24. Характеристика підсумкового технологічного етапу облікового процесу

Підсумковий етап облікового процесу іноді називають балансовим узагальненням (звітністю). Це заключний етап облікового процесу, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формування показників, що відображують результати виробничої та господарської діяльності підприємства за певний період.

Організація підсумкового обліку залежить від якості організації первинного та поточного обліку.

Формування підсумкових показників, складання звітних форм — це досить трудомісткий процес. Слід мати на увазі, що він відбувається за відносно короткий період. За цей час треба підготувати кілька складних показників, заповнити різні звітні форми, підготувати аналітичні висновки, пояснення тощо.

Складність організації цього етапу облікового процесу полягає ще й у тому, що крім облікових даних, показників первинного та поточного обліку необхідні дані планування, нормування, фінансів (бюджетування), оперативного та статистичного обліку, а також попередніх звітних періодів. Наявність цих даних і показників дає змогу не лише оцінити результати роботи господарства, а й виявити тенденцію розвитку. На цьому етапі облікового процесу до роботи залучають працівників інших економічних служб господарства — планової, праці, фінансової.

Підсумковий облік як етап облікового процесу визначає об’єкти, які мають бути організовані: номенклатуру, носії номенклатури, рух носіїв та забезпечення обліку.

Отже, незалежно від технічних засобів технологія облікового процесу в усіх випадках передбачає такі об’єкти організації: номенклатуру, носії даних, рух носіїв, забезпечення процесу. Характерним при цьому є те, що зазначені об’єкти організації використовуються на всіх трьох етапах облікового процесу — первинного, поточного і підсумкового обліку.

25. Поняття та принципи розробки робочого плану рахунків підприємства

План рахунків, тобто їх систематизований перелік є важливим нормативним документом, завдяки якому забезпечується ведення бухгалтерського обліку.

На розробку робочого Плану рахунків впливають специфіка галузі, вид діяльності. Робочий План рахунків визначає зміст аналітичного обліку та впливає на форму ведення бухгалтерського обліку, яка застосовується на певному підприємстві. Аналітичні рахунки розробляються підприємством з

урахуванням вимог законодавства та управлінських потреб. Суб’єкти господарювання зобов’язані використовувати типовий План рахунків в якому передбачено близько 90 синтетичних рахунків (рахунків першого порядку), тоді як субрахунки (рахунки другого порядку) застосовуються підприємствами залежно від потреб – для аналізу, контролю і складання звітності. Підприємство використовує рахунки, які дійсно необхідні формуючи відповідний робочий План рахунків.

Розробка робочого Плану рахунків повинна забезпечувати таку організацію бухгалтерського обліку, щоб облікові регістри велися систематизованим способом і забезпечувалося складання звітності. Робочий План рахунків є одним з елементів облікової політики підприємства, затверджується керівником підприємства і є додатком до Положення про

облікову політику підприємства.

Система рахунків другого порядку робочого Плану рахунків побудована у двох напрямах:

1) застосування субрахунків, які мають встановлені конкретні номери та призначення згідно з Планом рахунків;

2) застосування субрахунків, які не мають встановлених конкретних номерів, номери яких і конкретні призначення встановлюються підприємством.

Комп’ютерні програми значно розширюють можливості вкладання бухгалтером робочого Плану рахунків. По-перше, доступним є використання від трьох до п’яти розрізів аналітичного обліку за кожним синтетичним рахунком, що дозволяє одержувати всі показники звітності з потрібним рівнем деталізації. По-друге, комп’ютерні програми дозволяють застосовувати декілька робочих Планів рахунків. Робочий План рахунків, який розроблений підприємством повинен бути гнучким і зручним у користуванні.