Оболонки і судини головного мозку

Оболонки головного мозку. Головний мозок, так само як і спинний, вкритий трьома оболонками: твердою — найщільнішою, павутинною — тонкою і м’якою, або судинною. Вони є безпосереднім продовженням оболонок спинного мозку.

Тверда мозкова оболонка — зовнішня. В черепі вона є одночасно і окістям, але щільно зростається з кістками лише на його основі. Від внутрішньої поверхні твердої мозкової оболонки відходять двошарові відростки, які проникають між окремими частинами мозку, роз’єднують їх і оберігають від струсів. Ці відростки містять у собі ендотеліальні порожнини, подібні до кровоносних судин, що називаються пазухами, або синусами, твердої мозкової оболонки, які заповнені венозною кров’ю. В синуси впадають вени головного мозку.

Між твердою мозковою оболонкою і павутинною розміщена вузенька щілина — субдуральний простір, заповнений мозковою рідиною.

Павутинна оболонка — тонка безсудинна, розміщена під твердою мозковою оболонкою. Вона перекидається через борозни і нерівності мозку. Між нею і м’якою оболонкою утворюється підпавутинний (субарахноїдальний) простір, що теж заповнений мозковою рідиною. Підпавутинний простір сполучається з шлуночками мозку. М’яка мозкова оболонка, або судинна, тісно прилягає до поверхні мозку і заходить в усі його борозни й щілини. Вона має велику кількість кровоносних судин, разом з ними проникає в шлуночки мозку і відіграє велику роль в його живленні.

Судини головного мозку. До головного мозку кров надходить з двох великих судин — внутрішніх сонних артерій (правої і лівої), які проникають в порожнину черепа через сонні канали вискових кісток, і двох хребетних артерій (правої і лівої), які входять через великий потиличний отвір.

Венозна кров збирається в мозкові вени і венозні синуси головного мозку. У венозні синуси збирається кров з усіх вен головного мозку. Із синусів вона поступає у дві внутрішні яремні вени (праву і ліву).

Лекція 5 д овгастий мозок

Довгастий мозок (myelencephalon, medulla oblongata) є безпосереднім продовженням спинного мозку і за зовнішньою формою та будовою, особливо в нижній частині, з ним дуже подібний. Розміщений у порожнині черепа на схилі тіла потиличної кістки. Нижня його межа знаходиться на рівні верхнього краю атланта, там де виходить перша пара шийних спинномозкових нервів. Зверху і спереду розміщений міст, від якого він відмежований глибокою поперечною борозною (рис. 30).

Рис. 30. Основа мозку (передня поверхня довгастого мозку):

 1 — передня поздовжня щілина довгастого мозку;

 2 — піраміди довгастого мозку;

 3 — оливи довгастого мозку;

 4 — міст;

 5 — поздовжня борозна моста;

 6 — ніжки середнього мозку;

 7 — передня дірчаста речовина;

 8 — спинний мозок;

• III — окоруховий нерв;

• IV — блоковий нерв;

• V — трійчастий нерв;

• VI — відвідний нерв;

• VII — лицевий нерв;

• VIII — переддвернозавитковий нерв;

• IX — язиковоглотковий нерв;

• X — блукаючий нерв;

• XI — додатковий нерв;

• XII — під’язиковий нерв

На передній поверхні довгастого мозку проходить передня серединна щілина — продовження такої ж самої щілини спинного мозку. По боках щілини тягнуться два поздовжні тяжі. Це піраміди, які є ніби продовженням догори передніх канатиків спинного мозку. Складаються вони із нервових волокон, частина яких кожної із них переходить на протилежну сторону, утворюючи перехрест пірамід. В спинному мозку вони переходять у бічні пірамідні шляхи. Та частина волокон, які не беруть участь в перехресті пірамід, продовжуються в низхідному напрямку як передні пірамідні шляхи.

По боках від пірамід розміщені овальні підвищення — оливи, які відокремлюються від пірамід борозенкою. Оливи мають зв’язки з мозочком і функціонально пов’язані з підтриманням тіла у вертикальному положенні. Біля олив розташовані нижні ніжки мозочка, що мають вигляд масивних волокнистих тяжів, які розходячись догори в сторони обмежують нижній кут ромбоподібної ямки.

