РОЗДІЛ 10. ПРАВОВІ ФОРМИ УЧАСТІ ДЕРЖАВИ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ У ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ВЕДЕННІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ЗАМОВЛЕННЯ, ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ ТА ПРИВАТИЗАЦІЇ

Тема 25. Особливості правового регулювання корпоративних прав, що належать державі чи територіальній громаді

§1. Корпоративні права держави

§2. Специфіка правового становища господарських товариств, учасником яких є держава

§3. Територіальна громада як суб’єкт корпоративних відносин

§4. Облік корпоративних прав держави та територіальної громади

§1. Корпоративні права держави

1.1. Поняття корпоративних прав держави

Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права включають правомочності на участь їх власника в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Відповідно, корпоративні права держави – це ті корпоративні права, суб’єктом яких є держава.

Корпоративні права держави необхідно відмежовувати від права державної власності на засоби виробництва та інше майно. Якщо звернутися до речових повноважень унітарних державних підприємств (комерційних та некомерційних), сукупність яких становить режим господарського відання або режим оперативного управління, то держава виступає власником основних засобів та іншого майна, закріпленого за державними підприємствами як за балансоутримувачами. Однак стосовно господарських товариств, то згідно зі ст.85 ГК України, ст. 115 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Таким чином, якщо держава внесла майно до статутного капіталу господарського товариства, то право власності на ці вклади може перейти до юридичної особи, в статутний капітал якої здійснено майнові внески, тобто по-суті відбувається приватизація державного майна. З метою уникнення такого наслідку у статутах акціонерних та інших господарських товариств, власником 100 % акцій (часток) яких є держава, відсутні положення про право власності цих господарських товариств на майно, що внесене державою у господарське товариство.

Якщо ж держава не володіє 100 % акцій (часток), то її вклади до статутного капіталу господарського товариства переходять у власність останнього відповідно до положень його статуту. Таким чином, в останньому випадку держава набуває виключно корпоративних повноважень, втрачаючи речові.

Доцільно відзначити, що відповідно до положень ст. 141 ГК України акції (частки, паї) держави у майні суб’єктів господарювання різних форм власності відносяться до державного майна у сфері господарювання. Також і у ст. 3 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» до об’єктів управління державної власності включені корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій. Як видно із формулювань чинного законодавства, корпоративні права держави кваліфікуються як окремий різновид об’єктів права державної власності, що не зовсім коректно, оскільки корпоративні права є інститутом зобов’язального, а не речового права.

1.2. Способи набуття корпоративних прав державою

Найбільш розповсюдженим способом придбання державою корпоративних прав є перетворення унітарних державних підприємств у господарські товариства, що зазвичай відбувається з метою їх наступної приватизації. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна» (попередня назва «Про приватизацію майна державних підприємств») від 4 березня 1992 р. приватизація державного майна - це платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки. Об’єктами приватизації, серед інших об’єктів, згідно зі ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», є акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань.

Протягом періоду малої та середньої приватизації державне підприємство могло бути приватизоване за звичайними правилами (які найчастіше завершувалися виникненням закритого акціонерного товариства, колективного підприємства чи орендного підприємства), або ж за специфічними правилами корпоратизації (через створення відкритого акціонерного товариства). Відповідно до Указу Президента України 15 червня 1993 р. № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств» корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Вважається, що корпоратизація створює для підприємства, яке її пройшло, та держави низку переваг. Якщо, наприклад, приватизація передбачає перехід права власності на майно державного підприємства до нових (приватних) власників, то за корпоратизації (акціонування) підприємств можливості поєднання переваг речових та зобов’язальних є набагато багатшими. Зокрема:

- відбувається комерціалізація корпоратизованого підприємства з наданням йому більших прав щодо використання закріпленого за ним майна для здійснення на його базі підприємницької діяльності, але зі збереженням 100-відсоткової участі держави в капіталі такого підприємства;

- може відбуватися відчуження частини акцій (часток) такого підприємства із збереженням у державній власності контрольного пакету акцій (відповідної частки в статутному капіталі), що дозволяє водночас і зберегти державний контроль за таким підприємством-товариством, і створити можливість його приватного фінансування за рахунок коштів приватних інвесторів-акціонерів;

- зберігається контроль держави за прийняттям корпоратизованим підприємством стратегічних рішень, що потребують кваліфікованої більшості голосів (понад 75%), оскільки у державній власності зберігається як мінімум блокувальний (понад 25%) пакет акцій (частка в статутному капіталі) корпоратизованого підприємства; останнє, поряд з цим, отримує значний рівень свободи щодо визначення напрямів своєї діяльності та використання майна відповідно до умов ринку;

- може відбутися відчуження усього пакету акцій та, відповідно, зникає державний контроль за корпоратизованим підприємством, однак на нього покладаються інвестиційні зобов‘язань протягом постприватизаційного періоду.

