19. Політичні права громадян Європейського Союзу.

Основні політичні прав громадян ЄС фактично закріплені у розділі V Хартії основних прав їм присвячені ст 39- 56 цього документа Основні політичні права - Право обирати і бути обраним

Кожен громадянин чи громадянка Європейського Союзу має право обирати і бути обраним на муніципальних виборах, шо проводяться в державі-члені Союзу, в якому він або вона проживають, на тих же умовах, що і громадяни даної держави - Право на відповідне управління

Кожна людина має право на неупереджене, справедливий розгляд ного справи упродовж розумного строку інститутами та органами Європейського Союзу Це право передбачає, зокрема * Право кожної людини висловити свою думку, до того як до нього персонально будуть застосовані заходи, які можуть спричинити за собою несприятливі для нього наслідки, * Обов'язок адміністративних органів мотивувати прийняті рішення.

Кожна людина має право на відшкодування Спільнотою шкоди, заподіяної його інститутами або його службовцями при виконанні ними своїх обов'язків, відповідно до загальних принципами права держав-членів.

Кожна людина може звертатися в інститути Європейського Союзу на одній з офіційних мов договорів і повинен отримати відповідь тією ж мовою - Право на доступ до документації. Кожен громадянин чи громадянка Європейського Союзу, або будь фізична або юридична особа, проживає або має офіційне зареєстроване місцеперебування в одному з держав-членів, володіє правом доступу до документів Європейського Парламенту, Ради та Європейської комісії.

Кожен громадянин чи громадянка Європейського Союзу або будь-яка фізична або юридична особа, проживає або має офіційне зареєстроване місцеперебування в одному з держав-членів, має право звернутися до Омбудсмана Європейського Союзу зі скаргою в разі неналежного виконання функцій інститутами або органами Співтовариства, за винятком скарг на Європейський суд і суд першої інстанції при виконанні ними своїх судових функцій.

Кожен громадянин чи громадянка Європейського Союзу, фізична або юридична особа, проживає або має офіційне зареєстроване місцеперебування в одній з держав-членів. володіє правом на подачу петиції до Європейського парламенту.

Кожен громадянин Європейського Союзу користується на території третьої держави, в якому його держава не має свого представництва, захистом дипломатичних або консульських установ будь-якої держави-члена на тих же умовах, що і громадяни даної держави

20. Права людини в праві єс.

Права людини, демократія й верховенство права є основними цінностями для Європейського Союзу.

ЄС прагне, аби всі права людини - громадянські, політичні, економічні, соціальні чи культурні - шанувалися повсюдно, відповідно до положень, викладених у Загальній декларації прав людини й повторно підтверджених на Всесвітній конференції з прав людини, що відбулася в 1993 році. Крім того, ЄС сприяє дотриманню прав жінок, дітей, представників меншин та біженців чи шукачів притулку.

Сьогодні підтримка прав людини й демократії завжди враховується під час визначення та творення політики ЄС. Наприклад, усі угоди про торгівлю й співпрацю містять положення, в яких наголошено, що права людини є істотним елементом у відносинах між сторонами.

Слід зауважити, що установчі договори Співтовариства особливо Паризький і Римський договори не містили положень про основні права людини. Це була прогалина, яку керівництво намагалось усунути в 1990-і роки. 1989 року Європейський Парламент прийняв текст Декларації основних прав і свобод, який включав комплекс основоположних прав і свобод людини і громадянина. У тому самому році була схвалена Хартія співтовариства про основні соціальні права. Ці та інші подібні документи, які приймалися інститутами Співтовариства, не будучи оформленими як нормативні акти або міжнародні договори, не одержали статусу юридично обов'язкових джерел права і залишались лише політичними актами із суто декларативним значенням.

Незважаючи на відсутність положень про основні права людини в установчих документах ЄС, ще 1969 року Суд Європейських Співтоваривст визнав дотримання прав і свобод людини як одного з принципів права Співтовариства. Суд забовязав інститути дотримуватись даного принципу. Таким чином, Суд вирішував проблему захисту прав людини за допомогою прецедентного права. Важливим кроком у напрямку утвердження прав людини у праві ЄС стало прийняття 7 грудня 2000 року Європейської хартії основних прав її базою стали всі міжнародні документи про захист прав людини. Головною особливістю і відмінністю цього документа було те, що Хартія створювалась з метою захисту людини від свавілля наддержавних інститутів Європейського Союзу, тоді як колишні міжнародні документ правозахисного характеру приймалися з метою захисту особистості від зловживань з боку національної влади держав. Найбільш характерною рисою Хартії є її універсальний характер. Вона закріплює всі гри групи основних прав і свобод: особисті та політичні, соціально-економічні та культурні права.

Загалом Хартія складається з Преабули 54 статгей, об’єднаних у 7 розділів. Серед джерел прав людини основоположного значення набула Свропейска конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. Суд ЄС неодноразово підкреслював значення Конвенції як головного джерела основних прав і свобод особистості, що й було відображено у Договорі про створення ЄС. У зв'язку з ти, що Конвенція була прийнята іншою організацією - Радою Європи деякі дослідники не включають її до права ЄС. Однак Суд ЄС приєднався до Конвенції, тобто став ЇЇ учасником, чим фактично інкорпорував Конвенцію до джерел права ЄС.