Виховання гуманізму у підростаючого покоління ххі століття

Сакова Наталія Валеріївна

Нова соціальна реальність принципово змінила механізм людської взаємодії, пріоритети життєвих цінностей та ідеали, призвела до загального погіршення людських взаємин, зниження рівня як загальної, так і моральної культури. Ефективним засобом виховання гуманістичної спрямованості особистості можна вважати педагогізацію середовища шкільного виховання, навчання ціннісному сприйняттю людини людиною, спілкуванню, вмінню співвідносити свої вчинки із вчинками інших людей, свідоме оволодіння головним правилом взаємин (“золоте правило” моральності): "Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе”.

Annotation: The new social reality has principly changed the mechanism of people’s connection and priorities of living values and ideals; if was caused to the common worsening of people’s realationship, to lowering of level as general as moral culture. The effective means of upbrining the humanitarian direction of personality is orientation to pedagogic changes in surrounding of the school upbrining teaching the valuable perception one man to another, the communication, the skill to correlate own actions with of other people the actions the conscious mastery of the main rule in mutual relation. (“the golden rule” of morality) “Treat people so, as you wont they treat you”

Ключові слова: гуманізм, парадигма та технологія виховання.

Keywords: humanism, paradigm and upbrining technology.

Постановка проблеми

Нова соціальна реальність принципово змінила механізм людської взаємодії, пріоритети життєвих цінностей та ідеали, призвела до загального погіршення людських взаємин, зниження рівня як загальної, так і моральної культури. У таких умовах не можна обмежитися "косметичним" ремонтом виховання, потрібно радикально переглянути зміст та ідеї, що лежать в його основі. Нинішній школі потрібні нові концепції, парадигми і технології виховання, що здатні забезпечити повноцінну підготовку школярів до життя в демократичному, правовому суспільстві з новим соціально-економічним укладом.

Могутній антикризовий творчо-стабілізуючий потенціал закладений у гуманістичному вихованні, зміні ставлення до людини, підвищенні її ролі та особистої відповідальності за майбутнє цивілізації. В державній національній доктрині розвитку освіти виховання гуманістично спрямованої особистості стоїть у ранзі першочергових завдань роботи сучасної школи. Саме на основі гуманістичного виховання можна конструювати розв'язання проблеми формування внутрішнього світу особистості, регуляції її поведінки. Визначення цілей такого виховання має враховувати інтереси суспільства в цілому і кожної дитини, підлітка, юнака, дівчини зокрема. Важливим є розуміння сутності виховання, становлення особистості як частки суспільства, що бере участь у соціально-економічних, культурних перетвореннях, реалізує себе у вільному виборі програми дій, у готовності самостійно приймати рішення.

Виклад основного матеріалу

Проблема виховання гуманістично спрямованої особистості вимагає встановлення психолого-педагогічних закономірностей, що забезпечують взаємодію вихователя і вихованця.

Потрібна така педагогіка відносин, основою якої буде нова філософія виховання, що розглядає світ як взаємодію людей, а саму людину як абсолютну цінність, "міру всіх речей". У сучасно-педагогічній ситуації продуктивною може бути концепція, що реалізує особистісний підхід у вихованні, який орієнтується на особистість дитини, повагу до унікальності і гідності індивіда, розвиток та саморозвиток його природних задатків і здібностей, створення в школі обстановки соціальної захищеності та творчої співдружності. Головне полягає у тому, щоб забезпечити вихованцю умови для саморозвитку, інтелектуально-моральної свободи, вибору поведінки, формування здібності і вміння відстоювати свої думки. Стратегія формування гуманістично спрямованої особистості детермінує цілі педагогічної діяльності, що передбачає розвиток її мислення, здатність виявляти суперечності, вагання, "зосереджуватися на своєму моральному обличчі, на самооцінюванні в дусі високих критеріїв (І.Д.Бех)."

Педагогічний процес, побудований на гуманістичних засадах, найважливішою ціллю має "формування в учнів здатності до саморозвитку і ініціювання та здійснення розвивальної діалогічної взаємодії з іншими людьми"(Г.Балл).

Дослідження відомого педагога Лихачова Б.Т. показують, що до пріоритетів гуманістичного виховання належить орієнтація на естетичне ставлення до дійсності. Людина сприймає реальний світ не лише раціонально, пізнає його не лише розумом, а й засвоює емоційно за рахунок почуттів.