Деталізовані правила здійснення корпоратизації визначаються «Положенням про порядок корпоратизації підприємств», що було затверджене постановою КМ України від 5 липня 1993 р. № 508. У процесі корпоратизації визначальну роль відіграє орган центральної виконавчої влади, підпорядкований КМ України (як правило, це профільне міністерство), уповноважений управляти майном державного підприємства, що корпоратизується, а також комісія з корпоратизації, яка створюється з числа представників зацікавлених суб’єктів, включаючи представника державної місцевої адміністрації та банку підприємства, що корпоратизується. У разі проведення корпоратизації державних підприємств, закритих акціонерних товариств, що займають монопольне становище на ринку, виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, до складу комісії включається представник АМК України.

Саме відповідний орган центральної виконавчої влади (міністерство) є засновником відкритого акціонерного товариства, цей орган приймає рішення про корпоратизацію, затверджує акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, затверджує статут корпоратизованого акціонерного товариства і план розміщення його акцій, що подаються йому комісією з корпоратизації.

За дорученням засновника керівник підприємства, що корпоратизується, здійснює дії, необхідні для проведення державної реєстрації відкритого акціонерного товариства.

Персональний склад спостережної ради відкритого акціонерного товариства затверджують уповноважені органи, зокрема, Мінекономрозвитку України, Мінфін України та ФДМ України. Повноваження керівника корпоратизованого підприємства покладаються на його попереднього керівника, за пропозицією якого спостережна рада затверджує персональний склад правління такого акціонерного товариства.

З моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до новоствореного відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

ФДМ України (регіональному відділенню) відкривається рахунок у зберігача, на який перераховуються акції з рахунку емітента у депозитарія. У подальшому може бути прийняте рішення про продаж належних державі акцій корпоратизованого підприємства. Відповідні правила встановлені в Указі Президента України «Про порядок підготовки до продажу акцій відкритих акціонерних товариств, які створені шляхом корпоратизації» від 18 березня 1994 р. № 98/94, «Положенням про типовий план розміщення акцій акціонерного товариства, яке створено шляхом корпоратизації», затверджене наказом ФДМ України від 04 квітня 1994 р. № 175 (у новій редакції), «Положенням про порядок взаємодії органу приватизації з депозитарними установами при випуску цінних паперів у бездокументарній формі в процесі приватизації та корпоратизації», затверджене наказом ФДМ України від 28 квітня 1999 р. № 784, «Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій акціонерних товариств», затверджене наказом ФДМ України від 10 травня 2012 р. № 639, «Положенням про порядок продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств за кошти на відкритих грошових регіональних аукціонах через Державну акціонерну компанію «Національна мережа аукціонних центрів», затверджене наказом ФДМ України від 8 вересня 2000 р. № 1871.

Корпоратизація може не завершитися приватизацією державного підприємства у ситуації, і акції корпоратизованих підприємств залишаються у власності держави. Часто це зумовлюється існуванням низки законодавчих заборон на приватизацію державних підприємств, які набули форми акціонерного товариства. Наприклад, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які забезпечують національну безпеку України або приватизація яких створює істотні ризики для безпеки держави (як-от підприємства атомної енергетики та підприємства, що працюють у сфері поводження з радіоактивними відходами), або ж забезпечують задоволення соціальних потреб суспільства, які не можуть бути повністю задоволені підприємствами, що перебувають у приватній власності (наприклад, національні заклади культури) тощо. Не підлягають приватизації інші державні підприємства, за якими на праві господарського відання закріплено майно, визначене у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», та акціонерні товариства, до статутного капіталу яких передано майно, визначене у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», якщо ці підприємства не зможуть продовжувати господарську діяльність у разі передачі відповідного майна іншим суб'єктам господарювання державного сектору економіки.

Об'єкти державної власності, вказані у ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», не підлягають приватизації незалежно від їх включення до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується ВР України.

Держава може набувати корпоративних прав у господарських товариствах не тільки внаслідок перетворення унітарних державних підприємств у господарські, зокрема, акціонерні товариства. Законом України «Про управління об’єктами державної власності» у ч. 7 ст. 11 передбачається, що створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного капіталу. Однак вказане обмеження не поширюються на випадки перетворення орендних підприємств у господарські товариства відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного майна» та інших нормативно-правових актів з питань приватизації. Таким чином, на рівні закону декларується можливість заснування господарської організації корпоративного типу за участю держави.

Також слід вказати, що наказом ФДМ України від 3 березня 2000 р. № 433 було затверджено «Перелік документів, які подаються до Фонду державного майна України ініціаторами створення господарських товариств, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями, до статутних капіталів яких передається майно, майнові права та інші активи, що є державною власністю». Відповідно, існує також підзаконний правовий механізм створення за участю держави через ФДМ України нових суб’єктів господарювання – господарських товариств, однак його застосування на практиці є обмеженим.

Придбання державою частки в уже створених господарських товариствах чинним законодавством України не передбачається.