Найвищий ступінь порівняння
Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдобріший, найсмачніший, найкращий, найлегший. Перед цим префіксом для підсилення якості можуть вживатися частки як, що: якнайшвидший, якнайкращий, щонайдорожчий, щонайлегший.
Складена форма утворюється сполученням слів найбільш, найменш із прикметником звичайного ступеня: найбільш зрозумілий, найменш зручний. Складена форма найвищого ступеня, утворена за допомогою слова самий (самий розумний, самий досконалий), вживається в українській мові лише в розмовному стилі (на відміну від російської, де форми із словом самый – самый умный, самый совершенный – відповідають літературній нормі).
Досить часто трапляються випадки змішування простої і складеної форм ступенювання: більш легший, найбільш легший, більш простіший, найбільш простіший, що також є порушенням норми. Літературними є форми: більш легкий, легший; найбільш легкий, найлегший; більш простий, простіший; найбільш простий, найпростіший.
Проста форма вищого й найвищого ступенів порівняння переважає в художньому, публіцистичному, розмовному мовленні. Для наукового й офіційно-ділового стилів прийнятнішою є складена форма.
Слід пам’ятати, що окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий), нескінченний (якому немає кінця), холоднуватий (трохи холодний), тихесенький (дуже тихий). Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають безвимірну ознаку (босий, сліпий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий).
2. Від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн) утворюються присвійні прикметники: батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн. В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира – квартира брата, Петренків «Мерседес» – «Мерседес» Петренка, Маринина донька – донька Марини. Наведені словосполучення є синонімічними, але в науковому й офіційно-діловому стилях можливі лише конструкції з родовим належності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольклорі, розмовному та художньому мовленні.
3. В офіційно-діловому стилі вживаються переважно відносні прикметники: телефонна розмова, договірне зобов’язання.
Контрольні запитання
На які розряди поділяються прикметники за значенням?
Яким прикметникам властиві ступені порівняння?
Назвіть та схарактеризуйте ступені порівняння прикметників, наведіть приклади.
Які якісні прикметники не утворюють ступенів порівняння?
Займенник
Використовуючи займенники у професійному мовленні, слід пам’ятати, що:
1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї, у них. В орудному відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею, задоволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, назустріч йому, навперейми їм.
2. При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками, наприклад у такому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, він уже був начальником відділу. Уживаючи займенники, потрібно завжди перевіряти їх зв’язок з іменниками. У цьому реченні двозначність спричинена тим, що займенник він співвідноситься з іменниками Омельченко і Забродський. Якщо займенник стосується другого іменника (Забродський), то у підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник той, який завжди стосується іменника, що є об'єктом у попередньому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, той уже був начальником відділу. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно перебудувати речення, відмовившись від займенника: Познайомившись із Забродським, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко вже був начальником відділу, коли познайомився із Забродським.
3. Типовою помилкою є введення займенника у формі, невідповідній іменникові, який замінюється, наприклад: Сьогодні у мене зібралося дуже цікаве товариство. Майже всіх їх я знаю ще зі школи. У цьому реченні порушується граматична норма, оскільки збірний іменник, який вживається тільки в однині, співвіднесено із займенником вони.
4. Особові займенники можуть вживатися переносно. Так, у науковому і публіцистичному стилях у значенні «я» використовується займенник ми (так зване «етикетне ми»): Нам би хотілося детальніше зупинитися на цій проблемі. У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору.
Займенник ви використовується під час ввічливого звертання до однієї особи (це так звана пошанна множина): Чого ви, Олексію Степановичу, хвилюєтеся? Мамо, не плачте!
5. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду в місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм, (на) твоєму – (на) твоїм, (на) нашому – (на) нашім, (на) вашому – (на) вашім, (на) своєму – (на) своїм, (на) їхньому – (на) їхнім. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науковому й офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими.
6. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми: твого, свого, моєму, твоєму, своєму.
7. Редагування потребують речення, у яких форми особових займенників їх, його, її у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виникнення двозначності, наприклад: Сергєєв після закінчення консерваторії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди проходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домашньому творі свою (?) квартиру. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: За все своє життя не чув нічого смішнішого.
8. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмовних.
9.
Стилістично розрізняються неозначені
займенники, утворені за допомогою
часток аби-,
казна-, хтозна- (абихто, казна-що,
хтозна-який)
і
займенники із частками -небудь
і
будь-
(хто-небудь, будь-який).
Перші
займенники мають відтінок розмовності,
другі вживаються
в усіх стилях.
10. Російські займенники любой, другой є омонімами в українській мові до прикметника любий і числівника другий. Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:
Російська мова Українська мова
любой будь-який (займенник)
дорогой, любимый любий (прикметник)
другой інший (займенник)
второй другий (числівник)
11. В офіційно-діловому стилі займенники вживаються обмежено. Більшість документів пишеться від установи, організації, тобто від першої особи множини, але займенник ми тут, як правило, пропускається (просимо, надсилаємо), або у формі 3-ої особи однини (управління повідомляє, академія просить). Особа автора усунена, що надає викладу нейтрального, суворо-офіційного характеру. Займенник Ви у конструкціях типу “...надсилаємо Вам для ознайомлення ...” теж опускається, що створює враження загальної об’єктивності викладу, типової для ОДС. Проте в деяких текстах документів наявність чи відсутність займенника Ви змінює тональність висловлювання. Скажімо, вислів “пропоную з’явитися” виражає більш категоричну вимогу, ніж з особовим займенників Ви (пропоную Вам з’явитися...). Вживання займенника я обмежене, за винятком автобіографії та розписки.
Контрольні запитання
Назвіть відомі Вам розряди займенників за значенням?
Пригадайте основні правила вживання займенників у науковому та офіційно-діловому стилях.