Особливої уваги для нашого дослідження набуває думка засновника гуманістичної психології А. Маслоу про те, що для розвитку здатності до самоактуалізації важливе значення відіграє дитинство: діти мають виховуватися в атмосфері турботи, довіри; дружна сім'я дає дитині перший досвід самоактуалізації. Проблема виховання гуманістично спрямованої особистості, її морально-етичні аспекти розглядались як у філософській, так і у психолого-педагогічній літературі. Філософи (Г.Ващенко, Г.Сковорода, Ю.Завгородній, В.Котусенко, Ю. Терещенко) вважають гуманне ставлення до людей важливою передумовою активності особистості, її повноцінного функціонування. Психологи досліджують проблему гуманістичної спрямованості особистості крізь призму почуттів, потреб, свідомості, відносин, (І.Д.Бех, О.В.Киричук, І.Д.Кульчицька, В.І.Москалець та інші). Ними розкрито зміст моральних знань, що формують смислове значення гуманістичних поглядів та переконань (А.В.Зосімовський). Основні напрями наукової розробки проблеми в педагогічному аспекті розкрито в працях В.О.Сухомлинського. У його концепції виховання особистості важливе місце займає олюднення взаємовідносин, стимулювання "праці душі", розвиток таких якостей як ласка, доброзичливість, чуйність, радість від того, що зробив людям добро. Педагоги сучасності спрямовують свій пошук на створення нових концепцій виховання, як суб'єкт діяльності, здатний до моральної саморегуляції та саморозвитку (Ш.А.Амонашвілі, І.Д.Бех, М.І.Боришевський ).

Зміст гуманістичного виховання крізь призму загальнолюдських цінностей визначено в працях О.В.Бондаревського, Г.Я.Мирського. Питання гуманізації стосунків в учнівському колективі розкрито в працях В.І.Бабич, В.О.Білоусової. Вплив українських національних традицій на гуманістичну сформованість особистості досліджено Т.Д.Дем'янчук, Ю.Д.Руденко, М.Г.Стельмаховичем та іншими. Виховання гуманності підлітків у позакласній роботі засобами народознавства розкрито в працях О.В.Столяренко. Важливе значення для дослідження проблеми мають загальнотеоретичні та практичні роботи О.Духновича, К.Ушинського, Я.Коменського, В.Скуратівського, Б.Вольфа, О.Вишневського, О.Глущенко, Н.Гуслякової, Л.Нестеренко, Н. Трофімової та інші.

Ефективним засобом виховання гуманістичної спрямованості особистості можна вважати педагогізацію середовища шкільного виховання, навчання ціннісному сприйняттю людини людиною, спілкуванню, вмінню співвідносити свої вчинки із вчинками інших людей, свідоме оволодіння головним правилом взаємин (“золоте правило” моральності): "Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе”.

Проблема стосунків людини із зовнішнім світом, природою, оточуючими людьми постала особливо гостро. Вона вийшла на рівень широкого гуманістичного осмислення і виявилася найтісніше пов'язаною з проблемою майбутнього людства.

Отже, виховання гуманістично спрямованої особистості - орієнтація на духовно-ціннісне становлення дитини - постає як актуальне завдання педагогічної науки, виховної практики в цілому і нашого дослідження зокрема. Вивчення рівня сформованості рис громадянина - гуманіста у вихованців свідчить, що лише частині учнів притаманні почуття доброти, чуйності, милосердя, терпимості, безкорисливості, взаємоповаги, співпереживання, толерантності та інші. Аналіз наукової літератури та дисертаційних досліджень показав, що проблема виховання гуманістично спрямованої особистості широко розкрита в теорії і практиці. Однак, на наш погляд, не знайшли повного відображення питання виховання гуманістично спрямованої особистості в позаурочний час. Недостатньо висвітлені педагогічні умови і шляхи підвищення ефективності цього процесу, питання організації ціннісно-орієнтаційної діяльності учнів, розробки та впровадження інноваційних технологій гуманістичного виховання, теоретичної і методичної підготовки вчителів. Таким чином, недостатня розробленість проблеми, її актуальність, теоретична та практична значимість обґрунтували вибір теми: "Особливості виховання гуманістично спрямованої особистості в позаурочний час ".

Об'єкт дослідження - діяльність педагогічного колективу по вихованню гуманістично спрямованої особистості в позаурочний час.

Предмет дослідження - виховання гуманістично спрямованої особистості в позаурочний час.

Мета дослідження – визначити і науково обґрунтувати, експериментально перевірити основні педагогічні умови і шляхи підвищення ефективності виховання гуманістично спрямованої особистості в позаурочний час.

Гіпотеза дослідження: Ефективність виховання гуманістично спрямованої особистості в сучасній школі підвищується, якщо забезпечується: використання цілісної навчально-виховної системи, спрямованої на виховання громадянина-гуманіста в шкільній практиці; організація ціннісно-організаційної орієнтаційної діяльності; співробітництво, співтворчість учителів та учнів в підготовці та проведенні колективних творчих справ, реалізація цільової творчої програми розвитку гуманістично спрямованої особистості.

Мета дослідження і гіпотеза обґрунтували вирішення таких завдань:

• провести аналіз літератури з теми дослідження і вивчити існуючу практику організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості.

• Запровадження сучасних технологій, спрямованих на виховання громадянина - гуманіста в шкільній практиці.

• Розробити та здійснити експериметальну перевірку ефективності цільової творчої програми.