10.3. Обґрунтування доцільності фінансування інноваційних проектів

Оцінка й відбір інноваційних проектів можуть ґрунтуватися на різних методиках та орієнтуватися на різні критерії. Вибір методики й критеріїв залежить від специфіки інноваційного проекту, типу галузі та низки інших чинників. Тому під час розрахунків економічної ефективності інноваційних проектів варто враху­вати чинники, визначені далі.

1. Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно враховувати не лише загальну масу доходу (корисного результату), який можна отримати за весь строк корисного використання нововведення, а і його приріст порівняно з аналогами. Виконання цієї вимоги означає, що для техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта інновацій слід виходити як з теорії порівняль­ної оцінки ефективності, так і з теорії абсолютної ефективності. Ґрунтуючись на теорії порівняльної ефективності, відбирають найкращий варіант з можливих, а потім проводять розрахунок оціночних показників абсолютної ефективності інновацій. Разом з тим, порівняльна оцінка ефективності нововведення необхідна не тільки для відбору найкращого варіанта з можливих, а й для визначення його впливу на економічні показники господарської діяльності підприємства.

2. Під час розрахунку ефективності інновацій рекомендується вирізняти:

а) розрахунковий рік впровадження;

б) перший рік після закінчення нормативного строку освоєння нововведення;

в) початковий строк корисного використання інновацій;

г) строк корисного використання нововведення;

д) останній рік строку корисного використання інновацій.

За розрахунковий рік приймається другий або третій календар­ний рік серійного випуску нової продукції або другий рік користування нової технології, нових методів організації управління, виробництва, праці тощо.

За початковий рік строку корисного використання інноваційного проекту приймається рік початку фінансування робіт з його реалізації. Такий підхід не завжди прийнятний для оцінки ефективності нововведення, тому що одноразові витрати на його реалізацію можуть здійснюватися протягом багатьох років. При цьому одночасно може отримуватися корисний результат, наприклад під час здійснення великомасштабних інноваційних проектів та у разі участі в їх реалізації зацікавлених державних та комерційних структур. Наприклад, особливостями літакобудування є те, що авіамотор, як правило, проектується близько десяти років, а «живе» тридцять-сорок років. Аналогічна ситуація складається з проектуванням, виробництвом та експлуатацією паро-газових установок, «серцем» яких є газова турбіна. За сукупним коефіцієнтом корисної дії паро-газові станції переважають звичайні теплові електростанції у 1,5 раза.

Виходячи з цього під час оцінки ефективності інновацій усі витрати (поточні та разові), а також результати приводяться до розрахункового року з допомогою як коефіцієнтів дисконтування, так і коефіцієнтів нарощування. На відміну від цього під час оцінки ефективності інноваційних проектів приведення поточних витрат та результатів здійснюється шляхом їх дисконтування до початкового року здійснення одноразових витрат.

3. Під час оцінки ефективності нововведень на відміну від оцінки ефективності інвестицій слід більше приділяти уваги процесу вибору найкращого варіанта з можливих. Вибираючи найкращий варіант з можливих, необхідно забезпечити їх порівняння не лише за фактором часу, а й за обсягом виробництва нової продукції (робіт), за якісними, соціальним та екологічними чинниками. При цьому за базу для порівняння приймаються:

• на етапі формування портфеля НДДКР, під час прийняття рішення про впровадження у виробництво нововведення — показ­ники найкращої техніки, спроектованої в Україні або за кордоном, яка може бути закуплена в необхідній кількості або розроблена та виготовлена на основі ліцензії в Україні. У разі відсутнос- ті аналогів для порівняння й неможливості використання даних про іноземні аналоги за базу для порівняння приймаються показники найкращої техніки, що виготовляється в Україні;

• на етапі формування планів з освоєння нововведення — показники замінної техніки (аналога);

• на етапі техніко-економічного обґрунтування вибору найкращого варіанта — державний підхід і підхід, що враховує інтереси виробників та інвесторів, який передбачає:

а) оцінку ефективності з урахуванням супутніх позитивних та негативних результатів в інших сферах народного господарства, включаючи соціальну, екологічну та зовнішньоекономічну сфери;

б) проведення розрахунків економічної ефективності з усього циклу розроблення та реалізації інновацій, включаючи НДДКР, освоєння, серійне виробництво, а також період його використання;

в) застосування у розрахунках системи економічних нормативів (витрат, оподаткування, плати за землю, відрахувань єдиного соціального податку та страхування професійних ризиків, правил й нормативних розрахунків з банками за кредити, нормативів перерахунку валютної виручки);

г) розрахунок показників ефективності, які відображають вплив інновацій на державний інтерес (через систему податків), інтереси виробників та споживачів.

