2. Загальна характеристика злочинів проти правоохоронної діяльності.

У чинному Кримінальному кодексі захист правоохоронної діяльності забезпечується наступними розділами Особливої частини КК:

І – Злочини проти основ національної безпеки України;

ХV – Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян;

ХVІІІ – Злочини проти правосуддя;

ІХ – Злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Характеризуючи спрямованість злочинів проти правоохоронної діяльності, необхідно підкреслити на зв’язок посягання:

1) із забезпеченням нормальної діяльності усіх гілок влади (законодавчої, виконавчої, судової), а також політичних партій: ст. 112 КК – посягання на життя державного чи громадського діяча;

2) із законним порядком виконання представником влади, працівником правоохоронного органу службових обов’язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем обов’язків щодо охорони громадського порядку як виду управлінської діяльності. Це наступні злочини:

опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцю (ст. 342 КК);

втручання в діяльність працівника правоохоронного органу (ст. 343 КК);

погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК);

умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (ст. 347 КК);

посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (ст. 348 КК), вчиняються саме у зв’язку з виконанням представником влади, працівником правоохоронного органу, службових обов’язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем обов’язків щодо охорони громадського порядку. А це означає, що суб’єкт злочину прагне вплинути саме на регламентований державою порядок виконання цими особами покладених на них обов’язків;

3) із законним порядком виконання державним діячем службових обов’язків чи громадським діячем громадської діяльності. На такий порядок посягають злочини, передбачені:

ст. 344 КК – втручання в діяльність державного діяча;

ст. 346 КК – погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча;

ст. 351 КК – перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради;

4) із законним порядком виконання службовою особою службових обов’язків чи громадянином громадського обов’язку. На такий порядок посягають злочини, передбачені:

ст. 350 КК – погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок;

ст. 352 КК – умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок;

5) із законним порядком здійснення громадянами своїх прав і свобод. На такий порядок посягають злочини, передбачені:

ст. 340 КК – незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій;

ст. 341 КК – захоплення державних або громадських будівель чи споруд;

ст. 349 КК – захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника;

ст. 354 КК – одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації;

ст. 355 КК – примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань;

ст. 356 КК – самоправство;

6) із законним порядком користування документами, печатками, штампами, технічними засобами. На такий порядок посягають злочини, передбачені:

ст. 357 КК – викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження;

ст. 358 КК – підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів;

ст. 359 КК – незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації;

ст. 360 КК – умисне пошкодження ліній зв’язку;

7) із законним порядком використання державних символів, владних повноважень, звань службової особи. На такий порядок посягають злочини, передбачені:

ст. 338 КК – наруга над державними символами;

ст. 339 КК – незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні;

ст. 353 КК – самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи.

8) із порушенням порядку здійснення правосуддя, посяганням на особисту безпеку, недоторканість та здоров’я осіб, безпосередньо пов’язаних із здійсненням правосуддя. На зазначений порядок посягають злочини:

ст. 376 КК – втручання в діяльність судових органів;

ст. 377 КК – погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного;

ст. 378 КК – умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного;

ст. 379 КК – посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя;

ст. 380 КК – невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист;

ст. 381 КК – розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист;

ст. 382 КК – невиконання судового рішення;

ст. 391 КК – злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань;

ст. 392 КК – дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань;

ст. 397 КК – втручання в діяльність захисника чи представника особи;

ст. 398 КК – погроза або насильство щодо захисника чи представника особи;

ст. 399 КК – умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи;

ст. 400 КК – посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги;

9) із умисним перешкоджанням здійснення правосуддя. А саме:

ст. 371 КК – завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою;

ст. 372 КК – притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності;

ст. 373 КК – примушувати давати покарання;

ст. 374 КК – порушення права на захист;

ст. 375 КК – постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови;

ст. 383 КК – завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину;

ст. 384 КК – завідомо неправдиве показання;

ст. 386 КК – перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, примушування їх відмови від давання показань чи висновку;

ст. 387 КК – розголошення даних досудового слідства або дізнання;

ст. 396 КК – приховування злочину;

10) із умисним порушенням встановленого порядку несення військової служби. Це наступні злочини:

ст. 403 КК – непокора;

ст. 404 КК – опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків;

ст. 405 КК – погроза або насильство щодо начальника;

ст. 406 КК – порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Серед зазначених злочинів цих розділів група тих, що спрямовані проти законного порядку виконання працівником правоохоронного органу службових обов’язків, членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцем обов’язків щодо охорони громадського порядку, посідають особливе місце. Воно обумовлене не лише важливістю для людини, суспільства, держави реалізації тих обов’язків, які покладені на ці органи чи організації. Увага до цих злочинів зумовлена і тим, що при їх вчиненні обов’язково пошкоджуються чи ставляться під загрозу пошкодження найважливіші особисті блага працівників правоохоронних органів, членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовців. Крім цього, вчиняються такі злочини часто, поширені вони по всій території України. Вчинення цих злочинів може бути спрямоване і проти найважливіших особистих благ близьких родичів працівників правоохоронних органів. Тому об’єктивно необхідним є встановлення більш жорсткіших санкцій за вчинення таких злочинів. Деякими вітчизняними вченими аргументується, що в суспільстві з високим рівнем злочинності, активній протидії правоохоронній діяльності, реагування за злочини, зокрема, пов’язані з посяганнями на працівників правоохоронних органів, повинно бути суворішим, ніж за аналогічні посягання, вчинені щодо інших осіб.

Другою складовою кримінально-правового захисту правоохоронної діяльності – є система норм, у яких регламентується право працівників правоохоронних органів на застосування ними вогнепальної зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу, котрі вибудовуються з положень обставин, передбаченим Розділом VІІІ Загальної Частини КК, що виключають злочинність діяння:

ст. 36 КК – необхідна оборона;

ст. 38 КК – затримання особи що вчинила злочин;

ст. 39 КК – крайня необхідність;

ст. 42 КК – діяння пов’язане з ризиком;

ст. 43 КК – виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

Діяльність працівників правоохоронних органів щодо застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу визнаватиметься законною за умови дотримання умов і меж такого застосування, визначених відповідними законами Розділу ІІ Особливої Частини КК:

ст. 118 КК – умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця;

ст. 124 КК – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця