3. Гротескне зображення жаги до збагачення у повісті "Гобсек".
Бальзак говорив, що дядя Тобі із роману Л.Стерна “Тристрам Шенді” став для нього взірцем того, як потрібно ліпити характер. Дядя Тобі був диваком, в нього був “коник” – він не хотів одружуватися. Характери бальзаківських героїв – Гранде (“Євгенія Гранде”), Горіо (“Батько Горіо”), Гобсек (“Гобсек”) побудовані за принципом “коника”. У Гранде таким коником (або манією) є накопичення грошей і коштовностей, в батька Горіо – батьківство, служіння дочкам, які вимагають все більше грошей, у Гобсека – збагачення власних банкових рахунків. Завдяки поглибленому вивченню автором внутрішнього світу своїх героїв «Гобсека» часто називають новелою.
Створювалась вона поступово. Спочатку в 1830 p. Бальзак написав нарис про лихваря, який згодом увійшов у повість про аристократів "Небезпеки розбещеності", де основна увага була зосереджена на сім'ї де Ресто. У цьому варіанті відзначалися позитивні риси лихваря Гобсека, який допоміг адвокату Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, врятував сім'ю графа де Ресто від розорення, а наприкінці навіть став депутатом. Другий варіант повісті – 1835 р. – мав назву "Татечко Гобсек", в якій лихваря було позбавлено багатьох позитивних рис, а головна увага зосереджена на маніакальній пристрасті героя до збагачення. Гобсек перетворився на патологічного скупія, хоча ставлення автора до нього залишилося неоднозначним. Загострення скнарості Гобсека підкреслює типовість цього образу, викриває тенденцію, яка існує в реальності, граничним виразом якої виступає герой. У 1848 р. повість отримала назву "Гобсек" і увійшла до "Сцен приватного життя" "Людської комедії".
"Гобсек", як й інші твори Бальзака, – багатоцентрова повість. Окрім лихваря, важливу роль у ній відіграють адвокат Дервіль, члени сім'ї графа де Ресто, сюжетні лінії яких перетинаються. Побудова «Гобсека» чітка і продумана, засвідчує композиційну майстерність її творця. Починається твір з експозиції. Спочатку розповідь ведеться від імені автора, який змальовує один із зимових вечорів 1829-1830 pp. в салоні віконтеси де Гранльє. Розмова заходить про молодого графа Ернеста де Ресто, якого кохає Камілла. Але у матері графа погана репутація в аристократичному світі, і пані де Гранльє хоче відмовити йому у відвідуванні свого дому. У розмову втручається Дервіль, який розповідає історію, що має змінити погляд на стан справ у сім'ї молодого графа. Наступна частина твору – оповідь Дервіля, яка містить розповідь про Гобсека. Письменник ускладнює структуру повісті, робить її поліфонічною. Спочатку звучить голос автора, від імені якого ведеться оповідь, а потім – голоси оповідачів – Дервіля і Гобсека, які теж передають багатоголосся свого оточення. Отже, важливими композиційними особливостями твору є "розповідь у розповіді", тісний зв'язок між окремими його частинами та компонентами (розповідь, оповідь, опис, портрет, інтер'єр, монолог, діалог тощо).
Дервіль випадково став свідком драми, яка відбувалася в сім'ї графа де Ресто. Ця драма була відомою і Гобсекові: графиня Анастазі де Ресто, щоб утримати свого коханця Максима де Трая, наробила величезних боргів і віддала у заставу лихвареві фамільні коштовності під великі відсотки. А граф де Ресто, захищаючи честь сім'ї й інтереси свого сина, незадовго до смерті переписав свої володіння на ім'я Гобсека до моменту повноліття Ернеста. Його заходи виявилися вчасними, після смерті Гобсека Ернест успадкував те, що належало батькові. Але значення повісті – не в цій сюжетній лінії, її кульмінацією є монолог Гобсека, в якому він засуджує суспільство, де все купується і продається. «У золоті сконцентровані всі сили людства", – вважає він.
Образ Гобсека. Лихвар Гобсек стає центром не тільки розповіді Дервіля, а й усієї новели. Бальзаківський Гобсек – не зовсім типовий лихвар. Його особливість полягає в тому, що він скнара-філософ, чия система поглядів на життя складалася поступово. Гобсек пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що "всюди йде боротьба між багатими і бідними". "У мене принципи змінювались відповідно до обставин, доводилося змінювати їх і залежно від географічних широт", – зізнається Гобсек Дервілю. Внаслідок важкого життєвого досвіду він дійшов сумних висновків, визначивши головними в житті людини "інстинкт самозбереження", "особистий інтерес", а з усіх земних благ тільки одне, з його точки зору, варте того, щоб людина його домагалася, – «це... золото». Золото для нього – це передусім влада, воно є її символом: "Я володію світом, не втомлюючи себе, а світ не має наді мною найменшої влади". Й справді, маленька, непримітна, на перший погляд, людина, тримає в своїх руках весь Париж.
Ім'я Гобсека має символічне значення: Живоїд. Це натяк на його безжалісну повсякденну боротьбу з конкурентами з метою наживи. В творі можна простежити як Бальзак розкриває характер персонажа у зв'язку з середовищем, насамперед із речами. Маючи мільйони, Гобсек живе в занедбаній кімнаті, пішки ходить до кредиторів і пишається тим, що сплачує лише 7 франків податків. Торкаючись золота, він перестає контролювати себе і втрачає весь свій розум. Письменник об'єднує в своєму герої всі спостереження за лихварями, банкірами та пересічними людьми, котрі мають справи з грішми, і створює узагальнений образ – тип, викриваючи водночас головні закони їхнього існування та оголюючи причини втрати ними певних моральних якостей. Свідченням того є Гобсек, який, незважаючи на свою природну обдарованість, деградує, перетворюючись на напівавтомат.
Своєрідними «гобсеками» виступають в повісті Максим де Трай і Анастазі де Ресто, продовжуючи головну тему твору. Їм протиставлені оповідач Дервіль та його майбутня дружина Фанні Мальво, які вирізняються порядністю, любов'ю до праці та чесністю, піднімаючись до справжнього ідеалу завдяки самодисципліні та обмеженню тваринних інстинктів.