
- •1. Історичні передумови європейської інтеграції.
- •1. Европейская интеграция на основе религиозного объединения:
- •2. Реалізація ідеї європейської інтеграції після Другої світової війни. Етапи формування і розвитку Європейських співтовариств і Європейського Союзу.
- •2001 Г. Ниццский договор о внесении изменений и дополнений в договор о ес, договор об учреждении европейских сообществ и некоторых связанных с ним актов. Цель – совершенствование института ес.
- •4. Правове регулювання відносин Європейського Союзу з Європейською асоціацією вільної торгівлі. Правовий статус Європейського економічного простору.
- •5. Лісабонська угода: основні напрямки у реформуванні Європейського Союзу.
- •6. Завдання, цілі Європейського Союзу їх прикладне значення.
- •7. Принципи у Європейському Союзі
- •8. Цінності Європейського Союзу та їх правове значення.
- •9. Правосуб'єктність Європейського Союзу. Еволюція правосуб’єктності єс.
- •10. Компетенція Європейського Союзу: юридичні джерела, види компетенції, юридичні процедури розширення компетенції єс.
- •11. Політична природа Європейського Союзу. Проблема «дефіциту демократії» в Європейському Союзі.
- •13. Правовий статус держав-членів Європейського Союзу. Питання про суверенітет держав-членів єс.
- •1. Государство вступая в ес, лишается части своих суверенных прав.
- •2. Ничего не лишается, наоборот укрепляется, происходит перераспределение полномочий.
- •14. Набуття членства у Європейському Союзі: вимоги до держав-кандидатів і процедура.
- •15. Правова природа договорів про вступ нових держав у єс.
- •16. Припинення членства у Європейському Союзі. Умови та можливості.
- •17. Призупинення членства у єс. Підстави та процедура.
- •18. Громадянство Європейського Союзу. Правовий статус громадян єс.
- •19. Політичні права громадян Європейського Союзу.
- •20. Права людини в праві єс.
- •21. Хартія Європейського Союзу про основоположні права і свободи. Структура. Юридична сила.
- •22. Фінансування Європейського союзу. Бюджет єс
- •23. Роль національного права у функціонуванні єс
- •24. Правове регулювання взаємовідносин Європейського союзу з Україною. Угода про партнерство та співробітництво
- •26. Інституційна структура єс: загальні принципи побудови і функціонування.
- •27. Європейський парламент (єп): склад і порядок формування, правовий статус депутатів, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.
- •28. Рада єс (рєс) (Рада міністрів єс): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи. Президентство єс.
- •29. Європейська Комісія (єк): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.
- •30. Законодавчий процес в єс: основні процедури прийняття рішень.
- •31. Європейська Рада (єр): склад, повноваження, порядок роботи і прийняття рішень. Верховний представник єс(ВпЄс) з питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки.
- •1.2 Верховний представник з питань закордонної політики та безпеки.
- •32.Рахункова палата(рп): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень.
- •33. Європейський Центральний Банк (єцб): склад, і порядок формування, організаційна структура, порядок роботи, юридична сила рішень
- •34. Омбудсмен: порядок призначення, повноваження, , юридична сила рішень.
- •35.Економічний і соціальний комітет(еск): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень
- •37. Агенції єс
- •38. Судова система єс: принципи побудови, ланки і їх взаємодія
- •39. Суд єс: склад і порядок формування, структура, правовий статус суддів і генеральних адвокатів
- •40. Загальний суд: склад і порядок формування, структура, юрисдикція. Оскарження рішень.
- •41. Юрисдикція Суду єс
- •42. Прямі позови в суді єс проти держав-членів.
- •43.Прямі позови в суді єс проти інститутів єс: скасування правових актів внаслідок оскарження їх законності, оскарження бездіяльності.
- •44. Звернення національних судів держав-членів до Суду єс за преюдиціальною постановою (висновком)
- •45. Порядок розгляду справ і прийняття рішень Судом эс. Виконання рішень Судом єс
- •46. Право Європейського Союзу: поняття, структура, дія в часі та в просторі, співвідношення з поняттям «європейське право»
- •47. Співвідношення права єс з національним правом держав- членів і міжнародним публічним правом
- •48. Джерела права єс: види та ієрархія. Зміст поняття («здобуток Співтовариства»)
- •49. Загальна характеристика Договору про єс: структура, зміст, порядок прийняття та внесення змін
- •50. Загальна характеристика Договору про функціонування Єс: структура зміст, порядок прийняття та внесення змін.
