13. Правовий статус держав-членів Європейського Союзу. Питання про суверенітет держав-членів єс.

Правовой статус члена ЕС- международно-правовое положение государства-члена ЕС, охватывающее его права и обязанности, закрепление в учредительных договорах ЕС и других правовых источников данной международной организации.

2 точки зрения:

1. Государство вступая в ес, лишается части своих суверенных прав.

Аргументы:

- государство, вступая в ЕС передаст его институтам полномочия, которые всегда рассматривались как государствообразующие (пр.статус личности)

- некоторые главные институты имеют право принимать акты прямого действия в государствах-членах

- право союза оформилось в единую независимую правовую систему, которой суд ЕС автономно определяет степень соответствия правовых систем государств-членов праву ЕС.

2. Ничего не лишается, наоборот укрепляется, происходит перераспределение полномочий.

Аргументы:

- концепция дезагрегации и деагрегации суверенитета – она направления на понимание полицентричного измерения суверенитета.

- концепция постсуверенитета

- концепция совместного суверенитета.

14. Набуття членства у Європейському Союзі: вимоги до держав-кандидатів і процедура.

Згідно з діючими установчим договорам і заміняє їх конституційним постановам доступ в ЕС відкритий для всіх європейських держав, які поділяють з ЄС цінності та прагнуть досягнення його цілей. Однак наявність такого одностороннього бажання може служити лише однією з умов вступу, але не визначає наперед входження яка виявила до того бажання держави до складу членів ЄС . Існує цілий ряд умов і вимог, сумарно викладених у рішеннях самітів в Копенгагені, які визначають умови доступу в ЄС держав-претендентів на вступ.

Перш за все учасниками ЄС можуть бути лише європейські держави. Тут мається на увазі чисто територіальне поняття, а не політичне.

Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям Копенгагенські критерії— критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Когіенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. У червні 1993 р Європейська Рада на своєму засіданні в Копенгагені визнала право кожної європейської країни яка визнає положення статті 6 пункг 1 Угоди про утворення Європейського Союзу вступати до Європейського Союзу після виконання ними низки вимог за трьома критеріями:

* політичного: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини та захист прав меншин, * «економічного: дійова ринкова економіка; * «членського»: зобов’язання, що випливають із факту вступу до ЄС, зокрема визнання його політичних, економічних та монетарних цілей. Втім ЄС лишає за собою право визначати момент, коли він буде готовий прийняти нових членів.

Стадії:

- Аплікаційна -подання держав претендентів заяви на вступ.

- оцінюванна – розгляд ЕС заяви та прийняття рішення щодо можливості відкриття переговорів про вступ

- переговорна – проведення переговорів з державою – кандидатом про умови її членства в ЄС.

-ратифікаційна – підпис договору про вступ держави-члена ЄС та держави –кандидата та набрання чинності такого договору.

Процедура: Кожна держава, яка мас намір вступити до складу ЄС, направляє відповідне прохання до Ради ЄС Про наявність такого прохання інформуються Європейський парламент і національні парламенти государствчленов. Рада, виносячи рішення на основі принципу одноголосності, після консультації з Комісією та схвалення Парламентом приймає відповідне рішення. Переговори з питання про вступ проводить Єврокомісія.

Відповідну угоду та додатки до нього визначають умови та процедури ратифікації і вступу до складу ЄС Угода про приєднання, схвалене Радою, передається на ратифікацію, яка має місце на основі конституційних процедур, чинних у відповідних державах

Рішення вважається прийнятим, якщо воно було схвалене як в рамках ЄС, так і державами -кандидатами на вступ. Одночасно з підписанням угоди про приєднання визначається і дата офіційного прийому государствакандідата до складу ЄС. Знову прийняте держава бере на себе виконання всіх зобов’язань членів ЄС, що випливають із членства в ЄС, а одно отримує право на участь в керівництві і управлінні його справами Положення про вихід з членства ЄС в установчих документах ЄС відсутні.