Для оцінки ефективності інновацій витрати та результати, що здійснюються та отримуються до початку розрахункового року, множаться на коефіцієнт нарощування, а після звітного року — на коефіцієнт дисконтування. Приведення різних за часом витрат до розрахункового року здійснюється лише під час визначення оціночних показників ефективності з метою прийняття рішення про доцільність реалізації нововведення.

4. Метод оцінки ефективності інновацій має ґрунтуватися на системі оціночних показників, які враховують державні інтереси, інтереси творців, виробників, споживачів та бюджету, у той час як методи оцінки ефективності інвестицій дублюють один одного і дають можливість оцінити ефективність інвестицій лише з позицій інвестора в умовах заданих ним обмежень.

5. Методи оцінки ефективності нововведень мають включати показники, які відображають інтегральний (загальний) ефект від створення, виробництва та експлуатації нововведень. Такий підхід дає можливість не лише дати загальну (комплексну) оцінку ефективності нововведення, а й визначити внесок кожного з учас­ників інвестиційної діяльності.

6. Для оцінки ефективності нововведень доцільно застосовувати не лише методи дисконтування, а й метод компаундингу та ануїтету. У цьому разі з’являється можливість визначити економічний ефект за кожним роком корисного використання нововведення та найкраще пов’язати показники ефективності з реальними господарськими процесами, які здійснюватимуться в еко­номіці. На відміну від цього під час оцінки ефективності інвес­тиційних проектів витрати та результати, що проектуються на майбутнє, приводяться до поточного року методом дисконтування, що обтяжує можливість визначення економічного ефекту за кожним кроком корисного використання інвестиційного проекту і, як наслідок, не дає можливості оцінити значення показників ефективності у недалекій перспективі.

7. Оцінюючи ефективність нововведень, слід виходити з можливості використання двох норм доходу на капітал. Одну з них доцільно використовувати для приведення разових витрат до розрахункового року. За своїм значенням вона має відповідати нормі прибутку, яку гарантує банк власнику грошових коштів, покладених на депозитний рахунок. Інша норма доходу на капітал використовується для узгодження інтересів інвесторів та виробників нововведень. Методи оцінки ефективності інвестицій, у свою чергу, виходять з єдиної норми доходу на капітал.

З урахуванням викладеного можна зробити висновок, що для оцінки ефективності інновацій має використовуватися система показників, а не один з них, яким би не був він багатим за економічним змістом.

Оцінюючи ефективність інновацій, необхідно вирізняти такі показники:

• народногосподарської (інтегральної) ефективності, які вра­ховують кінцеві результати реалізації інновацій у цілому по народному господарству, тобто інтегральний ефект інновацій у розробників, виробників, споживачів та бюджеті;

• виробничої (або операційної), фінансової та інвестиційної ефективності, які враховують кінцеві результати реалізації інновацій у кожного з учасників інноваційного процесу;

• бюджетної ефективності, які враховують фінансові наслідки здійснення інновацій для республіканського, регіонального та місцевого бюджетів.

Далі розглянемо кожну систему показників більш детально.

І. Система оціночних показників народногосподарської (інтегральної) ефективності інновацій.

Інтегральний обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такою формулою:

ЧП(А)_і1 = ЧП(А)_вр1 + ЧП(А)_с1 + ЧП(А)_в1, (10.1)

де ЧП(А)_і1 — загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сферах виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)_вр1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері виробництва, грн; ЧП(А)_с1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, ство­рений у сфері створення нововведення, грн; ЧП(А)_в1 — обсяг додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, створений у сфері використання нововведення, грн.

Загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧП_і1)_, а також його приріст порівняно з аналогом за рахунок створення, виробництва та використання інновацій у розрахунках на рік визначається за такими формулами:

ΔЧП(А)_і = [ЧП(А)_вр1 – ЧП(А)_вр0] + [ЧП(А)_с1 – ЧП(А)_с0] +

+ [ЧП(А)_в1 ЧП(А)_в0] = ΔЧП(А)_вр + ΔЧП(А)_с + ΔЧП(А)_в, (10.2)

де ΔЧП(А)_і — приріст додаткової вартості (чистої продукції), включаючи амортизацію, у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн; ЧП(А)_вр1 та ЧП(А)_вр0 — чиста продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)_с1 та ЧП(А)_с0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, отримана у сферах створення нововведення та його аналога, грн; ЧП(А)_в1 та ЧП(А)_в0 — чиста продукція, включаючи амортизацію, створена у сфері використання нововведення та його аналога, грн; ΔЧП(А)_вр, ΔЧП(А)_с, ΔЧП(А)_в — приріст чистої продукції, включаючи амортизацію, отриманий порівняно з аналогами у сферах створення, виробництва та використання нововведень, грн.

У свою чергу загальний (інтегральний) обсяг додаткової вартості (чистої продукції) (ЧП_і1) у сферах створення (ЧП_с1), вироб­ництва (ЧП_вр1) та використання (ЧП_в1) інновацій визначається за такою формулою:

ЧП_і1= ЧП_вр1 + ЧП_с1 + ЧП_в1. (10.3)

Загальний (інтегральний) приріст чистої продукції (ΔЧП_і), отриманий у сферах створення, виробництва та використання інновацій порівняно з аналогом, визначається за такою формулою:

ΔЧП_і = [ЧП_вр1 – ЧП_вр0] + [ЧП_с1 – ЧП_с0] + [ЧП_в1 – ЧП_в0] =

= ΔЧП_вр + ΔЧП_с + ΔЧП_в, (10.4)

де ЧП_вр1, ЧП_вр0, ЧП_с1, ЧП_с0, ЧП_в1, ЧП_в0 — обсяг чистої продукції відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень та його аналога, грн; ΔЧП_вр, ΔЧП_с, ΔЧП_в — приріст чистої продукції, отриманий порівняно з аналогами у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн.

Загальна (інтегральна) сума доходу (прибутку та амортизації) (Д_і1), а також її приріст (ΔД_і) порівняно з аналогом (базовим рівнем) за рахунок створення, виробництва та використання інновації у розрахунках на рік визначається за такою фор- мулою:

Д_і1 = Д_вр1 + Д_с1 + Д_в1 (10.5)

та

ΔД_і = Д_вр1 + Д_с1 + Д_в1 – (Д_вр0 + Д_с0 + Д_в0) =

= ΔД_вр + ΔД_с + ΔД_в, (10.6)

де ΔД_вр, ΔД_с, ΔД_в — приріст доходу порівняно з аналогами, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Д_вр1, Д_с1, Д_в1 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання нововведень, грн; Д_вр0, Д_с0, Д_в0 — дохід, отриманий відповідно у сферах виробництва, створення та використання аналога (базового варіанта), грн.

Загальна сума чистої продукції, створеної за весь строк корисного використання нововведення, визначається шляхом підсумовування річних значень названих вище показників. Аналогічно визначається загальна сума доходу, отриманого за весь строк корисного використання нововведення у сфері виробництва, створення та використання.

