Стратегія розвитку загальноосвітнього навчального закладу в умовах змін

Ніколенко Ельвіра Володимирівна

В даній статті коротко викладено розробку стратегії розвитку загальноосвітнього навчального закладу в умовах змін на прикладі загальноосвітньої школи № 3 м. Миколаєва Миколаївської області. Особливу увагу приділено визначенню стратегічних цілей та визначення завдань програми розвитку школи через передбачення майбутніх результатів, SWOT - аналіз можливостей та обмежень .

«… життя колективу – це тисячі і тисячі

найнесподіваніших і найтонших доторкань

людини до людини: серця до серця, думки

до думки, радості до горя, радості до радості,

щастя до сум’яття й безнадії…»

В.О.Сухомлинський

Постановка проблеми:

В сучасних умовах інновацій в освіті, постійного оновлення інформаційного простору, постійних змін в соціумі, економіці, техніці, екології тощо найактуальнішою є задача постійного розвитку школи як відкритої системи в соціальному оточенні. Тому, проблемою є розробка стратегії розвитку школи, що забезпечить створення умов для отримання бажаних результатів з усіх ланок діяльності школи, рефлексії цих результатів та подальшого розвитку, враховуючи постійні зміни, усунення їх руйнівного впливу та забезпечення конкурентноздатності школи.

Проблема розвитку школи - загальноосвітнього навчального закладу - в умовах змін – це проблема правильно обраної стратегії цього розвитку, а звідси – стратегічного управління її розвитком через призму «суб’єкт – об’єктних» відносин, де суб’єктами співпраці є адміністрація, психолог, учителі, учні та їх батьки, а об’єктом є постійний розвиток школи в умовах цієї співпраці.

Мета: Створення моделі стратегії розвитку загальноосвітнього навчального закладу в умовах змін.

Завдання:

• постійний якісний розвиток всіх складових підсистем школи: щороку очікування високих якісних та кількісних показників в роботі, усунення рутинності та відхід від збереження її – нехай якісного – але постійного стабільного стану «на місті»

• формування ціннісних установок , що забезпечують адаптацію учнів до нового середовища, мобільність в умовах , що змінюються, і відповідальність за соціальні дії; здатність до подальшого навчання впродовж життя.

• розвиток компетентностей кожного члену педагогічного колективу як цілісної системи , заснованої на співпраці, взаємонавчанні та власної безперервної самоосвіти кожного члена колективу, урахуванні безперервного оновлення інноваційних, інформаційних освітніх технологій;

• забезпечення конкурентноздатності школи в умовах ринку освітніх послуг;

• спрямування впливу соціуму та зовнішніх факторів, що постійно змінюються, на розвиток школи як відкритої соціальної системи.;

• виховання та розвиток продукту діяльності вчителів : особистості учня, яка здатна до самоорганізації, саморозвитку, яка розуміє значущість самовдосконалення, від якого залежить її самовизначення та успіх.

Предмет дослідження: Стратегія розвитку загальноосвітнього навчального закладу в умовах змін.

Об’єкт дослідження: Розвиток загальноосвітнього навчального закладу.

Аналіз останніх досліджень

Передбачаючи стратегію розвитку школи, слід звернутися до поняття суті стратегії, спираючись на останні наукові дослідження. Насамперед, стратегія розвитку школи – це передбачення місії існування школи як її генеральної мети. В наукових дослідженнях Л.І. Даниленко, Л.М. Карамушки [2] аналізуються та виділяються основні цілі стратегії розвитку школи - що базуються на стратегічному управлінні цим розвитком - насамперед, це - місія діяльності школи - як генеральна мета вона пов’язується з «передбаченням» розвитку, «філософією» її існування; з іншого боку – це стратегічні, оперативні, тактичні цілі. В стратегічно орієнтованій організації всі учасники спільної діяльності мають «сформоване стратегічне мислення», тому, розробляється та впроваджується інтегрована система стратегічних планів, поточна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних цілей. Стратегія розвитку школи визначається:

- компетентністю щодо освітнього ринку, ринку праці, конкурентів, інноваційних, інформаційних, освітніх технологій, освітнього менеджменту;

- науково обґрунтованою та структурованою системою цілей;

- «раціональністю, цільовою спрямованістю розподілу людських, енергетичних, інформаційних, технологічних, фінансових, технічних ресурсів»;

- «розподілом відповідальності та визначенням термінів проведення стратегічних дій»;

- «рівнем сформованості стратегічного мислення»;

- «запровадженням або розробкою ефективних методик формування стратегій»;

- «здатністю здійснювати організаційний розвиток»;

- «можливістю ідентифікувати організацію із зовнішнім середовищем».

