Три основні складові (елементи) установки:

Установки обумовлюють наші вчинки, а вчинки у свою чергу підкріплюють та формують установки.

УСТАНОВКИ

ВЧИНКИ

Можливі чотири види установок щодо себе та оточуючих:

Установки до себе та оточуючих

«Я хороший - ти хороший». Це найбільш моральна та продуктивна установка, оскільки в більшості випадків нам роблять зло ненавмисно, а за непорозумінням, в силу своєї моральної незрілості. Люди з цією установкою знають собі ціну і очікують, що інші віддадуть їм належне. Вони думають і працюють конструктивно.

«Я хороший - ти поганий». Ця установка характерна для тих, хто не здатен до конструктивного самоствердження. Вони перекладають відповідальність за свої проблеми на інших і намагаються у випадку невдачі знайти «козла відпущення» серед колег чи підлеглих, вимістити на них свої негативні емоції. У цьому випадку уявне самоствердження проходить завдяки приниженню інших, що є аморальним і малопродуктивним.

«Я поганий - ти хороший». Така установка типова для людей з комплексом неповноцінності, які відчувають себе безсилими у порівнянні з іншими. Вони часто намагаються уникати тісних контактів з оточуючими або «прилипають» як паразити до сильних особистостей. Часто такі люди перебувають у стані депресії.

«Я поганий - ти поганий». Ця установка веде до саморозладу особистості, породжує почуття безнадії і втрату інтересу до життя. Люди з такою установкою дратівливі, можуть піддаватися тяжким депресіям, їх поведінка непередбачена. Вони ходять по замкненому колу і нікуди не приходять.

Самооцінка особистості.

Пізнаючи риси іншої людини, особистість одержує необхідні відомості для вироблення власної оцінки.

У порівнянні своїх якостей із відповідними якостями інших людей у особистості формується самооцінка.

Самооцінка — оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей і місця серед інших людей.

Самооцінка - це особистісне судження про власну цінність і значимість, що, як правило, виражається в установках, властивих даній людині.

Вона відображає також

• ступінь розвитку почуття самоповаги,

• відчуття власної цінності і позитивного відношення до усього, що стосується сфери власного "Я" людини.

У структурі професійної самооцінки звичайно виділяються

• Самооцінка потенціалу пов'язана з аналізом своїх професійних можливостей, і саме вона відбиває віру в себе і впевненість у своїх силах і в досягненні намірів.

• Самооцінка результату пов'язана з аналізом того, що досягнуто, вона відбиває задоволеність чи її відсутність від отриманого результату.

Для підвищення своєї самооцінки

можна проаналізувати наявні проблеми на основі опитувальника, запропонованого А. А. Калюжним:

Що знижує вашу самооцінку? Як ви вважаєте, це відбувається коли:

• Вас звинувачують у тому, за що не несеш відповідальності (ви могли попереджати, звертати увагу, але не були почуті).

• Не виявляється інтерес до вашої думки в тих питаннях, у яких ви компетентні.

• Подяка за те, що зроблено вами, дістається іншим.

• Склалася думка, що ви самостійно щось зробити не зможете.

• Часто обвинувачення пред'являються вам, хоча в цьому винуваті інші.

• Хтось користається вашими думками, ідеями, словами.

• Часто за спиною руйнують вашу репутацію.

• Колегам відомо, що вам треба робити в першу чергу, хоча до вас ще така інформація не дійшла.

• Ви відчуваєте, що стали об'єктом підозр і негласного контролю.

Виділення описової і оцінної складових дозволяє розглядати «Я-концепцію» як сукупність установок, спрямованих на самого себе.