§2. Специфіка правового становища господарських товариств, учасником яких є держава

2.1. Поняття державного акціонерного товариства

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про акціонерні товариства» держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, визнається акціонером акціонерного товариства. Таким чином, у власності держави цілком легітимно може знаходитися певний пакет акцій у розмірі, що коливається від незначного до абсолютного (в останньому випадку у власності держави знаходиться 100 відсотків акцій, емітованих акціонерним товариством). Відповідно, держава в особі уповноваженого органу може одноособово реалізувати всю повноту корпоративного управління в акціонерному товаристві⁴.

Ті акціонерні товариства, акції яких повністю зосереджені у власності держави, прийнято іменувати як державні акціонерні товариства⁵ (наприклад, Державне публічне акціонерне товариство «Будівельна компанія «Укрбуд», засноване згідно з постановою КМ України від 13 липня 2004 р. № 897), або ж, що має місце частіше - як державні акціонерні компанії (наприклад, Державна акціонерна компанія «Українське видавничо-поліграфічне об'єднання», утворена згідно з постановою КМ України від 31 жовтня 1998 р. № 1720). Якщо ж масштаби діяльності державного акціонерного товариства є загальнонаціональними, воно може іменуватися як «національна акціонерна компанія» (прикладом може послугувати Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», утворена на підставі постанови КМ України від 25 травня 1998 р. № 747).

Однак відзначимо, що виходячи із правил написання найменувань юридичних осіб, включаючи господарські організації, викладених у «Вимогах щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу», що затверджені наказом Мінюсту України 5 березня 2012 р. № 368/5, а також враховуючи положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (ч. 7 ст. 8) та Закону України «Про акціонерні товариства» (ч. 4 ст. 3) абсолютна більшість тих акціонерних товариств, акції яких повністю знаходяться у власності держави, в тій частині найменування, яка містить вказівку на їх організаційно-правову форму іменуються як публічні чи приватні акціонерні товариства (переважно – публічні, що пояснюється, з одного боку, режимом державної власності як усуспільненої, публічної власності, а з іншого боку – особливостями створення державних акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, коли унітарні державні підприємства перетворювалися саме в відкриті акціонерні товариства). Наявність у таких акціонерних товариств держави в якості єдиного засновника (акціонера) відбивається частіше у іншій частині найменування, а саме у назві (наприклад, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», або ж Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України»).

2.2. Правовий режим майна державних акціонерних товариств

Згідно з ч. 3 ст. 73 ГК України майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. На відміну від державного унітарного підприємства акціонерне товариство, всі акції якого зосереджені у власності держави, має статус корпоративного державного підприємства в організаційній формі господарського товариства. Правове регулювання речових прав господарських товариств на закріплене за ними майно принципово відрізняється від встановленого законодавством правового режиму майна унітарних підприємств, що в кінцевому вимірі пояснюється самою природою корпоративної господарської організації як об’єднання майна та осіб. Засоби виробництва та інше майно корпоративного суб’єкта господарювання повинні знаходитися під впливом його єдиної волі як власника, що сприяє подоланню внутрішніх суперечностей колективу учасників та веде до ефективного досягнення корпоративною господарською організацією задекларованої статутної мети. Тому господарське товариство з необхідністю наділяється правом власності на майнові вклади, що інвестовані у його статутний (складений) капітал. Також слід підкреслити, що вилучення майнових вкладів із права власності засновників (учасників, акціонерів) відповідає статусу господарського товариства як самостійного компетентного та деліктоздатного суб’єкта господарювання, який створений та діє з метою ефективного використання інвестицій учасників (акціонерів) в їх інтересах, зокрема, для отримання прибутку при розумних ризиках, для зростання обсягу чистих активів та, власне кажучи, для збільшення ринкової вартості належних учасникам (акціонерам) корпоративних прав (акцій).

Саме така правова ідеологія матеріалізована у законодавстві України, що регулює речові права господарських товариств на закріплене за ними майно. Зокрема, згідно зі ст.85 ГК України, ст. 115 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Однак державні (національні) акціонерні товариства та компанії наділені публічним статусом, і це не дозволяє однозначно кваліфікувати їх як юридичних осіб приватного права, створюючи певні особливості правового статусу державних акціонерних товариств . Такий підхід знайшов своє законодавче закріплення у Законі України «Про акціонерні товариства», у ч. 2 ст. 1 якого вказано, що:

- діяльність державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній, єдиним засновником та акціонером яких є держава в особі уповноважених державних органів, регулюється цим Законом, з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами;

- особливості створення акціонерних товариств у процесі приватизації та корпоратизації, їх правового статусу та діяльності у період до виконання плану приватизації (розміщення акцій) визначаються законодавством про приватизацію та корпоратизацію;

- управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.

Виходячи із загальних положень законодавства про господарські товариства та, зокрема, про акціонерні товариства, внесення майна держави до статутного капіталу господарського товариства повинне мати своїм наслідком перехід права власності на такі внески до господарського товариства, в статутний капітал якого вони здійснені. Таким чином, у випадку внесення публічної власності до статутних капіталів господарських товариств по-суті відбувається свого роду приватизація державного майна, оскільки, як вказано у ч. 1 ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Однак у ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» немає вказівки на те, що передача державного майна до статутного капіталу акціонерного чи іншого господарського товариства є способом відчуження (приватизації) державного майна. Крім цього, законодавство України не містить положень про повноваження органів державної виконавчої влади здійснювати відчуження державного майна через його внесення до статутних капіталів, зокрема, державних акціонерних товариств (компаній).

З метою уникнення вищевказаних наслідків у статутах акціонерних та інших господарських товариств, власником 100 % акцій (часток) яких є держава, відсутні положення про право власності цих господарських товариств на державне майно. Оскільки існує необхідність визначити речове право, на якому державні акціонерні товариства утримують внесене до їх статутних капіталів державне майно, то у їх статути стосовно такого майна або включається вказівка на режим господарського відання, або ж існує прогалина.