
- •§1. Корпоративні права держави
- •1.1. Поняття корпоративних прав держави
- •1.2. Способи набуття корпоративних прав державою
- •1.3. Управління корпоративними правами держави
- •§2. Специфіка правового становища господарських товариств, учасником яких є держава
- •2.1. Поняття державного акціонерного товариства
- •2.2. Правовий режим майна державних акціонерних товариств
- •2.3. Особливості системи органів корпоративного управління державних акціонерних товариств
- •2.4. Особливості правового режиму дивідендів державних акціонерних товариств, а також акціонерних товариств із часткою держави у статутному капіталі
- •2.5. Обмеження стосовно відчуження майна державних акціонерних товариств
- •2.6. Посилені механізми корпоративного контролю у акціонерних товариствах, в яких є частка держави
- •2.6.1. Контроль у сфері діяльності вищого органу управління
- •2.6.2. Контроль у сфері майнових відносин
- •§3. Територіальна громада як суб’єкт корпоративних відносин
- •3.1. Поняття корпоративних прав територіальної громади
- •3.2. Персоніфікація суб’єкта корпоративних прав, належних територіальній громаді
- •3.3. Управління корпоративними правами, що належать територіальній громаді
- •§4. Облік корпоративних прав держави та органів місцевого самоврядування
- •4.1. Облік корпоративних прав, належних державі
- •4.1.1. Встановлення наявності та розміру корпоративних прав держави
- •4.1.2. Реєстр корпоративних прав держави
- •4.2. Облік корпоративних прав, належних територіальній громаді
§3. Територіальна громада як суб’єкт корпоративних відносин
3.1. Поняття корпоративних прав територіальної громади
Як зазначається у ч. 1 ст. 24 ГК України, управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління. Таким чином, законодавець вказує на унітарні комунальні підприємств, які засновані та діють на основі комунальної власності, як на визначальну організаційну форму господарських організацій у комунальному секторі економіки. Поряд з цим у ч. 3 тієї ж ст. 24 ГК України закріплено, що суб'єктами господарювання комунального сектора економіки також є і ті суб'єкти, у статутному капіталі яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Відповідно, законодавець встановив правову можливість для того, щоб територіальні громади через органи самоврядування набували статусу учасників корпоративних господарських організацій.
Постає питання про конкретну організаційно-правову форму, в яку територіальна громада може інвестувати належне їй майно. Як зазначається у спеціалізованих публікаціях6, для збільшення матеріального потенціалу з метою ефективного надання послуг муніципалітети у Фінляндії, Швеції, гміни у Польщі мають законодавчо гарантоване право на утворення компаній з обмеженою відповідальністю, фондів, акціонерних товариств. У ФРН муніципальна власність в основному складається з акцій акціонерних товариств зі значною участю муніципалітетів (транспорт, електро-, теплопостачання тощо). Опосередковано право територіальної громади на заснування господарських товариств підтверджується також у ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (де, наприклад, передбачено проведення обов’язкової оцінки майна у разі створення господарських товариств на базі майна, що є комунальною власністю).
Виходячи з простого формального тлумачення вказаного вище тексту ч. 3 ст. 24 ГК України, уточнимо, що територіальні громади можуть приймати участь лише у тих господарських товариствах, які мають статутний капітал, а це, відповідно до чинного господарського законодавства акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю, тобто ті господарські товариства, які іменуються як об’єднання капіталів (майна). Товариства з повною відповідальністю, командитні товариства, кооперативні господарські організації та інші об’єднання осіб не можуть бути прийнятними правовими формами участі територіальної громади у корпоративних відносинах, оскільки остання (рівно як і держава) не є особою (персоною) та не може особисто, як це передбачено відповідним корпоративним законодавством, в якості підприємця (чи пайовика) приймати участь у діяльності господарських організацій такого виду. Крім цього, зазвичай у персональних корпоративних господарських організаціях передбачається солідарна (для повних та командитних товариств) або субсидіарна (кооперативні підприємства) відповідальність учасників за зобов’язаннями цих суб’єктів господарювання, що є неприйнятним для режиму комунальної власності як виду публічної власності. Цей висновок додатково підтверджується положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства», де вказано, що акціонерами товариства визнаються фізичні і юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства. Крім цього, у ч. 7 ст. 80 ГК зафіксовано, що учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.