Соціологія і журналістика (1-3 розділи книги Лубковича)
Соціологія – це наука про соціальні інститути, процеси, суспільні групи та їх взаємозв’язки як цілісну систему. Головна ознака соціології – її орієнтація на вимірювання досліджуваних явищ конкретними величинами.
Погляд на суспільство як на складну структуру – неодмінна умова будь-якої соціологічної теорії.
Для соціології теоретичним рівнем, світоглядною основою є загальна соціологічна теорія.
За радянських часів загальною соціологічною теорією визнавали історичний матеріалізм. Він був і надалі є світоглядною основою марксистської соціології.
Другий рівень соціології – спеціальні соціологічні теорії. Їх об’єктом є окремі галузі суспільного життя або спосіб життя, соціальна структура суспільства – це є предметні зони або предметні галузі соціології.
Соціологія структури суспільства – вивчає чинники, які визначають структуру суспільства, її зміни.
Соціологія особи – вивчає стосунки особи із суспільством, рольові суспільні вимоги і їх реалізацію особою.
Соціологія малих груп
Соціологія громадської думки
Соціологія політики – вивчає рівень політичної активності суспільства, роль і вплив різних політичних сил.
Соціологія способу життя – вивчає взаємовплив різних типів життя в одному суспільстві, чинники формування ціннісних орієнтацій на різних етапах суспільного розвитку.
Соціологія праці – вивчає головну сферу життєдіяльності людей.
Соціологія побуту – вивчає місце матеріальних і духовних цінностей у побуті, затрати часу на різні невиробничі заняття, їх престижність.
Соціологія вільного часу – предметом є взаємовплив характеристик робочого і неробочого часу, визначення частки і способу використання чистого вільного часу.
Соціологія сімї – предметом є розподіл ролей у сімї, природа батьківського авторитету і форми впливу на дітей, чинники зміцнення і руйнування сімї.
Соціологія молоді – досліджує чинники і процеси формування особистості, проблеми соціалізації особи.
Рівні соціології як науки:
Загальні соціологічні теорії
Спеціальні соціологічні теорії
КСД (конкретне соціологічне дослідження)
На 3 рівні – збір, вимірювання і систематизація фактів, їх якісний і кількісний опис.
Завдання соціолога – не тільки відтворити і пояснити ситуацію, а й вказати подальші шляхи її розвитку.
1. Завдання теоретичного соц..дослідження – встановлення закономірностей конкретного соціального процесу. 2. Мета досліджень на рівні спеціальних соц..теорій – встановити взаємозв’язки між явищами в конкретній предметній зоні, 3. КСД – прикладні цілі: опис конкретної суспільної проблеми чи тенденції, прогнозування розвитку цих ситуацій, явищ, проблем.
Результат соц..дослідження – нові знання про суспільство або його частину; на основі цих знань – практичні рекомендації політикам, бізнесменам, управлінцям тощо.
Соціологічний тип мислення – вміння бачити місце явища у ширших суспільних структурах та зв’язках, мати уявлення про історію розвитку, функції, основні елементи функціонування, причиново-наслідкові зв’язки.
Соціологічний підхід до суспільних явищ – науковий підхід, ґрунтується на точності вимірів та висновків, можливості перевірити одержані відомості, на об’єктивності.
Спільне між журналістикою і соціологією:
Об’єкт вивчення – суспільство
Методика роботи
Науки є засобом суспільного самопізнання
Предмет соціології – аспекти суспільної дійсності, сфери суспільного життя (соціальні цінності, норми, цілі, потреби, інтереси).
Ціннісні орієнтації, групи:
Ідеологічні – оцінні судження про конкретні ідеології, державні, правові системи, політичні організації, світоглядні позиції.
Соціально-культурні – ставлення до різних видів неполітичної діяльності.
Моральні – ставлення до ін..людей і до себе
За ієрархічним принципом, найвищий рівень ціннісних орієнтацій – світоглядні – визначають цінність для суспільства чи конкретної соц..групи пізнавальної, духовно-практичної, практичної діяльності людини, вищі цілі її життя.
Нижчий рівень – орієнтації на сфери та умови самореалізації людини (професія, сімейне життя, освіта, форми відпочинку, матеріальний достаток, здоров'я, побутові умови)
Норми: групові (пред’являє мала група), писані закони й інструкції (чіткі й однозначні), «неписані закони» (традиції, звички, відображені в суспільній свідомості).
Соціальні норми – сукупність вимог та очікувань, які суспільство пред’являє до поведінки своїх громадян.
Суспільство розвивається оптимальніше, коли суспільні (групові) цілі збігаються з цілями особи.
Огюст Конт – «батько» позитивізму. Засади соціології:
Емпіризм (єдине джерело пізнання – емпіріо – безпосередній досвід)
Позитивізм (пізнається факт, а не його суть)
Фізикалізм (єдиний науковий метод – спостереження й експеримент)
Риси марксистської соціології (на теорії історичного матеріалізму):
Теоретична обґрунтованість
Відверта партійність
Прагнення перебудувати світ
Історизм (розуміння розвитку історії як поступального руху)