Напрямки соціології хіх ст.:
Органічна теорія суспільства (Спенсер, Лілієнфельд, Шефле, Вормс, Дюркгайм): схожість процесів росту біологічних та соціальних організмів.
Соціальний дарвінізм: суспільний розвиток як боротьба за існування, природний відбір.
Психологічний: вага психологічним чинникам розвитку суспільства (Михайловський, Тард, Ворд)
Економічний матеріалізм (Маркс, Енгельс)
1892 – у Чиказькому університеті було створено першу кафедру соціології.
1893 – в Парижі засновано Міжнародний інститут соціології.
«Соціологізм» (Дюркгайм): соціальні факти як речі, суспільство як реальність, нетотожна сукупності індивідів.
«Розуміюча філософія» (Вебер): прагнув розшифрувати внутрішній зміст соціальних дій із погляду неокантіанства.
«Філософія життя» (Зіммель): основний соціальний процес – між особовий вплив.
Історія української соціології:
Женевський гурток: Вовк, Драгоманов, Подолинський (останній - соціальний дарвінізм+марксизм)
Ковалевський – ідея прогресу як історичної неминучості, розвиток історико-порівняльного методу в соціології.
Кістяківський: соціологія має вивчати зумовленість дій людей соціальною дійсністю та її культурними формами.
1919 – Грушевський у Швейцарії заснував Український соціологічний Інститут, який потім переїхав до Праги, Відня.
1934 – Шаповал у Празі видав працю «Загальна соціологія»: нація як складна соціальна система в межах соціологічної концепції. Засновник української націології.
Структуралізм (Парсонс): від опису окремих фактів до з'ясування динамічних структурних зв’язків між ними. Увага механізмам підтримки соц..порядку.
Функціоналізм (Мертон): кожний елемент системи суспільства має свою функцію. Дослідження дисфункцій поведінки, що відхиляється від суспільних норм, соціальних конфліктів.
Структурний функціоналізм (злиття 1 і 2) трансформувався в академічну соціологію – дослідження соц..явищ і процесів як системи, де кожний елемент має своє призначення (функцію).
Психологічний напрям – побудований на засадах біхевіоризму, дає змогу пояснити соціальні явища через призму поведінки окремої людини, її реакції на зовнішні стимули.
Технократичний напрям – виражений у теорії менеджеральної революції Фромма. Головною фігурою в суспільстві є менеджери, які розвивають суспільство без соціальних революцій, завдяки технічному прогресові.
Адорно: розширення масової культури веде до появи «одномірної людини» зі стандартністю мислення і поведінки.
Маркузе: суспільство перетворюється на маніпуляторів і маніпульованих.
Маклюен: ера глобального села і «візуалізація культури»: завдяки електронним медіа виникає «світове село», де люди все про всіх дізнаються, ідилія вільного від індивідуалізму спілкування людей.
Теорія соціальної дії (Вебер, Знанецький, Парсонс): дії індивіда лише тоді є соціальні, коли орієнтовані на дії інших індивідів і взаємопов’язані.
Інтеракціонізм (Мід, Гоманс, Гофман): створення і розвиток соціальних структур ставить у залежність від взаємодії індивіда і групи.
Полінг – практична соціологія. Напрями: соціальна інженерія і клінічна соціологія.
Американський інститут громадської думки Джорджа Геллапа – з 1935.
Теорія конвергенції – поступове згладжування відмінностей між капіталістичною та соціалістичною системою і відповідними ідеологіями. (Сорокін, Ростоу, Белл).
Черниш, ознаки сучасної соціології: інтернаціоналізація, академізація, експертизація, фактографізація, соціологізація інших наук, диференціація.
Сучасний стан соціології в Україні:
Теоретичної: Інститут соціології НАН Укр., Київський міжнародний інститут соціології при НУ «Києво-Могилакадемія», Центр економічних і політичних досліджень ім..Разумкова, соціологічні структури Головахи, Іващенка.
Практичної: «Соціс-Геллап», соціологічна і маркетингова служба «Українські опитування і дослідження ринку» (USM), соціологічний центр «Соціоінформ», агентство маркетингових досліджень при дослідному інституті проблем молоді, соціологічна служба «Демократичні ініціативи»
Метод збору інформації стає науковим, коли:
Можливість одержати об'єктивні результати, незалежні від поглядів дослідника.
Можливість повторити дослідження
Порівнюваність результатів
Методи збору інформації: аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент.
Аналіз документів – застосовують для одержання зафіксованої у документах інформації про соціальні факти, цінності та норми поведінки різних категорій населення. У соціології документом вважають спеціально створений предмет, призначений для передачі чи збереження інформації.
За способом фіксування документи є: письмові, аудіовізуальні, комп’ютерні.
За походженням і місцем зберігання: архівні, особисті, непрямі (довідники, статистичні відомості), матеріали мас-медіа.
Документи природні – створені незалежно від дослідника, спеціальні – створені на замовлення дослідника.
Перевірити документ на надійність – з'ясувати цілі й мотиви їх створення, історичний контекст, у якому вони виникли.
Ядов: Надійність – впевненість, що маємо справу з тією інформацією, яка запланована, стійка, точна. Достовірність – проблема правдивості відомостей, їх відповідності реальним подіям.
В документі дослідник має справу не з реальною дійсністю, а уже з відтвореною. Будь-який документ – це продукт, наслідок суспільної діяльності людини.