34. Омбудсмен: порядок призначення, повноваження, , юридична сила рішень.

Правовий статус визначений ст. 228 ДФЄС. Очолює посаду П. НікіфоросДамандорос.

Європейський омбудсмен (англ. EuropeanOmbudsman) — посада, запроваджена Маастрихтським договором. Уповноважений приймати скарги від громадян Союзу, фізичних чи юридичних осіб, резидентів держав-членів на незадовільну діяльності інституцій або установ Спільноти. У відповідь на скаргу, або за власною ініціативою, європейський омбудсмен проводить розслідування. Інституції ЄС зобов'язані надавати йому будь-яку інформацію і доступ до відповідних документів. Виявивши факти порушень, він сповіщає установу, про яку йдеться, і надсилає їй свої рекомендації. Установа-адресат має три місяці на те, щоб дати докладну відповідь; після чого омбудсмен направляє остаточний звіт Європейському Парламентові та відповідній установі. Крім того, він сповіщає скаржника про результати свого розслідування.

Омбудсмен обирається після кожних виборів у Європейський парламент на час його легіслатури( на 5 років??), може бути переобраний повторно. Щорічно омбудсмен звітує у Парламенті про результати усіх розслідувань, проведених впродовж року. Акти Омбудсмена носять рекомендаційний характер.

35.Економічний і соціальний комітет(еск): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи, юридична сила рішень

Правовий статус визначається ст.300-304 ДФЄС, очолює Стефан Нільсон, штаб-квартира знаходиться у Брюселі.

Європейський соціально-економічний комітет (англ. EuropeanEconomicandSocialcommittee) —- дорадчий орган Європейського Союзу. Соціально-еконо­мічний комітет (СЕК) створено 1958 року згідно з Договором про заснування Європейської Спільноти, щоб забезпечити представництво інтересів різних економічних і соціальних груп.

Комітет складається з 317 (з 2007 року, з вступом Болгарії та Румунії—344) членів; їх призначає Рада Європейського Союзу на 5 років за рекомендацією національних урядів. Члени Соціально-еконо­міч­ного комітету належать до таких категорій так званого «організованого громадянського суспільства» як роботодавці, профспілкові діячі та представники різних груп інтересів (професійних об’єднань, фермерів, захисників довкілля, споживачів тощо). Соціально-економічний комітет представляє їхню позицію та відстоює їхні інтереси в діалозі з Європейською Комісією, Радою Європейського Союзу та Європейським Парламентом. Завдання Соціально-еконо­міч­ного комітету полягає в тому, щоб давати поради Комісії й Раді, які зобов’язані консультуватися з ним щодо соціальних та економічних питань. Соціально-економічний комітет може також висловлювати свою позицію з власної ініціативи. Таким чином, Соціально-економічний комітет відіграє роль містка між Європейським Союзом та громадянами.

Члени Соціально-економічного комітету зустрічаються на пленарних засіданнях близько десяти разів на рік, а частіше засідають меншими групами.

Ніццький договір не змінив розподілу місць у Комітеті між державами-членами, він лише обумовив, з огляду на розширення Союзу, що в майбутньому кількість місць у Соціально-еконо­міч­ному комітеті не повинна перевищувати 350. Договір прояснив також засади призначення членів комітету: він повинен складатися з «представників різних економічних та соціальних груп організованого громадянського суспільства»

Консультації ЄЕСК Комісії або Ради є обов'язковим у деяких випадках, в інших воно є необов'язковим. ЄЕСК, однак, може також прийняти думку з власної ініціативи. Єдиним Європейським Актом (17.2.86) і Маастрихтськм договором (7.2.92) розширено коло питань, які повинні бути передані в Комітет, зокрема, нової політики (регіональні і навколишнього середовища). Амстердамський договір також збільшивпитань для направлення до Комітету, і дозволяє йому проводити консультації з Європейським Парламентом. В середньому ЄЕСК забезпечує 170 консультативних документів і думок у рік (з яких близько 15% видаються на своїй власній ініціативі). Всі думки спрямовуються на прийняття рішень органами Співтовариства, а потім опубліковано в Офіційному журналі ЄС.

Комітет складається з шести розділів:

-Сільського господарства, розвитку сільських районів і навколишнього середовища ( NAT )

-Економічний і валютний союз і Економічний і соціальний єдність ( ECO )

-Зайнятості, соціальних справ та громадянства ( SOC )

-Зовнішніх зв'язків ( REX )

-Єдиний ринок, виробництво і споживання ( INT )

-Транспорту, енергетики, інфраструктури та інформаційного суспільства ( TEN )

36. Комітет регіонів: склад і порядок формування, повноваження, юридична сила рішень.

Правовий статус визначений у ст. 305-307 ДФЄС. Штаб-квартира знаходиться у Брюселі, очолює РамонСісо.

Комітет регіонів (фр.CommitteeoftheRegions (CoR)) — консультативний орган Європейського Союзу, що висловлює думку місцевих і регіональних органів влади.

Комітет регіонів (КР) створений згідно з Договором про Європейський Союз, розпочав свою діяльність 1994 року. Він складається з представників місцевих і регіональних органів управління, яких призначає Рада за пропозиціями країн-членів на чотирирічний термін. В процесі ухвалювання рішень з питань, що зачіпають місцеві й регіональні інтереси, як-от освіта, справи молоді, культура, охорона здоров'я, соціальне й економічне гуртування, консультації з Комітетом регіонів обов'язкові. Амстердамський договір (набув чинності в травні 1999 року) розширив коло цих питань, включивши до них охорону довкілля, розпоряджання коштами з Європейського соціального фонду, професійно-технічна освіта, транскордонна співпраця і транспорт. Крім того, Комітет регіонів може готувати висновки і з власної ініціативи.

Кількість і розподіл місць у Комітеті регіонів такі ж, як у Європейському соціально-економічному комітеті. Так само, як і у випадку останнього,Ніццький договір не змінив розподіл місць в Комітеті регіонів між державами-членами. Він лише обумовлює, з огляду на розширення Союзу, що в майбутньому кількість місць у Комітеті не повинна перевищувати 350. Крім того, Договір чітко визначає, що членом Комітету може бути лише представник виборних органів регіональної чи місцевої влади або особа, політично підзвітна виборному органові

344 члена - регіональних і місцевих виборних представників з 27 країн ЄС.

6 комісій охоплює компетенції в наступних областях політики, заснованої на договорах ЄС:

-Зайнятості, професійної підготовки, економічного і соціального згуртування, соціальна політика, охорона здоров'я.

-Освіта і культура.

-Навколишнє середовище, зміна клімату, енергетика.

-Транспорту і транс-європейських мереж.

-Цивільний захист та послуги спільних інтересів.

6 пленарних засідань у рік.