Лекція № 6

Держава та право в абсолютних монархіях Європи

1. Абсолютна монархія у Франції.

2. Особливості монархії в Англії.

3. Особливості монархії в Німеччині.

Ключові поняття: буржуазія, Рада нотаблів, Державна рада, абсолютизм, чиновництво, право власності, Таємна рада, Зоряна палата, місцеве управління, суд присяжних, прецедент, союз князівств, колегія курфюрстів, Прусія, ландтаг, ландрат, Терезіана

Абсолютні монархії в країнах Європи формуються в XV–XVI ст. Встановлюється рівновага сил двох класів – буржуазії та феодального дворянства, а державна влада отримує деяку самостійність по відношенню до них.

1. Абсолютна монархія у Франції.

Початок абсолютизму у Франції припадає на кінець XV ст., і вже до середини XVI ст. майже вся територія країни перебуває під владою короля. Франциск І (1515–1547 рр.) провів ряд реформ, що сприяли централізації державного управління. Вважається, що остаточно абсолютизм утвердився в роки правління королів Генріха IV Наваррського (1594–1610 рр.) і Людовіка XIII (1610–1643 рр.), причому за життя останнього цьому в першу чергу сприяла діяльність кардинала Рішельє (1622–1642 рр.). Замість Генеральних штатів з’явилася Рада нотаблів; у 1626 р. королівською декларацією було оголошено про знесення замків та укріплень герцогів і графів, введено продаж дворянських звань (судові посади продавалися ще з часів Франциска І); реорганізовано місцеве управління; усю державу поділено на провінції й округи, які очолювались чиновниками з дуже широкими повноваженнями. Був установлений бюрократичний централізм. При Рішельє також почалося формування поліцейського апарату, остаточно реформованого при королі Людовіку XIV.

Король мав необмежену владу, сам видавав і скасовував закони, призначав і зміщував чиновників. У 1641 р. королівським едиктом було заборонено судам (у тому числі і Паризькому парламенту) приймати до розгляду справи, що стосувалися держави та державної влади. Рада нотаблів (до якої входили представники всіх станів) була скасована і замість неї введено Державну раду. З’явились посади державних секретарів, котрі фактично виконували функції міністрів. Армія остаточно стала регулярною.

Феодальна сутність права Франції проявлялася в тому, що воно закріплювало виключно право власності духовенства і дворян на землю. У XVI ст. дворяни отримали право вилучати третину громадських земель на свою користь. У XVII ст. розбагатіла буржуазія скуповує дворянські землі з тим, щоб отримувати з селян феодальну ренту, хоча при купівлі-продажу землі право першочергової купівлі визнавалося за сеньйором і він же протягом певного періоду користувався правом викупу землі. Особливого розмаху в період абсолютизму набуло лихварство, тому у XVIII ст. королівським ордонансом було заборонено заставу, якщо вона передбачала передачу землі кредиторові. У 1673 р. і 1681 р. вийшли королівські ордонанси про торгівлю і морську торгівлю, в яких визначався правовий статус купців і порядок утворення торговельних товариств. У період абсолютизму законодавство особливо деталізувало склади злочинів проти короля, держави і церкви. У зв’язку з цим значно розширилося коло дій, котрі підпадають під поняття “образа величності”.

2. Особливості монархії в Англії.

Ослаблення парламенту в Англії почалося в XV ст., чому сприяла довготривала міжусобна війна. Водночас необхідність сильної державної влади підтримували новонароджена буржуазія і частина дворянства. У XVI ст. в Англії була здійснена церковна реформа, що звільнила місцеву ієрархію від підпорядкування Папі Римському. Але абсолютизм Англії не отримав свого повного розвитку, парламент ліквідовано не було.

Вищим органом управління в Англії була Таємна рада, до котрої входили знать, нове дворянство і буржуазія. Вона мала досить широку компетенцію: управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню торгівлю, за її участю видавались ордонанси, розглядала деякі судові справи. Відділенням Таємної ради була так звана Зоряна палата, що виконувала функції політичного трибуналу. Роль парламенту на той час була незначною. Найважливіші державні справи проходили через двох королівських секретарів. Місцеве самоуправління збереглося в попередньому вигляді. З метою підпорядкування його своєму контролю у графствах була створена посада лорда-лейтенанта, котрий очолював мирових суддів і поліцію.

У XV ст. завершується процес виникнення суду присяжних засідателів. У XVI ст. визнається законом слідство, розділене на попереднє і судове. Основною в юридичній системі стає ідея, що вже існуюче право буде виявлене судовим рішенням: суддя не створює право, а лише відкриває його. Прецедент протягом довгого часу не мав імперативного значення, але в XVII ст. стає обов’язковим. Формально тортури були заборонені, однак застосовувалися до 1640 р. Законом 1540 р. вводився штраф за підкуп свідка, а в 1562 р. лжесвідчення почали карати штрафом у цивільному порядку. З другої половини XV ст. до поч. XVII ст. існувала сувора кримінальна відповідальність за бродяжництво, передбачена “Кровавим законодавством” Генріха VIII (аж до смертної кари). У 1535 р. сталися зміни в інституті довірчої власності: власником речі вважався той, у чиїх інтересах нею управляють. На цій підставі королівська влада конфіскувала церковне майно, оскільки формально духовенство не отримувало з нього прибутки.