2.4.3 Методи захисту мовної інформації від витоку технічними каналами
Захист акустичної (мовної) інформації досягається проектно-архітектурними рішеннями, проведенням організаційних та технічних заходів, а також виявленням електронних пристроїв перехоплення інформації.
Розповсюдження акустичних сигналів у приміщеннях та будівельних конструкціях. При своєму розповсюдженні звукова хвиля, що дійшла до перешкоди (границі середовищ) та взаємодіючи з нею, частково відбивається від неї, а частково продовжує розповсюджуватись перешкодою. Кількість акустичної енергії, яка переходить із одного середовища в інше, залежить від співвідношення їх акустичних опорів (рис. 1.9).
ρ1С1 = 41, (МПа с)/м; ρ2С2 = 30…40∙102 (МПа с)/м.
Рисунок 1.9. – Кількість акустичної енергії, що проходить із одного середовища в інше.
У будівельній акустиці використовуються такі основні поняття:
- коефіцієнт
поглинання
;
- коефіцієнт
відбивання
;
- коефіцієнт
звукопроникності
;
- звукоізоляція
.
Таблиця 1.1 – Звукоізоляція основних будівельних конструкцій
Тип будівельної конструкції |
Центральні частоти октавних смуг, Гц |
||||
250 |
500 |
1000 |
2000 |
2000 |
|
Оштукатурена цегляна стіна товщиною 270 мм |
44 |
51 |
58 |
64 |
65 |
Залізобетонна стіна товщиною 100 мм |
40 |
44 |
50 |
55 |
60 |
Гіпсобетонна перегородка товщиною 80 мм |
33 |
37 |
39 |
44 |
44 |
Перегородка ДСП товщиною 20 мм |
26 |
26 |
26 |
26 |
26 |
Методи захисту мовної інформації поділяються на пасивні та активі.
Пасивні методи захисту акустичної (мовний) інформації в приміщеннях направлені на ослаблення акустичних сигналів у межах контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість їх виділення засобами розвідки на фоні природних шумів.
Активні методи захисту мовної інформації направлені на:
- створення маскуючих акустичних (вібраційних) завад з метою зменшення співвідношення сигнал/шум на межі контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість виділення інформаційного сигналу засобами розвідки;
- електромагнітне і ультразвукове придушення диктофонів в режимі запису;
- створення прицільних радіозавад акустичним радіозакладкам (зокрема, засобам мобільного радіозв’язку, що використовуються як радіомікрофон) з метою зменшення співвідношення сигнал/шум на межі контрольованої зони до величин, що забезпечують неможливість виділення інформаційного сигналу засобами розвідки.
Основою пасивних методів захисту мовної інформації є звукоізоляція приміщень, активних – використання різного типу генераторів завад та іншої спеціальної техніки.
Звукоізоляція приміщень
Звукоізоляція приміщень направлена на локалізацію джерел акустичних сигналів усередині них і проводиться з метою виключення перехоплення акустичної (мовний) інформації по прямому акустичному (через щілини, вікна, двері, технологічні отвори, вентиляційні канали тощо) і вібраційному (через огороджувальні конструкції, труби тощо) каналам.
Звукоізоляція оцінюється величиною ослаблення акустичного сигналу, яке для суцільних одношарових або однорідних огорож (будівельних конструкцій) приблизно розраховується за формулою:
20 lg(c∙qn∙f)
– 47,5, дБ,
()
де
qn – маса 1 м3 огорожі, кг;
f – частота звуку, Гц;
с – коефіцієнт пропорційності, 1/(кг ∙ Гц).
Звукоізоляція приміщень забезпечується за допомогою архітектурних і інженерних рішень, а також вживанням спеціальних будівельних і обробних матеріалів. Одним з найслабкіших звукоізоліюючих елементів є двері і вікна.
Двері мають істотно меншу в порівнянні із стінами і міжповерховими перекриттями поверхневу густину і зазори та щілини. Збільшення звукоізолюючої здатності дверей досягається щільним пригоном полотна дверей до коробки, усуненням щілин між дверима та підлогою, вживанням ущільнюючих прокладок, оббивкою або облицьовуванням дверей спеціальними матеріалами. В особливо режимних приміщеннях використовуються двері з тамбуром, а також спеціальні двері з підвищеною звукоізоляцією.
Звукопоглинальна здатність вікон, так само як і дверей, залежить, головним чином, від поверхневої густини стекла і ступені притиснення притворів.
Для підвищення звукоізоляції в приміщеннях застосовують акустичні екрани, встановлювані на шляху розповсюдження звуку на самих небезпечних (з погляду розвідки) напрямах.
Дія акустичних екранів заснована на віддзеркаленні звукових хвиль і утворенні за екраном звукових тіней. З урахуванням дифракції ефективність екрану підвищується із збільшенням співвідношення розмірів екрану і довжини акустичної хвилі. Розміри ефективних екранів перевищують більш ніж в 2 – 3 рази довжину хвилі. Ефективність акустичного екранування, що реально досягається, складає 8 … 10 дБ.
Застосування акустичного екранування доцільне при тимчасовому використанні приміщення для захисту акустичної інформації. Найчастіше застосовують доладні акустичні екрани, що використовуються для додаткової звукоізоляції дверей, вікон, технологічних отворів і інших елементів огороджувальних конструкцій, що мають звукоізоляцію, що не відповідає діючим нормам.
Широко використовуються для звукоізоляції приміщень звукопоглинальні матеріали.
Звукопоглинання забезпечується шляхом перетворення кінетичної енергії акустичної хвилі в теплову енергію в звукопоглинальному матеріалі. Звукопоглинальні властивості матеріалів оцінюються коефіцієнтом звукопоглинання, визначуваним відношенням енергії звукових хвиль, поглиненої в матеріалі, до падаючої на поверхню і проникаючої в звукопоглинальний матеріал.
Звукопоглинальні матеріали можуть бути суцільними і пористими. Пористі матеріали малоефективні на низьких частотах.
Для ведення конфіденційних переговорів розроблені спеціальні звукоізолюючі кабіни різних класів. Вони забезпечують звукопоглинання від 29 до 50 дБ.
Віброакустичне зашумлення
У випадку, якщо пасивні засоби захисту приміщень, що використовуються, не забезпечують необхідних норм по звукоізоляції, необхідно використовувати активні заходи захисту. Вони полягають у створенні маскуючих акустичних завад засобам розвідки.
Віброакустичне маскування ефективно використовується для захисту мовної інформації від витоку по прямому акустичному, віброакустичному і оптико-электронному каналам витоку інформації.
Для формування акустичних завад застосовуються спеціальні генератори, до виходів яких підключені звукові колонки (гучномовці), або вібраційні випромінювачі (вібродатчики). Гучномовці систем зашумленія встановлюються в приміщенні в місцях найвірогіднішого розміщення засобів акустичної розвідки, а вібродатчики кріпляться на рамах, стеклах, коробах, стінах, міжповерхових перекриттях тощо.
У даний час створена велика кількість систем активного віброакустичного маскування. До складу типової системи входять шумогенератор і від 6 до 25 вібродатчиков (пьезокерамічниих або електромагнітних). Додатково до складу системи можуть включатися звукові колонки.
При організації акустичного маскування необхідно пам’ятати, що акустичний шум створює додатковий заважаючий чинник, для співробітників і дратівливо впливає на нервову систему людини. Ступінь впливу завад, що заважають, визначається санітарними нормативами на величину акустичного шуму.
Методи і засоби придушення диктофонів
На практиці разом з системами виявлення диктофонів ефективно застосовуються і засоби їх придушення – електромагнітного або ультразвукового.
Принцип дії пристроїв електромагнітного придушення заснований на генерації в дециметровому діапазоні частот (близько 900 Мгц) потужних шумових сигналів. Випромінювані направленими антенами завадові сигнали, впливаючи на елементи електронної схеми диктофона (підсилювач низької частоти та підсилювач запису), викликають в них наведення шумових сигналів. Внаслідок цього одночасно з інформаційним сигналом (мовою) здійснюється запис і шумового детектованого сигналу, що, що приводить до значних спотворень першого.
Конструктивно придушувачі диктофонів складаються з генератора, джерела живлення і антени. Електромагнітну заваду вони випромінюють направлений: звично це конус 60-70 градусів, направлений в одну сторону (задня пелюстка випромінювання практично відсутня).
Саме в цій зоні і відбувається придушення диктофонів. Направлений сигнал дозволяє істотно збільшити напруженість електромагнітного поля в зоні придушення і понизити завади, що наводяться на радіоелектронну апаратуру, що знаходиться зовні зони придушення (офісна оргтехніка, комп’ютери, телевізори тощо). Оскільки шумовий сигнал наводиться безпосередньо у вхідних ланцюгах, то однаково добре пригнічується й інша підслуховуюча апаратура, що має в своєму складі мікрофони.
Як і для виявлювачів диктофонів, важливу роль виконує ступінь екранування диктофона або іншого підслуховуючого пристрою. Тому якщо диктофони в пластмасових корпусах пригнічуються на відстані до 5-6 метрів, то в металевих до 2,5-3,5 метрів.