В роботах Л.І.Даниленко, Л.М. Карамушки процес розробки стратегії включає аналіз усіх напрямів діяльності школи – соціуму, зовнішніх та внутрішніх умов існування та діяльності, визначення інтересів цієї діяльності та ринку освітніх послуг, пошуку альтернативних шляхів розвитку, обґрунтування обраної стратегії, визначення дії реалізації стратегії, рефлексивне оцінювання обраної стратегії.

В залежності від рольової ситуації, яку займає в управлінні школою кожен учасник, змінюються й специфічний зміст та значення кожної з функцій. При переводі всіх учасників педагогічного процесу в режим самоуправління кожен поетапно оволодіває елементами самоаналізу та цілеполагання, само прогнозування, самоконтролю, самооцінки та самокорекції.

За П.Третьяковим [5], цілі стратегічного розвитку визначаються через передбачення образу майбутнього результату. Тому, якщо цілі – це результати, то їх досягнення залежить від стратегії. Модель управління школою за результатами спрямовує на проектну технологію управління, яка містить проблему, мету, завдання, заходи та методи , передбачення очікуваних результатів з аналізом та підготовкою ресурсів, результати SWOT - аналізу сильних та слабких сторін управління, можливості, умови розв’язання проблеми, передбачення обмеження та ризиків, рефлексією .

В умовах ринкової економіки [6]досягнення успіху в конкурентній боротьбі залежить від якості управління, а ефективне вирішення стратегічних і тактичних завдань організації потребує залучення висококваліфікованих спеціалістів.

Стратегія розвитку школи – це стратегічне управління. Школа – відкрита соціальна система, тому, стратегія її розвитку – це, за В.І.Масловим, [1] управління та регулювання взаємовідносин школи із навколишнім середовищем , що спирається на:

- чітке розмежування джерел цілісності школи як системи;

- систематичне та всебічне дослідження процесів, що відбуваються в середовищі;

- своєчасне організовування адекватного реагування на вплив середовища, нормальну адаптацію до нових умов;

- усунення неконтрольованих руйнівних змін в організаційній будові школи;

- через вдосконалення та зміцнення загальної структури усіх внутрішніх структур забезпечення самостійної відносної незалежності школи як системи від середовища, підтримка у ній переваги внутрішніх зв’язків над зовнішніми;

- створення спільної команди однодумців.

В роботах О.І. Мармази, основними елементами [6], які пов’язують стратегію з реальною діяльністю школи щодо її впровадження, є:

- місія школи як організації – головний чинник ідеології її формування, функціонування та розвитку,

- політика діяльності школи – система поглядів, правил та адекватних рішень.

- тактика – комплекс рішень про розподіл ресурсів та вибір засобів діяльності.

Процес декомпозування мети – ціле утворення та цілепокладання на підставі місії школи як організації - дозволяє відстежити реалізацію стратегії. Він пов’язує усі компоненти стратегічного управління: місію – генеральну мету – цілі - завдання – конкретну діяльність – результати.

Шамова Т.И., Третьяков П.И., Капустин Н.П. підкреслюють основні стратегічні вміння керівника - планово-прогностичні вміння – здатність до планування та передбачення кінцевого результату, знання загальної характеристики соціума школи; прогнозування всіх видів ресурсів (SWOT – аналіз : strengths - сильні сторони, weaknesses – слабкі сторони, opportunities – можливості, threats – погрози); прогнозування та облік реальної можливості школи в мікрорайоні, планування наступного працевлаштування та зв’язків, організації дозвілля тощо.

Виклад основного матеріалу

Стратегія розвитку загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Миколаєва – це насамперед – визначення цілей цього розвитку через прогнозування передбачених результатів.

[7,8,9] Організація діяльності школи цілком ґрунтується на виконанні задач Конституції України, Закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Національної доктрини розвитку освіти, Постанови кабінету Міністрів № 1717, Концепції профільного навчання, Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи , Кодексу Законів України про працю; трудового та колективного договорів; документів та наказів Міністерства освіти і науки України, міського управління освіти та управління освіти облдержадміністрації.

Задачами управлінської діяльності школи є забезпечення умов для проектування та планування навчального змісту та методичного забезпечення через прогнозування цілей, що залежатимуть від професійного складу педагогічного колективу, місці та ролі школи в соціальному середовищі, створення умов для постійного розвитку школи через безперервний розвиток кожної з її підсистем; від вікових та індивідуальних особливостей кожного школяра, від ґрунтовного знання потенційних можливостей дітей, прогнозування потреб і моделей розвитку особистості через використання інтерактивних технологій, прийомів, форм та методів навчання та виховання, співпрацю вчителів щодо організації діяльності , спрямованої на формування до профільних, становлення та реалізацію профільних інтересів учнів; очікування результатів , які передбачають бажаний результат та можливі проблеми спільної діяльності керівного складу школи, психолога, вчительського та батьківського колективу стосовно розвитку особистості кожного учня, планування завдань, заходів і методів роботи кожної складової управління.

Використання сучасних методів – інтерактивних, проектних, інформаційних – сприяє розвитку творчості колективу; через такий підхід відбувається розвиток кожної ланки школи в творчому пошуку. Модель стратегії розвитку школи містить окремі моделі підсистем всієї шкільної системи. Щоб відповідно спрямувати та скоординувати роботу педагогічного колективу школи в напрямку створення постійного розвитку особистості кожного учня, його когнітивних та комунікативних здібностей, профільних інтересів через особистісно – орієнтовані технології, необхідно відповідне створення умов для розвитку компетентностей педагогічного колективу школи , а це можливе тільки через раціональне прийняття відповідних управлінських рішень, організацію та контроль якості їх виконання , аналіз роботи всіх ланок у взаємозв’язку та співпраці вчителів, учнів, батьків, психолога; моніторинг удосконалення роботи методичних об’єднань вчителів. Тому, нормативно – правова модель управління школою містить у собі тісно взаємопов’язані складові підсистеми – де об’єкти управління водночас є суб’єктами подальшого управління через делегування повноважень. На мал. 1 - розвиток складової співпраці управління, враховуючі обов’язкове колегіальне, колективне управління та учнівське самоврядування, психолога, педагогічного колективу, батьків учнів .

Фундаментом роботи загальноосвітньої школи є особистість учня, її надбудовою є відповідна спільна робота управління, психолога, предметних методичних об’єднань вчителів, спрямована на взаєморозуміння, взаємоповагу, творче співробітництво, результатом яких є розвиток творчої активності, творчого мислення, здібності до адекватної діяльності в нових умовах.

Спостерігаючи за розвитком здібностей учнів, створюючи умови для організації навчання з урахуванням їх профільних інтересів, слід створювати умови для диференціації та інтеграції навчання відповідно до напряму профілізації, щоб подальший розвиток цих здібностей сприяв створенню ситуації успіху для кожної дитини, звідси її власного прагнення до успіху. А така робота можлива лише через ефективне управління – враховуючи делегування повноважень від директора до команди заступників; від команди заступників – до керівників методичних об’єднань та класних керівників, які, в свою чергу, є координаторами діяльності груп вчителів, враховуючи співпрацю з батьками та соціальними системами.

Стратегія розвитку школи – це стратегія підвищення фахової та методичної майстерності кожного вчителя – через діагностування цієї роботи та визначення загальних цілей розвитку педагогічного колективу через цілі власного саморозвитку, що передбачаються кожним вчителем.

Стратегія розвитку школи щодо забезпечення розвитку кожної особистості учня – організацію навчального виховного процесу передбачає формування, розвиток та становлення його до профільних інтересів на початковій та середній освітніх ступенях з наступною реалізацією профільних інтересів в старшій школі .

Загальна модель стратегії розвитку загальноосвітньої школи № 3 – це визначення цілей по кожному напрямку діяльності школи. ( Мал.1)

Мал.1

Визначаючи стратегію розвитку школи, з моніторингу діяльності школи, та передбачення майбутніх результатів, створюємо насамперед, як вже було вказано, SWOT – аналіз з передбаченням як сильних, так сторін діяльності школи. Для прикладу – в даній статті – лише однеокремі питання ( табл.. 1 ) :

2. Створення умов щодо формування позиції необхідності до самовдосконалення вчителів Таблиця 1

СИЛЬНІ СТОРОНИ	СЛАБКІ СТОРОНИ
Організація творчої співпраці членів педагогічного колективу, Колективний вихід на проблеми стосовно підвищення педагогічної майстерності вчителів, психологічні тренінги, заняття, семінари, колективна діяльність та колегіальність в роботі педагогічної ради, методичної ради, методичних об’єднань, семінарів, …	недостатнє взаємовідвідування уроків вчителями різних методичних об’єднань недостатній рівень вчителів []П.І.Б. володіння інформаційними технологіями ; - вчителі[П.І.Б.], залишаються на одному рівні - : явно визначено рутинність в роботі;
МОЖЛИВОСТІ	ОБМЕЖЕННЯ ТА РИЗИК
Підвищення ролі само планування власної кар’єри та саморозвитку з боку кожного вчителя, Заохочення та урахування в атестації підсумків підвищення фахової та методичної майстерності вчителів, їх інформаційних, психолого- педагогічних компетентностей, здатності до різних комунікацій: [П.І.Б.] …	відсутність можливостей підвищення рівня інформаційних компетентностей через відсутність комп’ютера вдома у вчителів: [[П.І.Б.], необхідність підвищення фахового рівня вчителя [П.І.Б.] – умова контролю виконання всіх порад адміністрації, колег; …

Плануючи загальну мету – розвиток школи – ми визначаємо – виходячи з проблем та можливостей, що визначаємо SWOT – аналізом, - цілі за кожним напрямом . Відповідно до цілей, загальною програмою розвитку школи ми визначаємо завдання з питань, що вказано в схемі на мал. 1.

