3. Категорія відмінка.

• Називаючи посаду, звання, ім’я та по батькові, слід вживати форму кличного відмінка. Використання у звертаннях форм називного відмінка (що властиве російській мові) для української мови є ненор­мативним. Наведемо основні правила творення кличного відмінка іменників.

Іменники 1-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на

-о, якщо належать до твердої групи: Олено, Миколо, державо, країно, голово; також закінчення -о мають всі жіночі імена по батькові: Алло Олександрівно, Ганно Сергіївно.

-е, -є, якщо належать до м’якої і мішаної групи: редакціє, душе моя, Ілле.

-ю закінчуються деякі пестливі іменники м’якої групи: Лесю, Галю, доню.

Іменники 2-ї відміни утворюють кличний відмінок за допомогою закінчень -у, -ю, -е.

На -у закінчуються іменники твердої групи (зокрема з суфіксами -ик, -ок, -к), власні імена з основою на г, ґ, х, к, деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий: критику, супутнику, Олегу (Олеже), читачу, товаришу, слухачу, відвідувачу, доповідачу, позивачу, також іменники сину, тату, діду, всі чоловічі імена по батькові Володимире Семеновичу, Петровичу, Олексійовичу.

Закінчення -ю мають іменники м’якої групи: Андрію, Василю, Юрію, Сергію, виконавцю, лікарю, секретарю, але Ігоре.

На -е закінчуються іменники твердої групи (Артеме, Степане, Олександре, Михайле, друже, командире, іменники мішаної групи (стороже, Дороше); іменники на -яр (назви професії), під час відмінювання яких наголос переходить із суфікса на закінчення: школяре, тесляре.

Іменники 3-ї відміни в кличному відмінку закінчуються на -е: юносте, радосте, Любове, Нінеле, Аделе.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та імені, обидва іменники вживаємо в кличному відмінку: пане Миколо, професоре Іполите, добродію Олексію, колего Віталію, пані Маргарито, товаришу Дмитре, студенте Григорію.

У звертаннях, до складу яких увіходять ім’я та по батькові, форму кличного відмінка мають обидва компоненти: Володимире Хомичу, Федоре Андрійовичу, Анатолію Микитовичу, Павле Івановичу, Артеме Сергійовичу, Маріє Кузьмівно, Софіє Іванівно, Наталіє Пилипівно, Любове Антонівно,

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, форму кличного відмінка має як перше слово, так і друге (хоча друге слово може мати й форму називного відмінка): товаришу лейтенанте (лейтенант), добродію студенте (студент), пане Президенте (Президент).

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, форму кличного відмінка має тільки загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: колего Коваль, позивачу Литвин, товаришу Гончар.

Звертання можуть містити означення і прикладки. Такі звертання називаються поширеними, наприклад: Високоповажаний пане прокуроре! Вельмишановні колеги! Шановні добродії! Високоповажний пане посол!

• Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини можуть мати закінчення  -а (- я) або -у (-ю) залежно від їхнього лексичного значення.

Закінчення -а (-я) мають іменники, коли вони означають:

1. Назви осіб, власні імена та прізвища: студента, Володимира, Шевченка, учителя, робітника.

2. Назви тварин і дерев: вовка, ведмедя, явора, дуба.

3. Назви предметів: олівця, портфеля, стола і столу.

4. Назви населених пунктів: Харкова, Лондона, Парижа. Але Кривого Рогу, Зеленого Гаю, оскільки другою частиною цих складених назв є іменник, який в родовому відмінку має закінчення -у (-ю).

5. Назви річок із наголосом на кінцевому складі: Дінця, Дністра, Іртиша. Але Нілу, Єнісею, Гангу, Дону, Дунаю.

6. Назви мір довжини, ваги, часу тощо: гектара, метра, грама, тижня (але віку, року); назви місяців і днів тижня: понеділка, листопада (але листопаду – назва процесу); назви грошових знаків: долара, карбованця; числові назви: десятка, мільйона.

7. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їхні частини: атома, радіуса, сегмента, синуса, а також українські за походженням слова-терміни: відмінка, додатка, іменника, чисельника, числівника, але: виду, роду, синтаксису, складу, способу.

Закінчення –у (-ю) мають іменники, коли вони означають:

1. Речовину, масу, матеріал: азоту, борщу, льоду, меду, піску але хліба.

2. Збірні поняття: капіталу, гаю, саду, тексту; сюди належать назви кущових і трав’янистих рослин: барвінку, бузку, звіробою (але вівса), а також назви сортів плодових дерев: кальвілю, ренету.

3. Назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, даху, коридору, палацу, поверху, але (переважно з наголосом на закінченні): бліндажа, гаража, млина, -а (-я) вживається також в іменниках – назвах архітектурних деталей: карниза, портика; обидва закінчення – -а (-я), -у (-ю) мають іменники: мосту й моста, паркану й паркана, плоту й плота.

4. Назви установ, закладів, організацій: клубу, університету, штабу.

5. Слова зі значенням місця, простору тощо: абзацу, краю, яру, але: горба, хутора, а також зменшені форми на –к: ліска, ставка.

6. Явища природи: вітру, грому, землетрусу, туману.

7. Назви почуттів: болю, гніву, страху.

8. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних й абстрактних понять: винятку, галасу, ідеалу, конфлікту, міражу.

9. Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі тощо: аналізу, електролізу, імпульсу, а також літературознавчі терміни: епосу, жанру, роману, сюжету.

10. Назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака.

11. Назви озер, гір, островів, півостровів, країн, областей і т. ін.: Байкалу, Алтаю, Ельбрусу, Кіпру, Алжиру, Донбасу, Кавказу.

Деякі іменники мають паралельні закінчення залежно від значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), апарата (прилад) – апарату (установа), рахунка (документ) – рахунку (дія), терміна (слово) – терміну (строк).

• Іменники другої відміни у давальному відмінку однини можуть мати закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю: Петрові, директорові, товаришеві, добродієві, шахтареві, будинкові, дитяткові і Петру, директору, будинку, дитятку тощо. Якщо поряд вживаються два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший із них слід уживати із закінченням -ові (-еві, -єві), а наступний – з -у(-ю): ректорові Паламарчуку Андрію Петровичу, деканові Омельченку Василю Олександровичу. Увага! Закінчення -ові, -еві, -єві переважають у назвах істот, -у, -ю – у назвах неістот).

4. Вживаючи іменники на позначення процесу та результату, потрібно розмежовувати поняття дії та наслідку дії.

Недоконана дія	Доконана дія	Наслідок дії
передавання	передання	передача
оцінювання	оцінення	оцінка
ухвалювання	ухвалення	ухвала
змінювання	змінення	зміна
викладання	викладення	виклад

У російській мові на позначення цих понять уживається лише одна або дві форми, порівняйте:

Недоконана дія	Доконана дія	Наслідок дії
передача	передача	передача
оценивание	оценка	оценка
решение	решение	решение
изменение	изменение	изменение
излагание	изложение	изложение

Контрольні запитання

1. Пригадайте особливості форм числа та роду іменника.

2. У яких випадках використовується кличний відмінок?

3. Назвіть основні правила вибору закінчення -а (- я) або -у (-ю) для іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини.