49. Загальна характеристика Договору про єс: структура, зміст, порядок прийняття та внесення змін

Маастрихтський договір (англ. Maastricht Treaty) (формально, Договір про утворення Європейського Союзу), також відомий, як договір про Європейський Союз (ДЄС), був підписаний 7 лютого 1992 року в місті Маастрихт (Нідерланди) між членами Європейської спільноти і набрав чинності 1 листопада 1993. Це призвело до утворення Європейського Союзу. Договір став результатом окремих консультацій стосовно політичного і валютного союзів.

Маастрихтський договір передбачав запровадження спільної валюти євро та засновану на трьох стовпах структуру ЄС. Європейський Союз об'єднав Європейські спільноти та дві інших підвалини політичної співпраці: спільну зовнішню та безпекову політику і співпрацю у сфері правосуддя та внутрішніх справ. Також договором запроваджувалися посади європейського омбудсмена, європейського інспектора з захисту даних, Комітет регіонів, узгоджувалась процедура спільного ухвалювання рішень, а також розширювалась сфера застосування процедури голосування кваліфікованою більшістю.

Договір про ЄС складається з:

55 ст.

Преамбули

6 розділів

2 секції

Порядок внесення змін визначений ст.48 ДЄС

50. Загальна характеристика Договору про функціонування Єс: структура зміст, порядок прийняття та внесення змін.

1. Договір про функціонування ЄС був прийнятий 25 березня 1952 року детально регламентує компетенцію ЄС, діяльність його інститутів, органів і установ у різних сферах відносин.

Структура Договору про функціонування ЄС є складнішою ніж Договорі про ЄС. Це обумовлено значно більшим обсягом документа. Як наслідок, статті Договору поділенні на частини, частини – на глави і розділи.

Частина 1. Принципи закріплює предмет Договору: Договір «організовує функціонування Союзу і визначає сфери, межі та порядок здійснення його компетенції» Тут також визначається компетенція ЄС і її Види.

Частина 2. «Недискримінація і громадянство Союзу» містить дві групи положень: це норми, що забороняють дискримінацію між громадянами держав члені і наділяють інститути Союзу везти боротьбу з іншими видами дискримінації – за ознаками віку, статі, релігії тощо; норми що затверджують громадянство союзу.

Частина 3. «Внутрішня політика і діяльність Союзу» є найбільшим структурним елементом даного договору. Предметом цієї частини є внутрішньополітична компетенція ЄС, тобто повноваження його інститутів.

Метою 4 є встановлення взаємовідносин між Союзом в цілому і розташованими за межами континентальної Європи володіннями держав членів.

Частина 5 «Зовнішньополітична діяльність Союзу» складається з семи розділів які присвячені зовнішньополітичній діяльності ЄС

Частина 6 у структурі договору присвячена організаційно-правовим і фінансовим аспектам діяльності ЄС. Вона складається з 3 розділів і має назву «Інстутційні положення»

Перший розділ частини шостої присвячений інститутам ЄС

Другий розділ «Фінансові положення» визначає правові основи фінансової системи ЄС.

Частина 7. «Загальні прикінцеві положення» Договору про функціонування ЄС є додатковою до відповідних положень базового установчого документа(Договору про ЄС). ЇЇ статі уточнюють або розриваються правила що місятяться в завершальному розділі Договору про ЄС

Цей догові належить ратифікувати Виском Договірним Сторонам згідно з відповідними їхніми конституційними вимогами. Документи про ратифікацію належить депонувати урядові Італійської Республіки. Цей договір набирає чинності в перший день місяці, наступного після того, коли остання держава, що підписала Договір, депонує до початку наступного місяця, цей догові набирає чинності в перший день після наступного місяці після дати цього депонування.