Контрольні питання для підготовки до заліку "конституційна юрисдикція”

1. Поняття сучасного конституціоналізму.

2. Поняття і призначення сучасних конституцій.

3. Становлення українського конституціоналізму.

4. Юридичні джерела українського конституціоналізму.

5. Моделі конституційної юстиції.

6. Органи конституційної юрисдикції та їх місце в сучасній демократичній державі.

7. Історія становлення та розвитку конституційного контролю в Україні.

8. Законодавство України з питань конституційної юрисдикції.

9. Органи конституційного контролю в механізмі правової охорони Конституції України.

10. Порядок формування Конституційного Суду України та організація його діяльності*.

11. Функції та повноваження КСУ.

12. Категорії справ, що розглядаються КСУ. Відмежування юрисдикції КСУ від юрисдикції адміністративних судів.

13. Статус судді КСУ.

14. Гарантії незалежності суддів КСУ та підстави припинення їх повноважень.

15. Структура КСУ, організація його діяльності.

16. Поняття та види тлумачення.

17. Офіційне тлумачення Конституції України і законів

України.

18. Способи (методи) тлумачення.

19. Практика Європейського Суду з прав людини як дже-рело інтерпретаційної діяльності КСУ.

20. Межі тлумачення Конституції та законів України КСУ.

21. Поняття та принципи конституційного процесу. Конституційний Суд України (КСУ).

22. Форми звернень до КСУ та вимоги до них.

23. Суб’єкти права на звернення до КСУ.

24. Поняття, стадії та види провадження в КСУ.

25. Форми діяльності КСУ та їх загальна характеристика.

26. Учасники конституційного провадження, їх права та

обов’язки.

27. Відкриття конституційного провадження. Підстави відмови у відкритті провадження.

28. Підготовка справи до розгляду та процедура розгляду конституційного подання (звернення) колегією суддів.

29. Порядок розгляду справи на пленарному засіданні Суду та винесення рішення.

30. Поняття та види рішень КСУ.

31. Конституційно-правові вимоги до рішень КСУ.

32. Конституційно-правові вимоги до висновків КСУ.

33. Юридична сила рішень та висновків КСУ.

34. Верховенство рішень КСУ як гарантія їх виконання.

35. Остаточність, неоскаржуваність і обов’язковість рішень КСУ .

36. Перегляд рішень КСУ за нововиявленими обставинами.

37. Окрема думка судді КСУ.

38. Правові позиції КСУ: поняття, види, юридична сила

(природа).

39. Питання перегляду КСУ своїх правових позицій.

40. Вплив правових позицій КСУ на правотворчу та пра-возастосовну діяльність в Україні.

41. Співвідношення понять “рішення” та “правова позиція” КСУ.

42. Конституційний Суд України в механізмі внесення змін до Конституції України та юридична практика.

43. Референдум як форма народного волевиявлення в рішеннях КСУ.

44. Правові позиції КСУ щодо забезпечення основоположних принципів правового статусу людини та громадянина.

45. Конституційний Суд України в механізмі захисту прав людини.

46. Правові позиції КСУ з питань реалізації права людини та громадянина на об’єднання в політичні партії і громадські організації .

47. Правові позиції Суду щодо права людини на життя.

48. Правові позиції КСУ щодо права на свободу пересування і вільний вибір місця проживання.

49. Правові позиції Суду щодо права на судовий захист.

50. Правові позиції КСУ з питань реалізації права громадянина обирати та бути обраним.

51. Правові позиції КСУ з питань реалізації права людини та громадянина на правову допомогу.

52. Правові позиції КСУ з питань організації і функціонування державної влади.

53. Правові позиції КСУ щодо функціонування Верховної Ради України.

54. Статус народного депутата України у правових позиціях КСУ.

55. Правові позиції КСУ щодо функціонування інституту Президента України.

56. Правові позиції КСУ щодо статусу органів виконавчої влади.

57. Правові позиції КСУ щодо органів судової влади та прокуратури.

58. Правові позиції КСУ з питань територіального устрою України.

59. Правові позиції КСУ з питань особливостей конституційно-правового статусу АРК.

60. Конституційно-правові засади захисту КСУ місцевого самоврядування

1. Конституціоналізм - політико-правове явище, правова (юридична) суть

якого зумовлена, перш за все, нормативно-правовою основою цієї системи,

якою виступає Конституція (конституційне законодавство). Конституція має

змішану політико-правову природу, як і конституційні відносини, що

виникають на основі її норм, які також можуть бути охарактеризовані як

політичні і правові одночасно, оскільки "... вони регулюють процес

організації та здійснення владних повноважень народом, державою й

елементами політичної системи" [9, с. 47]. Крім того, політична природа

конституціоналізму випливає з тісного взаємозв'язку політики з

конституційно-правовими інститутами і реаліями.