Загальна рентабельність капіталу, направленого на створення, виробництво та використання нововведення, яка визначається на основі річного доходу, та її приріст (ΔР_кі1) порівняно з аналогом визначаються за такими формулами:

Р_кі1 = Д_і1 / К_і1 = (Д_вр1 + Д_с1 + Д_в1) / (К_вр1 + К_с1 + К_в1)  100, (10.7)

де Р_кі1 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення, %; К_і1 — загальна сума капітальних вкладень, направлених на виробництво, створення, та використання нововведення, грн; К_вр1, К_с1, К_в1 — сума капітальний вкладень, направлених відповідно на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

ΔР_кі1 = Р_кі1 – Р_кі0 = (Д_і1 / К_і1)  100 – (Д_і0 / К_і0)  100, (10.8)

де Р_кі1 та Р_кі0 — рентабельність капіталу, направленого на виробництво, створення та використання нововведення та його аналога, %; Д_і0 — дохід, отриманий від застосування базового варіанта (аналога), за рахунок виробництва, створення та використання, грн; К_і0 — сума капітальних вкладень, необхідних для виробництва, створення та використання аналога, грн.

Рентабельність капітальних вкладень та її приріст порівняно з аналогом за весь строк застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання визначається шляхом підсумовування значень названих показників.

Економічний ефект та його приріст, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення, визначається на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, за такими формулами:

Е_ЧП(А)і1 = Е_{ЧП(А)вр1} + Е_ЧП(А)с1 + Е_ЧП(А)в1, (10.9)

та

(10.10)

де , , — економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн; , , — загальний обсяг чистого прибутку, включаючи амортизацію, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період (n) його корисного застосування, грн; — загальна сума капітальних вкладень, приведена до розрахункового року з допомогою коефіцієнтів приведення, грн; К_ан — коефіцієнт ануїтета для відповідного періоду; , , — загальна сума економічного ефекту, визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, отримана у сфері виробництва, створення та використання нововведення за весь період його корисного застосування, грн.

Для визначення коефіцієнта ануїтета необхідно:

• на першому етапі річні обсяги капітальних вкладень, направлених на реалізацію інновацій, привести з допомогою коефіцієнтів нарощування та дисконтування до розрахункового року;

• на другому етапі виходячи з можливих річних обсягів доданої вартості (включаючи амортизацію) або річних обсягів чистого доходу визначити можливе рівномірне значення щорічного погашення капітальних вкладень;

• на третьому, останньому етапі виходячи із заданої інвестором норми прибутку або строку корисного використання нововведення, знайти за спеціальною таблицею значення ануїтета і помножити на нього розрахункову величину капітальних вкладень, тим самим визначивши їх річний розмір.

Приріст економічного ефекту за рахунок застосування нововведення у сферах виробництва, створення та використання і визначеного на основі чистої продукції, включаючи амортизацію, порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

(10.11)

де — і — загальна сума економічного ефекту, отри- маного у сферах виробництва, створення та використання за весь строк застосування відповідно нововведення та аналога, грн.

Аналогічно визначається економічний ефект, отриманий у сфері виробництва, створення та використання нововведення на основі чистої продукції та за доходом (прибуток та амортизація).

Строк окупності капітальних вкладень, направлених на реалізацію нововведення, у сфері його створення, виробництва та використання та його зміни порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

Т_і1 = (К_вр1 + К_с1 + К_в1) / (Д_вр1 / Т_вр1 + Д_с1 / Т_с1 + Д_в1 / Т_в1), (10.12)

де Д_вр1, Д_с1, Д_в1 — суми доходу від реалізації нововведення за весь строк його корисного використання, відповідно, у сфері виробництва, створення та використання, грн; Т_вр1, Т_с1, Т_в1 — строк корисного використання нововведення відповідно у сфері виробництва, створення та використання, років; К_вр1, К_с1, К_в1 — капітальні вкладення, направлені на виробництво, створення та використання нововведення, грн.

Загальна сума податків, які надійшли у бюджет за рахунок реалізації нововведення, у сфері їх виробництва, створення та використання визначається як сума усіх податків, отриманих від розробників, виробників та користувачів нововведень, а їх приріст порівняно з аналогом визначається за такою формулою:

ΔПд_і = Пд_і1 – Пд_і0, (10.13)

де Пд_і1 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк реалізації інновацій від її творців (розробників), виробників та користувачів, грн; Пд_і0 — загальна сума податків, що надійшли у бюджет за весь строк протягом якого аналог розроблявся, вироблявся та використався, грн.

ІІ. Система оціночних показників виробничої (операційної), фінансової та інвестиційної ефективності інновацій.