2. Віденське музичне товариство

Концертні зали Віденського музичного товариства вважаються одними з найкращих у світі. Про чудово оздоблену Золоту залу говорять: «Золотий звук у золотій залі». Звук тут і справді розходиться по-особливому, завдяки чому зал потрапив до списку сцен світового класу.

3. Метрополітен-опера у Нью-Йорку

Метрополітен-опера має таку ж історичну спадщину, як і інші найстаріші оперні зали світу. Збудована 1883 року кількома заможними бізнесменами, що хотіли мати власний оперний театр, опера швидко долучилася до когорти провідних. У 1995 році в Метрополітен-опері з’явилось нововведення: на спинку кожного крісла встановили невеличкий рідкокристалічний екран. Глядацька зала розрахована більш ніж на 4000 чоловік, є однією з найбільших у світі.

4. Бостонська симфонічна філармонія

Бостонська симфонічна філармонія – рідна домівка Бостонського симфонічного оркестру та Бостонського оркестру популярної музики. Це перший у світі зал з науково розробленим акустичним дизайном. Час поширеня звуку в залі 1,9 сек. вважається ідеальним для оркестру. Де б не сиділи глядачі, звук долинає до них однаково добре.

5. Оперний театр у Сіднеї

Обриси Австралійського оперного театру впізнає кожен. А почалося все з того, що у січні 1956 року австралійський уряд оголосив міжнародне змагання на найкращий проект опери. У конкурсі взяли участь 233 проекти, і переміг маловідомий Йорн Вотсон. На створення споруди його надихнули напівсферичні очистки апельсина. Вартість будівництва, яке закінчили у 1973 році, сягнула $100 млн.

6. Віденський концертний зал Konzerthaus

Зал Konzerthaus – місце прописки Віденського симфонічного оркестру. Будівля споруджена у 1913 році, у 1998-2000 її повністю реконструювали, використовуючи сучасні технології. Konzerthaus, Віденська національна опера та Віденське музичне товариство роблять столицю Австрії столицею концертів класичної музики.

7. Концертний зал імені Волта Діснея, Лос-Анджелес

Наймолодша споруда у цьому списку, спроектована Франком Гері. Це одна з найбільш акустично вивірених концертних залів. Початок будівництва припав на 1987 рік, 16 років тривали роботи. Концертний зал розташований у діловій частині міста, зараз це приміщення філармонії Лос-Анджелеса.

8. Евері Фішер хол у Нью-Йорку

Евері Фішер хол називали симфонічною філармонією, доки голова ради директорів Евері Фішер (Avery Fisher) пожертвував $10,5 млн на оркестр. Відтоді зал носить ім’я свого благодійника. Будівлю звели у 1963 році, акустика в ній розрахована науковцями.

9. Угорський національний оперний театр, Будапешт

Будівля споруджена у 1875-1884 роках. Це яскравий взірець архітектури Відродження. Тут багато орнаментів, статуй, різьблення – найгарніше приміщення з усього рейтингу.

10. Карнегі-хол у Нью-Йорку

Приміщення було збудоване у 1890 році американським мультимільйонером Ендрю Карнегі. Хоча Карнегі-хол не має власного оркестру, це не заважає йому бути залом прем’єр-класу як у Нью-Йорку, так і в США.

1.2 Вибірка нормативної бази

• ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки і споруди»

• ДБН В.2.2-16-2005 «Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади»

• СНиП 2.04-97 "Допустимі рівні шуму, вібрації та вимоги до звукоізоляції в житлових і громадських будівлях"

• СН (санітарні норми) 2.2.4/2.1.8.562-96 "Шум на робочих місцях, у приміщеннях житлових, громадських будівель і на території житлової забудови".

Глядацька зала

Глядацька зала головний елемент театральної будівлі. Побудова її обумовлена прийнятою організацією сценічної дії, а розташування в ній місць в свою чергу визначає групування решти приміщень для відвідувачів.

Глядацька зала повинна забезпечувати максимальний комфорт глядачам, найкращі умови сприйняття дії на сцені, забезпечувати зручний вхід, розподіл по місцях та безпечну евакуацію. При глибинній сцені безперешкодна видимість забезпечується в зоні шириною, рівною ширині порталу. Чи по вертикалі не >30°. Побудова цього кута ведеться від ніг актора, що стоїть на червоній лінії планшету сцени (внутрішня грань порталу).

За межами вказаних кутів дія спотворюється різким ракурсом.

Розрізняють два типи глядацьких зал: ярусна і амфітеатральна. Найбільше наближення глядачів до сцени дає багатоярусна зала. Але, якщо в ній ярусів 5-6, до того ж доведених по бокових стінах до портальної стіни, то великий відсоток місць стає позбавленим задовільних умов видимості. Найкращі умови: 2-3 яруси тільки від задньої сторони зали.