Для рефлексії попередніх результатів діяльності, для попередження та урахування нових можливих змін в діяльності школи, щорічно ми проводимо День регулювання та корекції річного плану (ДРК) з колективним виходом (інформаційна нарада з визначенням цілей та задач роботи Дня – засідання методичних об’єднань – засідання класних керівників з психологом – учнівське самоврядування - засідання методичної ради – узагальнення) на проблеми та задачі до планування – як річного, так і довгострокового - перспективного.

Під час проведення Дня ДРК адміністрація, педагогічний колектив чітко визначають : де стратегію розвитку було обрано вдалу, управління було якісним – враховуючи колегіальне та колективне, самоврядування, де – виникли проблеми: тому, слід змінити тактику, стратегію, визначити шляхи розробки подальших управлінських рішень.

Висновки

Підсумовуючі, слід відзначити, що в загальноосвітній школі № 3 м. Миколаєва створюється цільний модуль спільної діяльності – управління, психологічної роботи, методичної роботи, організації навчально – виховної роботи за блоками – ступенями школи по чітко спланованій, прогнозованій та цілеспрямованій діяльності в кожному блоці, для виходу на результат: через взаєморозуміння, співпрацю - організацію навчально – виховного процесу, роботу з батьками, контроль, аналіз підсумків контролю, діагностування, моніторинг та прогнозування наступного планування діяльності через спільний вихід всіх суб’єктів на проблеми та нові задачі.

Стратегія розвитку школи - це постійний вихід на нові і передбачені результати та визначення нових цілей – саме для того, щоб не залишатися лише в режимі роботи, тобто, стабільного існування, а розвиватись в інноваційному просторі змін – в режимі переходу від минулого якісного стану до нового.

Список використаних джерел

1. Маслов В.І. «Наукові основи та функції управління загальноосвітніми навчальними закладами: навчальний посібник» Тернопіль, «Астон», 2007- 150с. : с.7,10-11,20, 25-26,31-32,35-36,49-51; 67-68,70 – 82,88 – 92,98,100,106-107

2. Даниленко Л., Карамушка Л. (за ред.) «Освітній менеджмент. Навчальний посібник для викладачів інститутів післядипломної освіти, керівників навчальних закладів, слухачів курсів підвищення кваліфікації» Київ, «Шкільний світ», 2003 – 389с. : с.20,35.37.61.76 с.20,34,35,37,44-45,61,76

3. Шамова Т.И., Третьяков П.И., Капустин Н.П. «Управление образовательными системами» Гуманитарный издательский центр « Владос» Москва, 2002- 319с.; с.71, 73,74,89

4. Третьяков П.І. «Школа: управление по результатам . Практика педагогического менеджмента.» Москва, 2001р. , с. 30., 172

5. Мармаза О.І. «Менеджмент в освіті: Дорожня карта керівника» Харків, «Основа», 2007 – 446с.: с.64,86,169,173-174, 335, 388-389,339-340,

6. Бугуцький О.А. «Фактори розвитку мотивації праці.» : Економіка АПК. - № 7. – 1997.

7. Зінченко Д., Ніколенко Е.: «Технології проектування, планування та організації управління розвитком загальноосвітнього навчального закладу освіти» «Вересень» спецвипуск, квітень – 2004 р. , вид. МОІППО, м, Миколаїв: с. 164-170

8. Зінченко Д., Ніколенко Е.: «Управління розвитком ЗНЗ» «Директор школи» № 9 – вересень, 2008р. , с. 84-89

9. Ніколенко Е.: «Управління організацією допрофільної підготовки учнів» «Директор школи» № 5 – травень, 2008р. , с. 53-67

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Г.М. Писаревська

У статті розкрито необхідність використання інноваційних педагогічних технологій навчання для підвищення загальноосвітнього та професійного рівня учнів ПТНЗ. Випускники професійно-технічних навчальних закладів повинні бути готовими працювати в умовах постійного оновлення техніки і технології та неперервного підвищення професійного рівня.

Annotation: in the article are observed the necessity of the use of the innovated pedagoical technologies of studies for improvment of general education and professional degree of pupils. Final-year students of educational estsblishments must be ready to work under circumstances of steady renovation of technics and technologies and unbroken increase of professional degree.

Ключові слова: педагогічна технологія, інновація, модульне професійне навчання, інформаційно-комп'ютерні технології.

Keywords: pedagogical technology, innovation,