
- •Передмова
- •Частина 1
- •Іменник
- •3. Категорія відмінка.
- •Числівник Відмінювання
- •Прикметник
- •Вищий ступінь порівняння
- •Найвищий ступінь порівняння
- •Займенник
- •Дієслово
- •Дієслівні форми
- •Прийменникові конструкції [3]
- •І. Прийменники, що передають відношення мети
- •II. Прийменники, що виражають причинові відношення
- •III. Прийменники, що виражають часові відношення
- •IV. Прийменники, що виражають просторові відношення
- •V. Прийменники, що передають відношення відповідності
- •VI. Прийменники, що передають допустові відношення
- •VII. Прийменники, що передають об’єктні відношення
- •Порядок слів у реченні
- •Однорідні члени речення
- •1. Поділ на однорідні члени речення мусить мати одну підставу.
- •2. Члени однорідного ряду мають виключати один одного, тобто однорідний ряд — це видові поняття, об'єднані родовим.
- •3. При побудові однорідного ряду потрібно враховувати повноту поділу.
- •Координація присудка з підметом
- •Складні випадки керування
- •Частина 2
- •Розділ 2. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації
- •Олексієнка Сергія Петровича
- •20.06.2012 М. Харків
- •Використана й рекомендована література
3. Категорія відмінка.
Називаючи посаду, звання, ім’я та по батькові, слід вживати форму кличного відмінка. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненормативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників.
Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на
-о, якщо належать до твердої групи: Олено, Миколо, державо, країно, голово; також закінчення -о мають всі жіночі імена по батькові: Алло Олександрівно, Ганно Сергіївно.
-е, -є, якщо належать до м’якої і мішаної групи: редакціє, душе моя, Ілле.
-ю закінчуються деякі пестливі іменники м’якої групи: Лесю, Галю, доню.
Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.
На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий: критику, супутнику, Олегу (Олеже), читачу, товаришу, слухачу, відвідувачу, доповідачу, позивачу, також іменники сину, тату, діду, всі чоловічі імена по батькові Володимире Семеновичу, Петровичу, Олексійовичу.
Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Юрію, Сергію, виконавцю, лікарю, секретарю, але Ігоре.
На -е закінчуються іменники твердої групи (Артеме, Степане, Олександре, Михайле, друже, командире, іменники мішаної групи (стороже, Дороше); іменники на -яр (назви професії), під час відмінювання яких наголос переходить із суфікса на закінчення: школяре, тесляре.
Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е: юносте, радосте, Любове, Нінеле, Аделе.
У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: пане Миколо, професоре Іполите, добродію Олексію, колего Віталію, пані Маргарито, товаришу Дмитре, студенте Григорію.
У звертаннях, до складу яких увіходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Володимире Хомичу, Федоре Андрійовичу, Анатолію Микитовичу, Павле Івановичу, Артеме Сергійовичу, Маріє Кузьмівно, Софіє Іванівно, Наталіє Пилипівно, Любове Антонівно,
У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге (хоча друге слово може мати й форму називного відмінка): товаришу лейтенанте (лейтенант), добродію студенте (студент), пане Президенте (Президент).
У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: колего Коваль, позивачу Литвин, товаришу Гончар.
Звертання можуть містити означення і прикладки. Такі звертання називаються поширеними, наприклад: Високоповажаний пане прокуроре! Вельмишановні колеги! Шановні добродії! Високоповажний пане посол!
Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати закінчення -а (- я) або -у (-ю) залежно від їхнього лексичного значення.
Закінчення -а (-я) мають іменники, коли вони означають:
Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Володимира, Шевченка, учителя, робітника.
Назви тварин і дерев: вовка, ведмедя, явора, дуба.
Назви предметів: олівця, портфеля, стола і столу.
Назви населених пунктів: Харкова, Лондона, Парижа. Але Кривого Рогу, Зеленого Гаю, оскільки другою частиною цих складених назв є іменник, який в родовому відмінку має закінчення -у (-ю).
Назви річок із наголосом на кінцевому складі: Дінця, Дністра, Іртиша. Але Нілу, Єнісею, Гангу, Дону, Дунаю.
Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, метра, грама, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: понеділка, листопада (але листопаду – назва процесу); назви грошових знаків: долара, карбованця; числові назви: десятка, мільйона.
Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, радіуса, сегмента, синуса, а також українські за походженням слова-терміни: відмінка, додатка, іменника, чисельника, числівника, але: виду, роду, синтаксису, складу, способу.
Закінчення –у (-ю) мають іменники, коли вони означають:
Речовину, масу, матеріал: азоту, борщу, льоду, меду, піску але хліба.
Збірні поняття: капіталу, гаю, саду, тексту; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, звіробою (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету.
Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, даху, коридору, палацу, поверху, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, млина, -а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, портика; обидва закінчення – -а (-я), -у (-ю) мають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота.
Назви установ, закладів, організацій: клубу, університету, штабу.
Слова зі значенням місця, простору тощо: абзацу, краю, яру, але: горба, хутора, а також зменшені форми на –к: ліска, ставка.
Явища природи: вітру, грому, землетрусу, туману.
Назви почуттів: болю, гніву, страху.
Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних й абстрактних понять: винятку, галасу, ідеалу, конфлікту, міражу.
Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі тощо: аналізу, електролізу, імпульсу, а також літературознавчі терміни: епосу, жанру, роману, сюжету.
Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака.
Назви озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Байкалу, Алтаю, Ельбрусу, Кіпру, Алжиру, Донбасу, Кавказу.
Деякі іменники мають паралельні закінчення залежно від значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), апарата (прилад) – апарату (установа), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк).
Іменники другої відміни у давальному відмінку однини можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю: Петрові, директорові, товаришеві, добродієві, шахтареві, будинкові, дитяткові і Петру, директору, будинку, дитятку тощо. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід уживати із закінченням -ові (-еві, -єві), а наступний – з -у(-ю): ректорові Паламарчуку Андрію Петровичу, деканові Омельченку Василю Олександровичу. Увага! Закінчення -ові, -еві, -єві переважають у назвах істот, -у, -ю – у назвах неістот).
4. Вживаючи іменники на позначення процесу та результату, потрібно розмежовувати поняття дії та наслідку дії.
Недоконана дія |
Доконана дія |
Наслідок дії |
передавання |
передання |
передача |
оцінювання |
оцінення |
оцінка |
ухвалювання |
ухвалення |
ухвала |
змінювання |
змінення |
зміна |
викладання |
викладення |
виклад |
У російській мові на позначення цих понять уживається лише одна або дві форми, порівняйте:
Недоконана дія |
Доконана дія |
Наслідок дії |
передача |
передача |
передача |
оценивание |
оценка |
оценка |
решение |
решение |
решение |
изменение |
изменение |
изменение |
излагание |
изложение |
изложение |
Контрольні запитання
Пригадайте особливості форм числа та роду іменника.
У яких випадках використовується кличний відмінок?
Назвіть основні правила вибору закінчення -а (- я) або -у (-ю) для іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини.