3. Особливості розвитку права в ранньофеодальній Європі.

Кожна феодальна держава мала своє право, і навіть кожна область держави мала свій правовий комплекс.

За характером джерел права середньовічна Франція поділялася на північ і на південь; на півночі переважало неписане звичайне право, в основі якого лежали варварські правди V–VІІ ст., а на півдні, де економічні стосунки були більш розвинені, утримувалося видозмінене римське право.

Старі германські звичаї діяли по всій території Німеччини. На їхній основі розвинувся так званий феодальний кодекс – суміш звичаїв, що регулювали стосунки сюзеренітету-васалітету, феодальної власності та ін.

На відміну від загального права держав континентальної Європи, англійське звичайне право було загальним для всієї країни. Цьому сприяла діяльність вищих судів. Важливе значення мали також королівські “асизи” (закони), які змінювали й доповнювали старовинні правові звичаї.

Переломними для історії європейського права були ХІІ-ХШ ст., оскільки саме в цей період з’являються перші кодифікації права, починається рецепція римського права, виникає міське право, все більшого розповсюдження набуває право канонічне. Саме в цей період відбувається формування романо-германської правової сім’ї.

Питання для самоконтролю:

1. Ознаки феодалізму і основні етапи його розвитку.

2. Державний і суспільний устрій держави франків.

3. “Салічна правда” як пам’ятка права.

4. Державний і суспільний устрій ранньофеодальної Франції.

5. Розвиток державності ранньофеодальної Англії.

6. Особливості державного устрою ранньофеодальної Німеччини.

7. Розвиток права в ранньофеодальних державах Європи.

Рекомендована література:

1. Берман Г. Дж. Западная традиция права: зпоха формирования. – 2 изд.-М., 1998.

2. Бражников М. К вопросу об отражении средневекового менталитета в нормах обычного средневекового права // Государство и право. – 2002.– № 10.

3. Блок М. Феодальне суспільство. – К., 2002.

4. Гуревич А. Проблеми генезиса феодализма в Западной Европе. – М., 1970.

5. Історія середніх віків / За ред. Є. Космінського, С. Сказкіна. – К., 1954. – Т. 1.

6. История средних веков / Под ред. Н. Колесницкого. – М., 1986.

7. Политические структуры эпохи феодализма в Западной Европе (VІ–ХVІІ вв.) / Под ред. В. Рутенбурга, И. Медведева. – М., 1990.

8. Пти-Дютайи Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии X–XIII вв. – М., 1938.

9. Саллическая правда / Под 31ед.. В. Семенова. – М., 1950.

10. Сборник законодательных памятников древнего западно-европейского права / Под ред. П. Виноградова, М. Владимирского-Буданова. – К., 1906–1908. – Вып. 1–2.

11. Турский Г. История франков. – М., 1987.

12. Харитонов Є. Рубежі Західної традиції приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3.

13. Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы. – М., 1961.

Лекція № 2 Держава та право в станово-представницьких монархіях Європи

1. Станово-представницька монархія у Франції.

2. Монархія і парламентаризм в Англії.

3. Особливості монархії в Німеччині.

Ключові поняття: міщанство, Генеральні Штати, парламент, рейхстаг, ландтаг, імперативний мандат, ордонанс, статут, канцлер, місцеве самоврядування, мирова юстиція, загальне право, шефен, “Кароліна”.

Після хрестових походів XI–XII ст. в Європі прискорився процес виходу міст із підпорядкування феодалам. Водночас монархи намагалися об'єднати свої країни під єдиною владою. Клас феодалів розпадається на два стани – дворянство і духовенство, виникає третій стан – міщанство (у вузькому розумінні – міська аристократія). У цих умовах утворюються представницькі установи: у Франції – Генеральні Штати, в Англії – Парламент, у Німеччині – Рейхстаг і ландтаги.