Н а задній поверхні довгастого мозку тягнеться задня серединна борозна, яка є продовженням відповідної борозни спинного мозку (рис. 31).

Рис. 31. Стовбур мозку (вигляд зверху і ззаду):

 1 — задня серединна борозна довгастого мозку;

 2 — тонкі пучки довгастого мозку;

 3 — клиноподібні пучки довгастого мозку;

 4 — тонкі горбики;

 5 — клиноподібні горбики;

• IX — язиковоглотковий нерв;

• X — блукаючий нерв;

• XI — додатковий нерв;

 6 — ромбоподібна ямка;

 7 — верхні горбики середнього мозку;

 8 — нижні горбики середнього мозку. З боків від неї розміщені тонкі пучки (провідні шляхи), а латеральніше — клиноподібні. Волокна, з яких вони складаються, є прямим продовженням волокон задніх канатиків спинного мозку. Ці пучки вгорі довгастого мозку закінчуються потовщеннями, що називаються тонкими та клиноподібними горбиками (ядрами). Їх утворюють скупчення вставних нейронів, на яких закінчуються волокна пучків. Волокна клітин тонкого і клиноподібного ядер ідуть в двох напрямках. Одна частина в складі задніх ніжок — до мозочка, друга — у висхідному напрямку до зорових горбів проміжного мозку, а далі до кори задньої центральної закрутки великих півкуль.

Від довгастого мозку відходять чотири останніх пари (IX-XII) черепномозкових нервів: язиковоглотковий, блукаючий, додатковий і під’язиковий. Борозни та корінці цих нервів ділять довгастий мозок на три пари канатиків: передні, бічні і задні. Передні канатики розміщені по обидві сторони передньої серединної щілини. Їх утворюють піраміди. Бічні канатики займають латеральні поверхні довгастого мозку. Їх вентральну частину складають оливи, дорзальну — нижні ніжки мозочка. Задні канатики знаходяться по обидві сторони від задньої серединної борозни і складаються із тонкого і клиноподібного пучків.

Від бічних канатиків довгастого мозку послідовно (зверху вниз) відходять корінці язиковоглоткового (IХ пара), блукаючого (Х пара) і додаткового (ХI пара) нервів. Під’язиковий (ХII пара) нерв відходить від передньої поверхні довгастого мозку між пірамідами і оливами (рис. 30,   31).

В середині довгастого мозку знаходиться центральний канал, який є продовженням центрального каналу спинного мозку. Верхня частина його значно розширюється і переходить у четвертий мозковий шлуночок.

Довгастий мозок утворений сірою і білою речовинами. Сіра речовина розташована в білій у вигляді окремих скупчень — ядер. Біла речовина знаходиться зовні і між ядрами в середині. У довгастому мозку розрізняють: вестибулярні ядра і ядра олив, ядра тонких та клиноподібних пучків, а також ядра останніх чотирьох пар черепномозкових нервів.

В глибині довгастого мозку міститься ретикулярна формація (сітчаста речовина), яка теж належить до сірої речовини і є сукупністю з’єднаних між собою нервових клітин і волокон, які нагадують під мікроскопом сітку. Ретикулярна формація займає центральне положення по всій довжині мозкового стовбура — від довгастого до проміжного мозку. Вона відіграє велику роль у регуляції збудливості і тонусу всіх відділів центральної нервової системи, в тому числі і кори великих півкуль, забезпечуючи певний функціональний рівень її клітин. Здебільшого ретикулярна формація здійснює активізуючий вплив на відділи центральної нервової системи, підвищуючи їх тонус і збудливість.

Біла речовина довгастого мозку утворена пучками нервових волокон і містить ті ж провідні шляхи, що і спинний мозок. Від олив і вестибулярних ядер довгастого мозку беруть початок оливо-спінальні та вестибуло-спінальні низхідні провідні шляхи.

Довгастий мозок порівняно невеликий відділ головного мозку, але дуже важливий у функціональному відношенні завдяки наявності ядер блукаючих нервів, які іннервують майже всі внутрішні органи. Тут розташовані життєво важливі центри, що регулюють діяльність серця, акти дихання, функції органів травлення, обмін речовин та багато інших функцій організму. Тому ушкодження довгастого мозку дуже небезпечні. Вони можуть бути причиною смерті внаслідок припинення дихання чи роботи серця.