Сучасна конституційна думка пропонує також таку точку зору:

"Конституціоналізм є правовою ідеологією, яка відображає і прогнозує

розвиток відповідної нормотворчості та нормозастосування"

2. Більшість сучасних дослідників конституціоналізму визнають думку, вис­ловлену ще Аристотелем, про те, що головним призначенням конституції є обмеження політичної влади, встановлення неухильних принципів її діяль­ності. П. Гольбах називав конституцію «вуздечкою для керманичів і наро­дів». Американською традицією є розуміння конституції як акта, в якому «народ вказує урядові, що той може робити». На думку фахівців, таке розу­міння конституції орієнтує на ефективне самоврядування і громадянську рівність, на підтримку цих принципів знизу, від «коріння трави». В сучасному постіндустріальному суспільстві конституція має бути

механізмом здійснення консенсусу всіх соціальних груп, суспільним

Конституція, що є не тільки

установчим документом держави та її основних інституцій: парламенту,

уряду, суду, місцевого самоврядування і те. ін., а й юридичним актом.

3. На першому етапі (липень 1996 - кінець 1999) відбулося формування органів державної влади на основі нової Конституції: затвердження кандидатури Прем'єр-міністра Верховною Радою за поданням Президента (липень 1996); формування Конституційного Суду (осінь 1996); вибори Верховної Ради та Президента у строки, встановлені перехідними положеннями нової Конституції (березень 1998 та жовтень-листопад 1999 року відповідно

Становлення конституціоналізму в Україні реалізується і через впровадження в конституційну структуру нашої держави західних мо­делей конституціоналізму. Синтез західних моделей і національної спе­цифіки, врахування вітчизняного конституційного досвіду — карди­нальний шлях становлення в Україні сучасного конституціоналізму.

онституція України 1996 р. заклала ос­нову для формування правової системи на принципово нових засадах, нормативно-правову базу становлення сучасного конституціонал

5. Мировой конституционной практике известны две модели конституционных систем - американская и европейская. Американская модель основана на прерогативе высшего судебного органа общей юрисдикции - верховного суда выносить решения о неконституционности законов. При этом суд может объявить неконституционным любой закон, подлежащий применению в конкретном деле. Такая система конституционного контроля действует в США, Канаде, Японии, Австралии, Индии, Швейцарии, Скандинавских странах и др. Европейская модель основана на том, что специально учрежденные конституционные суды рассматривают дела о конституционности закона вне связи с конкретным делом, рассматриваемым судом.

6. Згідно з Конституцією України (ст. 124), судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як спільні, так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність конституційних судів здійснюється в певних процесуальних формах, що зближує їх з судами загальної юрисдикції. Спільними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність Конституційного Суду грунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обгрунтованості прийнятих ним рішень. Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції за способом їх формування, складом і, головним чином, за характером справ, які вони вирішують.

7. В рішенні по справі про призначення заступників голів державних адміністрацій від 24.12.1997 року Конституційний Суд України самовизначився як «орган конституційного контролю». В Україні питання утворення спеціального органу, що здійснював би контроль і нагляд за додержаннями Конституції, реально постало наприкінці 1980-х років. 27 жовтня 1989 р. Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до чинної Конституції Української РСР, в якому передбачалося створення Комітету конституційного нагляду Української РСР (подібний однойменний комітет діяв у Союзі РСР). Конституцією передбачалося, що цей комітет обирався Верховною Радою строком на 10 років з-поміж спеціалістів у галузі політики і права у складі голови, заступника голови і 7 членів Комітету. Незважаючи на те, що в Україні були створені достатні законодавчі передумови для формування Конституційного Суду, надання йому статусу самостійного органу конституційної юрисдикції, а також проведення неодноразового голосування щодо обрання заступників голови та членів суду Конституційний Суд тривалий час не вдалося сформувати. І лише після прийняття нової Конституції України і Закону «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р

10. Конституція України (ст. 148) визначає такий порядок формування Конституційного Суду України: Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду. Попередньо Президент України проводить консультаціі з Прем'єр- міністром та Міністром юстиції щодо кандидатур на посади суддівКонсгитуційного Суду. Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України.З'їзд суддів України за пропозицією делегатів з'їзду відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх делегатів з'їзду визначає кандидатури на посади суддів Конституційного Суду для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді Конституційного Суду вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду суддів УкраїниУ разі припинення повноважень судді Конституційного Суду відповідно Президент України, Верховна Рада України у місячний строк, а з'їзд суддів України у тримісячний строк призначають іншу особу на цю посаду.Голова Конституційного Суду обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду лише на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів з будь-яким числом кандидатур, запропонованих суддями Конституційного Суду. 11 Основними функціями Конституційного Суду України є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Згідно з Конституцією України (ст. 150, 151), Законом про Конституційний Суд України (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду належить прийняття рішень і дача висновків у справах щодо:

. конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради

України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів

України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим;

. відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам

України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної

Ради для надання згоди на їх обов'язковість;

. додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

. офіційного тлумачення Конституції та законів України.