54. Організація обліку тимчасових різниць.

Тимчасові різниці виникають тоді, коли в бухгалтерському та податковому обліку не збігається момент визнання витрат або доходів.

Метод, за яким розраховується вплив тимчасових різниць на показник витрат підприємства за звітний рік, має назву "Метод зобов’язань згідно з балансом". Послідовність дій за даним методом полягає в наступному: •    необхідно визначити всі тимчасові різниці на дату складання    Балансу; •    розділити тимчасові різниці на дві категорії: оподатковувані та такі, що підлягають вирахуванню; •    обрахувати відстрочені податкові зобов’язання, визначивши податковий ефект сукупних оподатковуваних тимчасових різниць, застосовуючи відповідні податкові ставки; •    у такий же спосіб обрахувати відстрочені податкові активи, застосовуючи відповідні податкові ставки до тимчасових різниць, які підлягають вирахуванню. В обліку виникають ситуації, коли обліковий прибуток більше за податковий прибуток внаслідок однієї з причин: •    або облікові витрати тимчасово менше за податкові витрати періоду; •    або обліковий дохід тимчасово більше за податковий. У таких випадках слід розраховувати відстрочені податкові зобов’язання. Відстрочене податкове зобов’язання — сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Іншими словами, відстрочене податкове зобов’язання являє собою збільшення суми податків, що підлягають сплаті у наступні роки, як наслідок тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, які виникають на кінець поточного року.

У випадку виникнення в обліку підприємства ситуації, коли обліковий прибуток менше за податковий прибуток унаслідок однієї з причин: •    або облікові витрати тимчасово перевищують податкові витрати періоду, •    або обліковий дохід тимчасово менше за податковий слід розраховувати відстрочений податковий актив. Згідно з П(С)БО 17 відстрочений податковий актив — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок: •    тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню; •    перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді; •    перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо. Відстрочений податковий актив виникає щодо податків на прибуток, які можуть бути відшкодовані в майбутніх періодах, коли ця частина зобов’язання визнається як вирахування (витрати) при визначенні податкового прибутку.

54. Поняття, класифікація та завдання організації обліку довгострокових активів.

Довгострокові активи відрізняються від оборотних тим, що вони підтримують операційний цикл, а не с його частиною; також від них очікується отримання вигод упродовж більш тривалого часу, ніж від оборотних. Отже, активи відносять до довгострокових за умови їх відповідності двом ознакам: 1) мета утримання - для використання в діяльності підприємства, а не для перепродажу. 2) термін корисного використання - більше одного року з розподілом вартості активів упродовж цього періоду. Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками Перш за все вони поділяються на матеріальні і нематеріальні Довгострокові активи відображають в обліку за їх первісною (історичною) вартістю. Первісна вартість містить у собі всі витрати, пов'язані з придбанням, доставкою і доведенням активів до робочого стану.

Організація обліку довгострокових активів являє собою процес вибору й впорядкування способів і прийомів, обробки й видачі достовірної та своєчасної

вихідної інформації про їх наявність, рух збереження, використання і вибуття.

Щоб побудувати механізм реалізації такого процесу, необхідно організувати

інвентарний облік, закріпити об'єкти довгострокових активів за конкретними

матеріально відповідальними особами, розробити облікові номенклатури,

робочі інструкції тощо. На розв'язання зазначених завдань має спрямовуватися

облікова політика підприємства.

Облік основних засобів та контроль за їх використанням є однією з

основних підсистем, що забезпечують ефективну діяльність підприємства.

Раціональна організація обліку основних засобів неможлива без планування їх

відтворення, обов'язкового закріплення об'єктів основних засобів за

конкретними матеріально-відповідальними особами, розробки й дотримання

графіків ремонтів тощо. Саме тому основними завданнями з організації обліку

та контролю буде: контроль за збереженням руху основних засобів; правильне

документальне оформлення і своєчасне відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об'єктів основних засобів;

правильне відображення та обчислення в обліку сум зносу (амортизації);

контроль за витратами на ремонт; отримання документально обґрунтованих

даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, а також

в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження; виявлення результатів від

реалізації об'єктів основних засобів або іншого їх вибуття. Для чіткої організації обліку основних засобів необхідно насамперед

правильно їх класифікувати. Важливе значення має визначення оцінки вартості

основних засобів. Виділяють первісну, переоцінену, залишкову, справедливу,

ліквідаційну та амортизовану вартість.

Осн.завд.орг.обл.-контроль за збереженням мат.необ.акт.; правильне і своєчасне документальне оформлення та відображу.в регістрах обл..надходження,внутр..переміщ.та вибуття об’єктів;правильне обрахування та відбиття в обліку суми зносу;контроль за витратами на ремонт та ін.

Осн.полож обл.довгострок.акт.що наводяться в ОП:методи аморт.які наводяться в б.о.і ОП;спм\исок осіб, які мають право підписання док.;порядок контролю за мво;вартісна межа віднесення об’єктів до ОЗ;одиниці обліку ОЗ; ліквідаційна вартість ОЗ; порядок обліку витрат на ремонт ОЗ;строк кор..експлуат.ОЗ та НА.