пам'ять. Можливості графічних процесорів і пам’яті дорівнюють центральному процесорові з ОП.
Зі збільшенням кількості числа додатків, які використовують складну графіку і відео, поряд з традиційними відеоадаптерами широко застосовують різноманітні пристрої комп’ютерної обробки відеосигналів. Серед них:
фрейм-грабери, що дають змогу відображати на екрані комп’ютера відеосигнал від відеомагнітофона, камери, лазерного програвача та ін. з тим, аби затримати потрібний кадр у пам’яті і потім зберегти його у вигляді файла;
ТВ-тюнери – відеоплати, які перетворюють комп’ютер у телевізор. ТВ-тюнер дає змогу вибрати будь-яку потрібну телевізійну програму і відображати її на екрані у вікні з масштабуванням.
Клавіатура
Клавіатуру використовують для введення інформації в комп’ютер. Вона містить складний набір алфавітно-цифрових клавіш і додаткові клавіші – клавіші управління й функціональні, клавіші управління курсором, а також малу цифрову клавіатуру.
Курсор – символ на крані монітора, який вказує позицію, де буде відображено наступний символ, який вводиться з клавіатури. Найбільш поширена на сьогодні 101-клавішна клавіатура з розкладкою клавіш QWERTY.
Функціональні клавіші може програмувати користувач. Наприклад, у багатьох програмах для отримання допомоги (підказки) використовується клавіша F1, а для виходу з програми – F10.
Маніпулятори
Маніпулятори (миша, джойстик та ін.) – це спеціальні пристрої для управління курсором.
Миша – її рухи перетворюються на відповідні рухи курсора по екрану дисплея.
Джойстик – це стержень-ручка, відміна якої від вертикального положення приводить до переміщення курсора у відповідному напрямі по екрану монітора. Часто використовується у тренажерах і комп’ютерних іграх. У деяких моделях у джойстик монтується датчик тиску. Тоді чим більшу силу застосовує користувач, тим швидше рухається курсор по екрану дисплея.
Трекбол – невелика коробка з кулею, вмонтована у верхню частину корпуса. Користувач рукою обертає кулю і пересуває відповідно курсор.
Дигитайзер – пристрій для перетворення готових зображень (креслень, мап) у цифрову форму. Це плоска панель – планшет, що розміщується на столі, і спеціальний інструмент – перо, за допомогою якого вказується позиція на планшеті. При пересуванні пера по планшету фіксуються його координати.