- •2. Спрощена процедура перегляду
- •51 Регламент і директива як джерело права єс
- •52.Принципи пропорційності в єс
- •54.Індивідуальні та рекомендаційні акти єс:види і юр. Сила
- •55.Міжнародні договори як джерело права єс
- •56.Питання про існування правила прецеденту щодо рішень суду єс
- •58. Принцип верховенства права Європейських співтовариств щодо національного права держав-членів
- •59. Пряма дія права єс у національних правоворядках держав-членів поняття, умови визнання, правові наслідки, відмінність від прямого застосування
- •60. Оприлюднення джерел права єс. Офіційні мови єс.
- •61. Відповідальність держав-членів перед фізичними і юридичними особами за порушення права єс
- •62. Відповідальність Європейського Союзу перед приватними особами за поршення права єс
- •63. Захист права єс у національних судах держав-членів.
43.Прямі позови в суді єс проти інститутів єс: скасування правових актів внаслідок оскарження їх законності, оскарження бездіяльності.
две основные категории исков против институтов ЕС:
- иски об аннулировании, направленные на оспаривание правовых актов Европарламента, Совета, Комиссии, а также Европейского центрального банка (ст. 230 Договора о ЕС). В случае удовлетворения иска Суд или Трибунал объявляют оспариваемый акт ничтожным с момента издания, хотя и могут оставить в силе некоторые его юридические последствия (ст. 231 Договора о ЕС).
Срок исковой давности по таким делам весьма краток: два месяца с момента опубликования документа (например, регламента или директивы), доведения его до сведения адресата (например, индивидуального решения) или, в противном случае, со дня, когда истец узнал о существовании этого акта (например, Европейская комиссия разрешает слияние двух компаний, а третья компания, их конкурент, узнав о решении Комиссии, оспаривает его в судебном порядке).
С помощью исков об аннулировании могут быть отменены любые правовые акты ЕС, кроме рекомендаций и заключений (так как они не имеют обязательной силы). Аналогичные иски также могут предъявляться в целях отмены рамочных решений и решений Союза, изданных в области борьбы с преступностью (ст. 35 Договора о Европейском Союзе);
- иски из бездействия, целью которых служит "заставить" через Суд/Трибунал институты Союза или ЕЦБ принять решение, необходимое истцу (ст. 232 Договора о ЕС). Перед подачей таких исков заинтересованная сторона в обязательном порядке должна сначала обратиться к соответствующему институту, "пригласить" его исполнить необходимое действие. Если последний не отреагировал на просьбу в течение двух месяцев, то на протяжении следующего двухмесячного срока к нему может быть предъявлен иск из бездействия.
Если Суд или Трибунал признают бездействие института или ЕЦБ противоречащим Договору о ЕС, то он констатирует нарушение. В таком случае ответчик должен принять необходимые меры для исполнения судебного решения, т.е. издать регламент или иной правовой акт в рамках Сообщества (кроме рекомендаций и заключений).
Круг субъектов, которые управомочены предъявлять иски к наднациональным институтами и ЕЦБ, шире, чем в исках о нарушении обязательств государствами-членами. Правом на подачу исков об аннулировании или из бездействия обладают, во-первых, любое государство-член (например, Германия, не согласная с новой директивой Европарламента и Совета, оспаривает ее в Суде); во-вторых, институты Союза и Европейский центральный банк (например, Европарламент оспаривает правовой акт или бездействие Совета Европейского Союза)*(103).
Истцы физ и юр лица, независимо от места их проживания или нахождения. Однако, в отличие от государств-членов и институтов (привилегированных истцов), индивиды могут оспаривать в судах Союза только акты, им адресованные, или, во всяком случае, "прямо и непосредственно их касающиеся" (например, принятие или непринятие Комиссией антидемпинговых мер в отношении конкретного производителя). То же самое относится к искам из бездействия (гражданин не может требовать, например, издания основ законодательства ЕС в форме директивы).
ст. 263 ДФЭС право оспаривать в Суде Европейского Союза "регламентарные" (т.е. нормативные) акты других органов ЕС, которые непосредственно их затрагивают и не требуют исполнительных мер.
Ииностранные физические и юридические лица управомочены оспаривать посредством исков об аннулировании