
- •Тема 3. Кримінально-правовий склад злочинів проти правоохоронної діяльності.
- •1. Поняття правоохоронної діяльності як об’єкта кримінально-правового захисту.
- •2. Загальна характеристика злочинів проти правоохоронної діяльності.
- •3. Характеристика об’єктів злочинів проти правоохоронної діяльності.
- •4. Об’єктивна сторона злочинів проти правоохоронної діяльності.
- •5. Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочинів проти правоохоронної діяльності.
3. Характеристика об’єктів злочинів проти правоохоронної діяльності.
Як уже було зазначено, родовими об’єктами зазначених злочинів є суспільні відносини, пов’язані із основами національної безпеки України, авторитетом органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян, здійсненням правосуддя, встановленим порядком несення військової служби.
Проте досліджувані злочини спрямовані не лише проти виконання представником влади, працівником правоохоронного органу службових обов’язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку. Ці злочини одночасно спрямовані ще й проти особистих цінностей зазначених у досліджуваних злочинах осіб.
Таким чином, вирізняються два види суспільних відносин, яким безпосередньо заподіюється шкода чи які ставляться в небезпеку такого заподіяння, це:
1) суспільні відносини, що забезпечують виконання представниками влади, працівниками правоохоронних органів службових обов’язків; членами громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцями покладених на них обов’язків щодо охорони громадського порядку; 2) суспільні відносини, що забезпечують особисті блага (цінності) представників влади, працівників правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, їх близьких родичів та інших осіб.
Аналізуючи юридичні конструкції “у зв’язку з виконанням службових обов’язків”, “під час виконання службових обов’язків (обов’язків щодо охорони громадського порядку)”, “з метою перешкодити виконанню службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень”, “у зв’язку з діяльністю щодо охорони громадського порядку”, які вжиті в низці досліджуваних складів злочинів, можна констатувати, що посягання на працівників правоохоронних органів, інших осіб не є самоціллю. Навпаки, воно пов’язано виключно з виконанням службових чи громадських обов’язків. Саме шляхом впливу на потерпілого винний і посягає на виконання представником влади, працівником правоохоронного органу службових обов’язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовцем обов’язків з охорони громадського порядку. Інакше кажучи, заподіяння шкоди потерпілому підпорядковується впливу на виконання представником влади, працівником правоохоронного органу службових обов’язків, членом громадського формування чи військовослужбовцем обов’язків з охорони громадського порядку. Тим самим можна визначити, що названі юридичні конструкції вказують на об’єкт злочину. В цих конструкціях прямо говориться, що виконання службових обов’язків представником влади, працівником правоохоронного органу, членом громадського формування чи військовослужбовцем обов’язків з охорони громадського порядку і піддається посяганню шляхом безпосереднього заподіяння шкоди потерпілому. Тобто визнається, що основним безпосереднім об’єктом посягання є виконання службових обов’язків представником влади, працівником правоохоронного органу відповідно до закону, членом громадського формування чи військовослужбовцем – законне виконання обов’язків з охорони громадського порядку. Додатковим – суспільні відносини, що забезпечують особисті блага потерпілого.
Тобто, існують певні елементи суспільних відносин досліджуваного об’єкта злочину:
предмет відносин – встановлена законом необхідність виконати покладені службові чи громадські обов’язки представником влади, працівником правоохоронного органу, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем;
суб’єкти відносин (представник влади; працівник правоохоронного органу; близькі родичі цих осіб; член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовець. Окреслене коло осіб охоплює потерпілих від злочину. Суб’єктами цих відносин виступають і особи, які вчиняють посягання на потерпілих у зв’язку з виконанням ними службових чи громадських обов’язків);
соціальний зв’язок між учасниками суспільних відносин. Ці елементи відповідним чином взаємодіють між собою. Пізнання об’єкта злочину пов’язано із пізнанням його структурних елементів.