48. Джерела права єс: види та ієрархія. Зміст поняття («здобуток Співтовариства»)

Джерелами права Євросоюзу є форми фіксації норм, що регулюють відносини інтеграції в рамках цього об'єднання.

Класифікація джерел:

За способом утворення:

первині ( нпа, які укладаються безпосередньо державами-членами і ЄС як установчою владою в ЄС та не можуть бути предметом оскарження в суді ЄС) (Установчі договори, Договори про внесення змін до установчих договорів, Договори про вступ нових держав)

вторинні ( нпа, які приймаються на основі первинних та повинні їм відповідати. Можуть бути оскаржені)

Вторинні джерела в леледності від процедури прийняття поділяються на:

законодавчі. Ті акти, які:

за юридичною формою ухвалені як регламент, директива, або рішення, що має юридично обов’язкову сулу

приймаються відповідним суб’єктом ( ЄП, РЄС )

приймаються з дотриманням загальної або спеціальної законодавчої процедури, передбачної установчими договорами ЄС.

Не законодавчі

За юридичною силою:

Обов’язкові ( імперативні норми міжнародного права і загальні принципи права; установчі договори ЄС; договори про внесення змін до устан. дог.; договори про приєднання Д.-членів; Хартія про основоположні права ЄС; регламенти, директиви, рішення; міжнародні договори з Д.-чл.)

Рекомендаційні (висновки, рекомендації, рамкові рішення, спільні пропозиції)

За формою вираження:

Писані

Неписані ( звичаї та принципи права )

За сферою дії:

Виключні (діяють тільки у правопорідку ЄС та Д-чл.)

Зовнішні ( діють також у правопорядках третіх країн)

Основними джерелами права Євросоюзу є:

Договір про Євросоюз (змінений і доповнений Маастрихтський договір про Європейський Союз 1992 p.); Договір про функціонування Євросоюзу (змінений і доповнений Римський договір про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 p.); Хартія Європейського Союзу про основні права 2000 p.;

міжнародні угоди, укладені в ході імплементації положень установчих документів;

цінності;

міжнародні звичаї, що склалися в процесі діяльності Євросоюзу;

міжнародні угоди, укладені компетентними структурами ЄС з іншими суб'єктами міжнародного права;

акти інститутів Євросоюзу зобов'язального характеру у формі регламентів, директив, рішень, конвенцій, актів представників держав-членів, що засідають у Раді Євросоюзу, тощо;

принципи права;

рішення органів співробітництва зобов'язального характеру, створених на основі міжнародних угод Співтовариства.

Допоміжними джерелами права Євросоюзу є:

акти інститутів Євросоюзу рекомендаційного характеру у формі висновків, рекомендацій, кваліфікованих думок, декларацій тощо;

рекомендаційні акти органів співробітництва, створених у рамках міжнародних договорів між ЄС і третіми країнами;

рішення Суду ЄС;

доктрина

Європейський Союз має спільне надбання, який зобов’язані берегти і примножувати усі члени Союзу. Євросоюз в установчих договорах закріпив нормативно обов’язок оберігати і примножувати спільне надбання і ні в якому разі не здійснювати кроків,

які б знизили рівень інтеграції.

Спільне надбання включає в себе:

– зміст, основоположні засади та політичні цілі установчих договорів;

– ухвалені на виконання установчих договорів правові акти, а також практику Суду Європейських співтовариств;

– ухвалені заяви, рішення та декларації;

– правові акти спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

– правові акти в сфері юстиції та внутрішніх справ;

– укладені Співтовариством міжнародні договори.

Спільне надбання має важливе значення – будь_яка країна, яка виявить бажання приєднатися до ЄС, має визнати це надбання