
- •«Інклюзивна освіта в середній загальноосвітній школі № 168 м. Києва»
- •Загальна характеристика школи Девіз школи Школа творчості для вчителів, школа спокою для батьків, школа радості для дітей.
- •Освітні послуги та соціальне забезпечення
- •Заняття щодня
- •На заняття дітей об'єднують за станом здоров’я
- •Проблема – немає пристосованого залу
- •Впровадження інклюзивної освіти в навчальний заклад
Впровадження інклюзивної освіти в навчальний заклад
Згідно розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації «Про відкриття спеціальних класів для дітей з вадами фізичного розвитку на базі середньої загальноосвітньої школи №168» від 31.08.06 року №869, та з метою організації навчально-виховного та реабілітаційного процесів для дітей з вадами розвитку.
К
иївська
школа № 168 дуже відрізняється від решти
загальноосвітніх закладів міста.
Керівництво
школи вирішило запровадити інклюзивну
форму освіти, коли хлопчики й дівчатка
з діагнозом ДЦП навчаються в одних
класах зі здоровими дітьми. Учителі
школи самі розробили та впровадили
проект інклюзії, де врахували всі
необхідні аспекти навчання дітей із
фізичними вадами. Спеціальні класи з
обов’язковими спальнями, коридори з
поручнями, чітко визначена ширина
дверей, особливі умивальники – це не
повний перелік корисних нововведень.
Для дітей з особливими потребами тут своя програма навчання: під час уроків учителі роблять перерви кожні 10-15 хвилин, щоб учні не втомлювалися. Після уроків – тиха година. Хто не хоче спати, той робить домашні вправи, малює, читає або займається у тренажерній залі. Вправи на спеціальних тренажерах (закуплених відповідно до порад лікарів-реабілітологів) допомагають дітям долати прояви хвороби та краще пристосовуватися до життя в суспільстві. Крім того, від початку такої роботи було визначено, що один інклюзивний клас потребує не менше чотирьох фахівців (класний керівник, вихователь, психолог та нянечка). А ще діти з особливими потребами отримують допомогу в логопеда, масажиста і спеціаліста з ЛФК.
За станом здоров’я та успішністю учнів стежить ціла «армія» дорослих, тому й результати дружної співпраці відповідні. Мами дітей, хворих на ДЦП, розповіли «УМ», що їхні малята починають вставати з інвалідного візка і пересуватися самостійно – наперекір усім прогнозам лікарів. Батьки впевнені – це стало можливим тільки завдяки спільному навчанню «особливих» та «звичайних» дітей.
Список використаних джерел
http://school168.edukit.kiev.ua/istoriya/
http://umoloda.kiev.ua/number/1379/218/48617/