Висновки

Кожен конфлікт має конструктивні і деструктивні функції. У залежності від співвідношення позитивних і негативних елементів у конфліктах їх поділяють на конструктивні; ті, що мають позитивні і негативні наслідки одночасно, і деструктивні.

Американські конфліктологи (Р.Даль і ін.) класифікують соціальні конфлікти в суспільстві по кількості сторін, що беруть участь у конфлікті, і їхнім наслідкам.

Конфлікти можна класифікувати в залежності від ступеня розробленості нормативних способів їхнього вирішення. Існують конфлікти, для вирішення яких не розроблено ніяких нормативних механізмів. Прикладом такого конфлікту може бути сварка двох пасажирів у суспільному транспорті. Можна виділити цілком інституціоналізовані конфлікти. Наприклад, дуель. Між цими крайніми полюсами існує багато видів конфліктів, нормативне врегулювання яких здійснюється частково.

Крім загальних класифікацій конфліктів може бути дана велика кількість окремих типологій. Вони охоплюють не все об’єктне поле конфліктології, а тільки його частину, пов’язану з одним з видів чи типів конфліктів.

Розмаїтість конфліктів багато в чому визначається закладеними в них причинно-мотиваційними зв’язками. З огляду на це, Н.В. Гришина у результаті вивчення виробничих конфліктів виділила конфлікти, що виникають як реакція на: перешкоду до досягнення первинних, тобто основних, цілей трудової діяльності; перешкоду до досягнення вторинних, тих, що мають особистий характер цілей спільної трудової діяльності; поведінку, що не відповідає прийнятим нормам відносин, і поведінку людей у спільній трудовій діяльності, що не відповідає їх чеканням; особисті конфлікти, що виникають у силу особистих особливостей членів трудового колективу.

Міжособистісні конфлікти в залежності від характеру відносин підпорядкованості між опонентами можна класифікувати на конфлікти «по вертикалі», «по горизонталі» і «по діагоналі» - коли опоненти знаходяться у відносинах непрямої підпорядкованості.

Книш Валентина Леонтіївна

Роль керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі управління конфліктами

Управління педагогічними кадрами у сучасних умовах швидких змін висуває особливі вимоги до здібності керівника розв'язувати конфліктні ситуації. І, як правило, керівники почуваються не дуже впевнено у таких ситуаціях. У статті ми розглянемо визначальні фактори поведінки керівника загальноосвітнього навчального закладу в процесі управління конфліктами.

Постановка проблеми

Складні й суперечливі процеси, які відбуваються на початку третього тисячоліття, вимагають підвищення рівня професіоналізму освітян. Особливо високі вимоги ставляться до компетентності керівника закладом освіти та педагогів ( Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Державна програма «Вчитель», Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті). Однією із складовими професійно-педагогічної компетентності керівника є конфліктологічна компетентність, яка передбачає здатність менеджера освітньої організації ефективно взаємодіяти з іншими людьми, досягати консенсусу, запобігати і розв’язувати проблемні і конфліктні ситуації на засадах гуманності, толерантності, відповідальності, співпраці.