При амфітеатральній залі глядачі розміщуються порівняно невисоко

від планшету сцени. Завантаження та евакуація глядачів при цьому значно спрощується.

Однак задні місця, розташовані в залі місткістю більше, ніж 600 місць, опиняються занадто віддаленими від сцени, і дія в глибині сцени стає погано чутною та видимою.

При сцені-арені, коли глядачі майже повністю охоплюють ігровий майданчик, місткістю зали збільшується в 2,5-3 рази. В цьому випадку найпростішим рішенням є амфітеатральна зала.

Прийняті в нас норми потребують при аварійних обставинах розвантаження глядацької зали за 1,5 хвилини, що забезпечується шириною в 1 пог. м на кожні 100 ос., що евакуюються через даний прохід чи двері.

Оптимальною площею зали вважають 0,7 кв. м на одного глядача. Об'єм повітря 4,5-5 куб. м для драмтеатрів та 5-6 куб. м для музичних (сюди входять площа оркестру й об'єм над ним).

Глядацькі та сценічні приміщення

Крім сцени в театрі є дві незалежні групи: глядацька та сценічна.

Глядацькі приміщення: вхідний та касовий вестибюлі, основний вестибюль з гардеробом, фойє з розподільчими кулуарами, буфетом, санітарними вузлами, курильними, а також виставковими приміщеннями (іноді) та приміщенням адміністратора.

Площа вестибюлю (вестибюлів) разом із гардеробом приймається біля 0,4 кв. м, а площа фойє з кулуарами - 0,6-0,65 кв. м Фойє повинно бути парадним приміщенням поза глядацькою залою, і одночасно залишатися йому підпорядкованим.

Приміщення, що обслуговують сцену, можна поділити на дві групи: приміщення художнього та постановочного персоналу; виробничі майстерні разом із складськими та технічними приміщеннями.

Приміщення художнього персоналу мають свій вхід з вестибюлю і гардероб і розташовуються найбільш близько до сцени, з можливістю проходу у всі інші приміщення театру.

Сюди входять артистичні вбиральні (там відбувається підготовка до виходу на сцену та робота над роллю) - максимальне наближення до сцени; репетиційні приміщення, де відбувається робота з підготовки спектаклю.

Сцена

Основним параметром, що визначає габарити та форму глибинної сцени, як і глядацької зали, є розмір ігрового майданчику.

Активна дія більшості драматичних спектаклів відбувається на майданчику шириною від 8 до 14 м і глибиною від 5 до 10 м. Зменшення цих розмірів призводить до неможливості організації навіть найпростішого спектаклю. Збільшення ж їх, особливо глибини, ускладнює зорове та слухове сприйняття гри актора з останніх місць глядацької зали.

Ширина сцени складається з ширини ігрового простору чи порталу та бічних просторів, достатніх для розміщення спеціальних пристроїв, що декорують бічні сторони сцени (куліси), об'ємних декорацій для накопичення акторів, розміщення різноманітної апаратури.

Зазвичай ширина сцени удвічі перевищує ширину портального отвору.

Глибина сцени визначається необхідністю створення в низці спектаклів ілюзорних перспективних просторів, розташуванням мальованих декорацій, котрі оптимально сприймаються з відстані приблизно 20 м від першого ряду глядачів, також низкою інших факторів, пов'язаних із прийнятим обладнанням сцени.

На практиці глибина сцени робиться в 1,5 рази більшою за ширину порталу. Висота сцени залежить від умов видимості верхнього краю задників з центру зали і дорівнює 1,5 h порталу.

Висота сцени (в глибині) до колосників =Зh портального отвору.

Окрім основної сцени існують також ще бокові (кишені) та нижня (трюм) сцени. В кишенях розміщуються пересувні платформи - фурки, довжина яких дорівнює ігровому майданчику чи його половині.

Трюм утримує пристрої для механізації планшету (підлоги).

Часто є ар 'єрсцена. Ширина її дорівнює ширині ігрового простору (на 3-4 м ширше за портал, висота - на 2-3 м вище за портал, а глибина наближена до глибини ігрового майданчику сцени (від 6 до 15 м). Потрібна для підвищення маневреності, а також для розміщення різної апаратури.

Сполучення: Головна сцена + додаткові простори з 3-х сторін в плані та знизу - надає сцені більшу мобільність та задовольняє основним потребам постановки спектаклю. Але цілий ряд спектаклів потребує додаткового майданчику в самій глядацькій залі (просценіум) або навіть острівної сцени, що призводить до іншої побудови видимості з усіх рядів зали.