58. Принцип верховенства права Європейських співтовариств щодо національного права держав-членів

Зміст принципу Верховенства права ЄС полягає у тому, що правові норми ЄС у разі колізії з нормами національного права країн-членів Євросоюзу мають вищу юридичну силу. Це положення стосується не лише установчих договорів, а й інших актів ЄС (регламентів, директив, рішень), і діє воно навіть у тому разі, коли відповідна країна голосувала проти прийняття акта.

Досить часто виникають складнощі із застосування принципу Верховенства права ЄС. Вони пов’язані із тим, що цей принцип документально не встановлений в установчих договорах про ЄС. Проте принцип Верховенства права ЄС є реально діючим. Основну роль в його утвердженні відіграв Суд ЄС, тобто він має прецедентне походження. Цей принцип не є абсолютним.

59. Пряма дія права єс у національних правоворядках держав-членів поняття, умови визнання, правові наслідки, відмінність від прямого застосування

Принцип прямої дії означає, що право ЄС наділяє суб’єктів правами та обов’язками не лише держав-членів, а й фізичних та юридичних осіб, які можуть обґрунтовувати свої вимоги, захищаючи їх в національних судах безпосередньо посилаючись на норми установчих договорів та актів вторинного законодавства.

Виділяють 2 види прямої дії норм права ЄС:

• Горизонтальна пряма дія (це пряма дія права ЄС в горизонтальних правовідносинах між приватними особами)

• Вертикальна пряма дія (дія в правовідносинах між суб’єктами, що перебувають в субординаційних зв’язках)

На відміну від принципу Верховенства права ЄС, принцип прямої дії не має універсального характеру. Його реалізація залежить від виду джерела права ЄС в якому міститься відповідна норм. Зокрема, норми регламентів мають пряму дію в повному обсязі. Норми установчих договорів мають пряму дію, якщо вони достатньо чітко закріплюють суб’єктивне право або обов’язок. Наприклад, ст.. 28 ДФЄС – норма прямої дії, ст.. 145 – непряма). Директиви, за загальним правилом, не мають прямої дії. Виключення – неналежна імплементація директиви. На відміну від регламентів та установчих договорів мають лише вертикальну пряму дію. В праві ЄС є також джерела, що взагалі не мають прямої дії, йдеться про джерела, що прийняті в сфері зовнішньої політики та політики безпеки.

Суд ЄС визначив також критерії щодо норм прямої дії права Євросоюзу. Такі норми повинні містити чіткі та однозначні зобов’язання; бути вичерпними, тобто не вимагати додаткових актів з їх імплементації; не обумовлюватися застереженнями з боку держав (справа H.J. Banks & Co. Ltd. [1994]).

60. Оприлюднення джерел права єс. Офіційні мови єс.

Як правило, всі писані джерела права Євросоюзу публікуються в «Офіційному віснику Європейскього Союзу» (назву цього видання можна зустріти під різними назвами, оскільки це не є його офіційним перекладом, проте це є самий поширений варіант). Міжнародні угоди ЄС з третіми країнами і міжнародними організаціями публікуються як додаток до актів (регламентів), за допомогою яких вони ухвалюються Радою. За загальним правилом акти ЄС набувають чинності на 20 день після опублікування, якщо інше не передбачено самим актом. Акти публікуються всіма офіційними мовами ЄС.

Офіційні мови Євросоюзу — мови, що є офіційними при діяльності Європейського союзу (ЄС). Наразі, 23 мови рівноправно використовуються та визнані офіційними мовами Європейського союзу: англійська, болгарська, грецька, данська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, чеська, шведська.

Не є офіційними мовами ЄС, попри те, що є державними мовами країн-членів ЄС:

• люксембурзька мова — офіційна мова Люксембургу

• турецька мова — офіційна мова Кіпру

Всі рішення, що приймаються офіційними органами ЄС, перекладаються всіма офіційними мовами, а громадяни ЄС мають право звертатися в офіційні органи ЄС та отримувати відповідь на свої запити на будь-якій з офіційних мов.

На заходах на вищому рівні всі виступи перекладаються на всі офіційні мови (за потреби). Синхронний переклад на всі офіційні мови, зокрема, завжди здійснюється на сесіяхЄвропарламенту та Ради Євросоюзу.

Незважаючи на деклароване рівноправ'я всіх мов Союзу, з розширенням кордонів ЄС, все частіше спостерігається «європейська двомовність», коли фактично в роботі інстанцій (за винятком офіційних заходів) використовуються в основному англійська, французька та, у меншій мірі, німецька (три робочі мови Комісії) мови. Інші мови використовуються залежно від ситуації. У зв'язку з розширенням ЄС і вступом до нього країн, де французька мова менш поширена, зміцнились позиції англійської та німецької мов. У будь-якому випадку, всі остаточні нормативні документи перекладаються на всі офіційні мови.