26. Інституційна структура єс: загальні принципи побудови і функціонування.

Інституційна структура ЄС складається з:

1. Інституцій (ст..13 ДЄС, перелік вичерпний)

2. Органів ( перелік не вичерпний)

3. Агенцій( не вичерпний)

Інституції – це вищі керівні установи, що виконують головні завдання ЄС і можуть приймати юридично обов’язкові рішення. Це Європарламент, Європейська Рада, Рада ЄС, Суд ЄС, Єврокомісія, Рахункова Палата, Європейський центральний банк. Їх повноваження визначені в установчих договорах та актах про внесення змін і поправок до них.

Органи – це допоміжні установи, що можуть створюватися за рішенням інституцій та виконують при інституціях переважно консультативні ф-ції. Це Євроомбудсмен (ст..228 ДФЄС), економіко-соціальний комітет (ст..301-304 ДФЄС), Комітет регіонів ( ст..305-307 ДФЄС).

Агенції – це спеціалізовані установи, що виконують окремі завдання ЄС та мають статус самостійних юридичних осіб. Це Європол (ст..88ДфЄС), Євроюст (ст..85 ДФЄС), Європейська оборонна агенція (ст..45 дєс), Європейський інвестиційний банк (ст..308, 309 дфєс).

Види інституцій:

1. Наднаціональні (члени не зв’язані вказівками держав, від яких їх призначено) – Європерламент, Єврокомісія, Суд ЄС, Євр. Центр. Банк, Рахункова палата.

2. Міжурядові ( члени лобіюють національні інтереси тих держав, від яких їх признач.) – Європейська рада, Рада ЄС.

1. Політичні – Єврорада, Рада ЄС, Європарламент, Єврокомісія

2. Неполітичні – Суд ЄС, Європ. Центр. Банк, Рахункова палата.

Принципи:

1. Збалансоване поєднання наднаціональних та міжурядових інституцій, таким чином забезпечується одночасно загальноєвропейські інтереси та інтереси конкретної держава-члена.

2. Усі інституції, органи і агенції зобов’язані дотримуватися принципів надання повноважень, субсидіарності і пропорційності

3. Суміщення функцій – законодавча, виконавча і судова ф-ції здійснюються декількома інституціями одночасно

4. Полі центричність – не має єдиного центру , який бі керував державами-чл. Протокол №6 визначає місце розташування інститутів ЄС – Брюссель, Люксембург, Страсбург.

5. Інституційного балансу - інституції самостійні, але водночас підконтрольні ( Європарламент контролює Еврокомісію шляхом направлення запитів щодо її діяльності – вотум недовіри)

6. Демократичні принципи – відкритість, гласність, публічність (ст..15 дфєс)

7. Колегіальність у прийнятті рішень – найважливіші рішення приймаються декількома інституціями, практично відсутні одноособові органи.

27. Європейський парламент (єп): склад і порядок формування, правовий статус депутатів, організаційна структура, повноваження, порядок роботи.

Правовий статус: Ст.. 14 ДЄС, ст..223-224 ДФЄС, Акт про вибори до ЄП 1976р.

ЄП:

1. Обирається прямим волевиявленням громадян згідно з національним законодавством держави-чл. ( бар’єр 5% на виборах для політичних партій)

2. Єдина інституція, що представляє інтереси громадян

3. Вибори відбуваються в останній тиждень червня і тривають 3-4 дні (наступні вибори у 2014р.). парламентарі засідають один раз на рік, сесія триває 5-6 тижнів і відбувається у м. Страсбурзі. Передбачені і позачергові сесії.

4. Робота 17 постійних комітетів ЄП відбувається в Брюсселі. Комітети готують чергові сесії і зустрічі політичних груп.

5. Депутати обираються на 5років і можуть бути переобрані

6. Держави-учасниці мають свою квоту місць в ЄП (кількість місць за демографічною пропорційністю)

7. Складається з 750 депутатів + Голова ЄП (за Лісабонським договором). Кількість парламентарів не повинна перевищувати ніж 96, і не буди нижче ніж 6 депутатів.

8. Зараз очолює Мартін Шульц

9. Депутати в ЄП об’єднані в політичні партії за ідеологією, а не за державною належністю (Європейська народна партія (Християнська партія), Прогресивний альянс соціалістів і демократів)

10. Депутати ЄП можуть бути одночасно членами національного законодавчого органу, але не виконавчого, вони не повинні входити до складу комісії чи ради.

11. Рішення приймаються абсолютною більшістю 50% + 1голос ( 1 депутат=1голос)

Повноваження ЄП:

1. Законодавчі – поділяє з Радою ЄС. Приймає регламенти, директиви і рішення. В обмеженому обсязі має право законодавчої ініціативи – ст..289 ч.4 ДФЄС.

Процедура прийняття рішень з Радою ЄС: Звичайна і спеціальна – відрізняються співвідношенням обсягу повноважень Ради ЄС і ЄП.

Звичайна – ЄП і Рада ЄС мають рівний статус ( ч.1 ст.289, ст..294, ч.1 ст.297 ДФЄС). 2/3 актів приймаються за такою процедурою ( боротьба зі злочинністю, зайнятість населення).

Спеціальна – ЄП і Рада ЄС мають неоднаковий обсяг повноважень ( ч.2 ст.289, ч.2 ст.297 ДФЄС). Існує два види: консультативна ( законодавчі акти приймає Рада ЄС, а ЄП її лише консультує – питання щодо оподаткування окремих напрямів соціальної політики, захист довкілля, щодо власних коштів ЄС (ст..311ДФЄС)); санкціонування ( законодавчі акти приймаються однією інституцією, а інша лише дає згоду на обовязковість (Про правовий статус депутатів ЄП – Рада ЄС приймає, а ЄП санкціонує).

2. Бюджетні – разом з Радою ЄС ухвалює бюджет і контролює його виконання (ст..314, 318, 319 ДФЄС)

3. Політичні або демократичний контроль за інституціями ЄС. ЄП здійснює контроль за Єврокомісією, направляє запити щодо її діяльності, Комісія звітує (ст..233ДФЄС), вотум недовіри – 2/3 поданих голосів (ст..234 ДФЄС, ч.8 ст.17 ДЄС). ЄП може подати позов проти Єврокомісії (ст..263 ДФЄС) і контроль за Радою ЄС – депутатські запити, Рада ЄС звітує перед ЄП про свою діяльність, контроль за Європейською радою – при відкритті кожного засідання Європейської ради голова ЄП висловлює свою точку зору.

4. Співпраця з національним парламентом (ст..12 ДЄС) і надає відповіді на запити громадян держав-членів (ст.227ДФЄС)

5. Установчі (кадрові) – затверджує склад Єврокомісії і обирає її голову (ч.7 ст.7 ДЄС). Призначає Євроомбудсмена (ст..228 ДФЄС)

6. В сфері зовнішніх зносин – бере участь у переговорах щодо укладання міжнародних договорів (ст..218 ДФЄС), дає згоду на вступ держави до ЄС.

7. Може звертатися до Суду ЄС з позовом стосовно актів ЄС та з метою отримання висновків щодо відповідності проекту міжнародної угоди положенням ДЄС.