2. Спрощена процедура перегляду

Уряд будь-якої держави-члена, Європейський парламент чи комісія можуть подати до Європейської ради перегляд усіх чи частини положень частини 3 договору про функціонування ЄС, що стосується внутрішніх політик та дій Союзу.

Європейська рада можу ухвалити рішення про внесення змін до усіх чи частини положень частини 3 Договору про функціонування ЄС. Європейська рада дій одностайно після консультації з Європейським Парламентом та Комісією, а також з Європейським Центральним Банком у випадку інституційних змін у монетарній сфері. Таке рішення не набирає чинності доти, доки його не схвалять держави-члени згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами. Рішення, зазначене в абзаці другому не може збільшувати компетенції, надані Союзові в Договорах.

51 Регламент і директива як джерело права єс

Ст..288 ДФЄС Для виконання повноважень Союзу його установи можуть ухвалювати регламенти,директиви,рішення,рекомендації,висновки…

Регламент - це НПА ЄС, що має загальне застосування, є обов’язковим у повному обсязі, та підлягає прямому застосуванню в усіх державах- членах.

Юридичні властивості:1.має загальне застосування(стосується всіх суб’єктів ЄС),2.цілісна обов’язковість(обов’язковий в повному обсязі),3.пряме застосування(без спец.процедури імплементації),4.пряма дія(норми безпосер. встан. обов’язки для фіз./юр. осіб і можуть захищатися в нац. судах),5.може визнаватись юр.недійсним лише Судом ЄС,6.характеризується обґрунтованістю,7.підлягає обов’язковому оприлюдненню в Офіц.Віснику ЄС всіма офіц. мовами ЄС,8.набирає чинності через 20 днів після опублік.,якщо ін. не встан. в регламенті.

Найчастіше регламенти ухвалюються Європейським Парламентом разом з Радою, або Радою. Крім того, Рада може делегувати Комісії повноваження видавати регламенти. Такі регламенти Комісії прийнято називати «імплементаційними», що підкреслює їх вторинний, похідний характер. Регламенти можуть прийматися також і Європейським центральним банком (ст. 132 ДФЄС).

За допомогою регламента відбувається уніфікація правового регулювання тобто повне узгодження НПА держав -членів.

Директива – це НПА, що є обов’язковим в частині результату, якого необхідно досягти для відповідної держави або держав, яким вона адресується,залишаючи при цьому національним органам влади вибір форм та засобів необхідних для досягнення визначеного директивою результату.

Юридичні властивості:1.може мати загальний або індивід. характер,2.встан. обов’язок кінцевого результату,а не обов’язок певної поведінки як це має місце в регламенті,3.потребує імплементації через трансформацію і не має прямого застос. у нац. праві держав,4. юридичний контроль здійснюється виключно Судом ЄС,5.обгрунтованість (через визначення мотивів, на яких вона ґрунтується, та посилання на відповідні пропозиції або висновки),6.офіц.оприлюднення лише якщо має загальний характер,7. Набуває чинності на 20 день після обпулікування або з моменту повідомлення державам-членам.

Директиви виконують дві важливі функції:

(1) оптимальний засіб здійснення гармонізації законодавства держав-членів. Національне законодавство приводиться до спільного стандарту, причому в обмеженому обсязі, який визначається відповідним положенням установчого договору, що слугує правовою підставою конкретної директиви. Завдяки властивостям, притаманним директиві, при здійсненні гармонізації вдається забезпечити повагу до національних правових систем, що мають власні правові концепції та термінологію;

(2) засіб децентралізації нормотворчого процесу. При ухваленні рішення на наднаціональному рівні часто об’єктивно складно належним чином врегулювати суспільні відносини з певного питання, оскільки важко передбачити розмаїття, динамічність і комплексність всіх можливих ситуацій.

Таким чином, у властивостях директиви закладена ідея субсидіарності, тт. необхідності ухвалення рішень на якомога нижчому рівні.

Виділяють два види директив: 1) рамкові директиви; 2) звичайні директиви.  Рамкові директиви утворюють самостійну групу актів, які ієрархічно не підпорядковані регламенту. Звичайні директиви можуть містити більш детальну регламентацію, особливо якщо вони приймаються на основі й на виконання регламенту. У цьому випадку має місце ієрархічна підпорядкованість.

Виконує функцію гармонізації правового врегулювання(до спільного стандарту в обмеженому обсязі)