3. Споживач і грошові розрахунки

Роль грошей в житті держави і споживача

У грошей, як і в у всього на світі, своя історія. І навіть не одна, а цілих дві. Перша – про те, як наші предки винайшли засіб обміну для придбання товарів і послуг, певну "міру" їх цінності. Друга - це і не історія зовсім, а епічна поема про те, як убогі й роздріблені господарства окремих країн перетворилися на струнку і ефективну світову економічну систему, в якій все взаємопов’язане, а гроші відіграють провідну роль. Роль грошей в економіці іноді порівнюють із обігом крові в організмі людини.

Колись грошима служили акулячі зуби і скляне намисто, раковини каурі, лисячі хутра. Зараз ми користуємося монетами, паперовими грошима і чеками.

Як правило, ми отримуємо їх на товари і послуги. Купуючи, ми, у свою чергу, даємо виробнику товарів гроші на оплату праці робітників і на інші витрати. Частину цих грошей робітники і підприємці віддають державі у вигляді податків. Податки потрібні державі, щоб придбати товари для всієї країни. Держава будує дороги і лікарні, платить лікарям і вчителям – так гроші знову повертаються в економіку.

Як бачте,”кругообіг” грошей в економіці дає нам змогу заробляти, купувати і накопичувати. Без грошей важко уявити собі суспільство як цілісний організм.

Валюта і споживач

Кожна держава, яка себе поважає, має власну валюту. Валюта – національні гроші якої-небудь держави, обов’язкові для прийому до сплати за будь-які товари, послуги, роботи, що пропонуються в цій країні. Ви, напевне, тримали в руках долари США і бачили або принаймні чули про російські рублі, шведські крони, французькі франки, італійські ліри. Всі ці валюти використовуються у своїх рідних країнах так само, як в Україні використовують гривні: для купівлі товарів і послуг споживачами, розрахунків між підприємствами, збереження заощаджень у банках тощо.

Випуск власної валюти означає можливість управляти економікою своєї країни і незалежність від волі урядів інших країн.

Дуже багато країн вимагають, щоб розрахунки на їх території здійснювались тільки в національній валюті. Тому у світі вигадали механізм розрахунку між громадянами різних країн, основу якого становлять валютні курси пропозиції обміну однієї валюти на іншу. Тобто курс долара до румунського лея означає скільки леїв дають за один долар США.

Від чого залежить це співвідношення? По-перше, від купівельної спроможності кожної валюти, тобто від кількості однакових послуг і товарів, які можна купити, скажімо, за 100 одиниць тієї або іншої валюти. По-друге, від співвідношення попиту і пропозиції на ту або іншу валюту. Коливання валютних курсів відображає посилення або послаблення національної економіки: чим сильніша економіка, тим більше бажаючих придбати валюту даної країни. По-третє, від обмежень, які встановлює на операції з обміну валюти та чи інша держава.

Зрозуміло, навіщо продавати валюту, якщо вона у вас є: грошові операції проводяться в Україні в гривнях. Але навіщо її купувати? По-перше, якщо ви збираєтесь у поїздку за кордом. Зрозуміло, що в країні, куди ви їдете, розрахунки здійснюються у національній валюті, а не в гривнях. Оскільки в більшості країн неможливо або дуже невигідно міняти гривні на національну валюту, доводиться робити це в Україні. Можливі два варіанти: ви міняєте гривні на потрібну вам валюту або міняєте тривні на одну валюту (найчастіше, на долари США), а вже потім у країні призначення обмінюєте долари на валюту цієї країни.

Важко сказати, який шлях кращий. Якщо країна слаборозвинена, то, швидше за все, можливий тільки другий шлях: ви просто не знайдете жодного обмінного пункту, де вам готові були б продати валюту цієї країни. Якщо ж потрібна вам валюта має досить широкий обіход, то ви маєте підрахували, що вигідніше - обміняти гривні на долари, а долари, наприклад, на франки або прямо міняти гривні на франки і їхати до Франції вже з французькими грішми в кишені.

Інша мета купівлі валюти - заощадження коштів. Такий спосіб доцільний, якщо інфляція знецінює власну валюту швидше, ніж валюту іншої держави. У період високої інфляції доцільно зберігати гроші в національній валюті тільки на поточні витрати. Якщо ж гроші потрібні вам через тиждень, а тим більше через місяць, то вигідніше перевести їх в більш стійку валюту, а коли вони знадобляться для конкретних розрахунків, то обміняти їх на національні гроші. Зрозуміло, що ми порівнюємо вигідність тільки зберігання "в панчосі" – гривень або доларів. Якщо ж. щоб захиститись від інфляції, ми кладемо гроші в банк, то співвідношення вигідності заощаджень у національній і в іноземній валютах може змінюватися.

Які ще операції з валютою можуть здійснювати приватні особи? Відкривати валютні рахунки, отримувати грошові перекази з-за кордону. З економічної точки зору це мало відрізняється від тих операцій, які проведені в гривнях, хоча законодавчо може запроваджуватися певний режим здійснення схожих операцій.