Застосовуються в основному два варіанти виконання електромагнітних подавителів: переносний, змонтований в звичному кейсі, і стаціонарний, розміщуваний в місці переговорів під столом або в найближчій шафі. Переносний варіант обов’язково оснащений джерелом автономного живлення, якого вистачає на 30-60 хвилин роботи. Практично всі моделі мають пульт дистанційного включення, деякі оснащені малогабаритними індикаторами включення подавителя, оскільки зовнішніх проявів його роботи практично немає. Для стаціонарного варіанту використовують ту ж саму апаратуру. Її розміщують під столом, а антену найчастіше кріплять до кришки столу знизу, або ставлять безпосередньо на стіл, що забезпечує оптимальну зону. Ще одна неприємність – це випромінювання від однієї антени не забезпечує зону придушення, що перекриває звичний стіл переговорів завдовжки біля З м.
Для розширення зони придушення встановлюють другу антену або навіть 4 антени. Двохантенні системи дозволяють забезпечити зону придушення уздовж однієї, широкої сторони столу переговорів.
Системи ультразвукового придушення випромінюють потужні нечутні людським вухом ультразвукові коливання частотою близько 20 кГц, впливаючі безпосередньо на мікрофони диктофонів. Ця дія приводить до перевантаження підсилювача низької частоти (підсилювач починає працювати в нелінійному режимі) і, тим самим, - до значних спотворень записуваних сигналів.
Системи ультразвукового придушення мають два істотні недоліки:
- їх ефективність різко знижується, якщо мікрофон прикрити фільтром із спеціального матеріалу або на вході підсилювача низької частоти встановити фільтр низьких частот;
- інтенсивність ультразвукового сигналу виявляється вище за всі допустимі медичні норми дії на людину. При зниженні інтенсивності ультразвуку неможливо надійно подавити записуючу апаратуру.
Через ці недоліки системи ультразвукового придушення не знайшли широкого практичного вживання.
Методи і засоби придушення акустичних закладок
Якщо при проведенні радіоконтролю знайдена передача інформації радіозакладкою, а фізичний пошук її з тих або інших причин неможливий, то для запобігання витоку інформації може бути організована постановка прицільних завад на частоті передачі закладки.
До складу таких пристроїв можуть входити широкосмугова антена, перенастроюваний передавач завад і програмне забезпечення. Управляюча програма дозволяє з високою швидкістю настроювати передавач на заздалегідь задані частоти в діапазоні 65 … 1000МГц. Передавач створює прицільну по частоті заваду з вуьзкосмуговою та широкосмуговою модуляцією носійної частоти спеціальними сигналами: мовна фраза або тональний сигнал.
Потужність завади – 150 …200 мВт. Апаратура функціонує під управлінням ПЕОМ автономно або у складі інших програмно-апаратних комплексів контролю.
Для придушення радіозакладок також можуть використовуватися системи просторового електромагнітного зашумлення, що застосовують для маскування побічних електромагнітних випромінювань технічних засобів передачі інформації. Проте необхідно пам’ятати, що зважаючи на відносно низьку спектральну потужність випромінюваної завади, ці системи ефективні для придушення тільки малопотужних (з потужністю випромінювання до 10 мВт) радіозакладок.
Для захисту мовної інформації від мережних акустичних закладок використовуються завадо придушуючі фільтри низьких частот і системи лінійного зашумлення.
Завадо придушуючі фільтри встановлюються в лінії живлення розеткової і освітлювальної мереж в місцях їх виходу з приміщення, що захищається. Враховуючи, що мережні закладки використовують для передачі інформації частоти понад 40 … 50 кГц, для захисту інформації необхідно використовувати фільтри низьких частот з граничною частотою не більше 40 кГц.
Як радіозакладка можуть бути використані засоби мобільного зв’язку. Мікрофонна система стільникового телефону з прийнятною якістю приймає мовні сигнали в радіусі 3 … 5 м, а передача їх може здійснюватися на наперед обумовлений стаціонарний або мобільний телефонний номер, на якому проводиться їх реєстрація.
Для запобігання витоку інформації по так само організованому каналу служать так звані блокувальники стільникових телефонів.
Блокувальник є генератором радіочастот з антенною системою. Випромінювання проводиться в діапазоні роботи певних систем мобільного зв'язку, потужність випромінювання в інших діапазонах незначна. Мобільні телефони під час роботи блокувальника не знаходять сигналу базової станції, і зв’язок не може бути встановлено. Радіус ефективної дії залежить від відстані до найближчої базової станції (чим більше відстань, тим більше радіус дії).
2.4.2 Дос