29. Європейська Комісія (єк): склад і порядок формування, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.

Правовий статус – ст..17 ДЄС, ст.. 244-250 ДФЄС

ЄК – головна виконавча інституція наддержавного типу, що представляє і захищає інтереси європейської інтеграції.

Складається з 27 комісарів. Членами комісії можуть бути лише громадяни держав-членів. До 1 листопада 2014 року входить по 1 представнику від держави-члена, потім чисельність ЄК буде відповідати 2/3 кількості держав членів.

Формування Комісії починається з визначення кваліфікованою більшістю Європейської Ради особи для призначення на посаду голови Комісії. Таке призначення затверджується Європарламентом і має враховувати результати виборів до цього інституту (розстановка сил в Європарламенті). Рада за погодженням з головою ЄК затверджує інших комісарів з кандидатів, запропонованих державами-членами. Європарламент схвалює таке призначення членів ЄК як колективного органу, після цього голова і члени ЄК остаточно призначаються Європейською радою кваліфікованою більшістю голосів.

Рішення в ЄК приймаються більшістю (ст..250 ДФЄС)

Повноваження:

1.ЄК здійснює нагляд за дотриманням положень установчих договорів та актів інституцій ЄС. ЄК має право притягувати інституції до відповідальності (ст..263 ДФЄС), має право подавати позови проти держав-членів (ст..258 ДФЄС). ЄК може притягувати до відповідальності юридичних осіб (ст.. 106 ДФЄС).

2. має право законодавчої ініціативи – ЄК в порядку делегованих повноважень може приймати загальнообов’язкові акти (ст..290 ДФЄС)

3. Виконує бюджет ЄС, звітує щодо його виконання (ст..317 ДФЄС)

4. здійснює представництво ЄС у зовнішніх зносинах, за виключенням сфери закордонних відносин і без пекової політики.

Керівництво роботою ЄК здійснює Голова (сьогодні це Жозе Мануель Бароссо), він визначає орієнтири для роботи комісарів, встановлює внутрішню організацію з метою забезпечення послідовного та ефективного і колегіального характеру її діяльності, здійснює призначення віце-голів, окрім Верховного представника, може вимагати відставки членів Комісії.

Верховний представник ЄС з питань закордонної та безпекової політики (ст..15,18,24, 26, 27,30, 32, 33, 46 ДЄС, ст.220ДФЄС) – є одним з заступників Голови ЄК, очолює Раду закордонних справ ЄС, очолює Європейську оборонну агенцію, бере участь у засіданні Європейської Ради. Обирається Єврорадою за погодженням з Європарламентом. Має широкі повноваження у сфері зовнішніх зносин – разом з ЄК реалізує право законод. ініціативи з питань зовнішньої політики ЄС; забезпечує виконання рішень Євроради і Ради з питань закордонної політики і політики безпеки; представляє ЄС у міжнародних відносинах, але виключно щодо свого профілю; забезпечує співробітництво ЄС з третіми державами і міжнародними організаціями, висловлює позицію ЄС на міжнародних конференціях (ст..220ДФЄС); проводить консультації Європарламенту з питань свого профілю, напрямків його розвитку. Сьогодні це – Кетрін Ештон.

Апарат ЄК складається с Департаментів – генеральних дирекцій. Кожен комісар відповідає за конкретну сферу діяльності ЄС – с/г, економічна та фінансова і т.д. Кожен комісар очолює одну або декілька дирекцій і відповідає за спільну політику та загальне адміністрування у своїй галузі. Гендирекції залучають до своєї діяльності робочі органи.