Професійно значимі психофізіологічні властивості.

Розвиток цих властивостей відбувається вже в ході освоєння діяльності. У процесі професіоналізації одні психофізіологічні властивості визначають розвиток професійно важливих якостей, інші, професіоналізуючись, здобувають самостійне значення. До цієї підструктури відносять такі якості, як зорово-рухова координація, окомір, нейротизм, екстраверсія, реактивність, енергетизм та ін.

У дослідженнях В.Д.Шадрикова і його учнів показано, що в процесі професіоналізації особистості утворюються інтегративні ансамблі (симптомо-комплекси) якостей. Компонентний склад професійно обумовлених ансамблів постійно змінюється, підсилюються кореляційні зв'язки. Однак для кожної професії існують відносно стійкі ансамблі професійних характеристик. У західній професійній психології вони зведені в ранг ключових кваліфікацій.

Здійснення заходів профдобору та раціонального розподілу кадрів

безпосередньо базується на співставленні

• знань про професії та

• знань про індивідуально-психологічні якості людини.

Підставою та вихідним етапом рішення організаційних та методичних питань профдобору є психологічне вивчення конкретних видів професійної діяльності та виявлення їх вимог до людини, як суб‘єкта праці.

Мета психологічного аналізу – виявити вимоги, які висуває професія до психофізіологічних та особистісних характеристик людини, визначити всю сукупність професійно важливих для неї якостей.

Вивчення професій (спеціальностей, штатних посад) в цьому напрямку є задачею однієї з складових з психологічної праці - професіографії.

Професійно-важливі якості особистості.

Сутність професійного добору полягає в тому, щоб в процесі добору повинно проводиться вивчення різноманітних якостей та систе­ми ознак цілісної особистості:

• соціальних (патріотизм, мораль, духовність, колективізм, дисциплінованість та ін).

• психологічних (увага, емоції і почуття, пам’ять, мислення, уява, уявлення відчуття);

• фізіологічних (сила, динамічність нервової системи та ін).

Зразок класифікації системних і інтегральних харак­те­рис­тик структури особистості:

Перша група - операційні елементи структури особистості:

1. базові фізіологічні якості:

• швидкість реакції,

• властивості відчуттів для різних модальностей сигналів,

• особливості дина­мі­ки збудження і гальмування;

2. якості психомоторики:

• характеристики статичних дина­міч­них простих і динамічних складних дій (реакцій),

• фізіоло­гічних характеристик м’язевих зусиль (сила, витривалість);

3. базові психологічні якості:

• сприймання - порогові та інші характе­ристики сприймання особливості сприймання простих та складних образів (візуальних, просторових та ін),

• пам’яті короткострокової, довго­три­валої, оперативної,

• мислення - репродуктив­но­го та продуктивного, абстрактного та конкретного.

Друга група - активаційні елементи структури особистості:

1. характеристики спрямованості:

• світоглядні установки,

• потре­би,

• інтереси,

• мотиви,

• якості уваги - довільної, мимовільної;

2. вольові властивості:

• творча активність,

• стій­кість,

• органі­зо­ва­ність,

• здібність до самомобілізації;

3. емоційний та продуктивний зміст особистості:

• почуття - мораль­ні, інтелектуальні, етичні,

• емоції, їх забарвлення та сту­пінь виразу.

4. типологічно обумовлені сторони особистості:

• тип ВНД,

• темпе­­ра­мент,

• професійно-обумовлені сторони особистості,

• про­фесійна підготовленість - знання, навички, вміння,

• досвід профе­сійної діяльності.

Третя група - інтегративні елементи структури особис­тості (складні комплексні ознаки).

1. риси характеру та установки, що виражають відно­шення до:

• матеріальної сфери,

• суспільно-трудової діяльності,

• інших осіб

• самого себе.