
- •«Теорія рекреалогії та бальнеології»
- •Тема 1. Вступ до курсу «Теорія рекреалогії та бальнеологія»
- •1.2. Рекреалогія як навчальна дисципліна.
- •1.3. Основні завдання та специфіка рекреаційних досліджень.
- •Тема 2. Загальне уявлення про рекреацію
- •Тема 3. Основи категоріального апарату рекреалогії
- •Тема 4. Рекреаційний потенціал та рекреаційні ресурси
- •Зм 2. Особливості рекреаційної діяльності. Рекреаційна система
- •Тема 5. Загальне уявлення про рекреаційну діяльність
- •Тема 6. Основні концепти рекреаційної діяльності
- •Тема 7. Концепції рекреаційних систем
- •Тема 8. Бальнеологія. Типи мінеральних вод
- •Тема 9. Основні принципи та методи внутрішнього застосування мінеральних вод.
- •Тема 10. Зовнішнє застосування мінеральних вод. Історія вололікування, основні принципи і методи застосування
- •Тема 11. Туризм як галузь рекреаційної діяльності
- •Тема 12. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційної сфери та туризму в Україні
1.3. Основні завдання та специфіка рекреаційних досліджень.
Таким чином, теорія рекреалогії – це комплексна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства та особливості рекреаційної діяльності людини в межах певних територій – територіальних рекреаційних систем різних типів і рангів. В основному рекреалогія досліджує:
Закономірності формування, функціонування, динаміки, розміщення та типологію ТРС;
Властивості ТРС та її окремих елементів;
Рекреаційну діяльність її види і форми та територіальну диференціацію рекреаційних потреб населення;
Рекреаційні міграції населення;
Рекреаційні ресурси, методи їх оцінки та використання;
Екологічні наслідки рекреаційної діяльності та принципи рекреаційного природокористування;
Розробляє принципи оптимального функціонування рекреаційного господарства.
Основне конструктивне завдання даної науки – обґрунтування й реалізація рекреаційного районування з метою визначення рекреаційних функцій території при географічному поділі праці в сфері рекреації й туризму, для координації розвитку відповідних галузей економіки, оптимального використання різних видів рекреаційних ресурсів.
Фактично можна виділити чотири основні напрямки дослідження рекреаційної географії, які забезпечують розв’язання певних науково-практичних завдань:
1) Теоретичний – виявлення закономірностей формування, функціонування, розвитку, розміщення, типологію та властивості ТРС; окремі елементи ТРС; розробка та вдосконалення принципів і критеріїв рекреаційного районування; класифікація видів і форм рекреаційної діяльності; класифікація рекреаційних ресурсів; вдосконалення понятійно-термінологічного апарату;
2) Методичний – вдосконалення та розробка нових методів вивчення та проектування ТРС, визначення параметрів дослідження, технології та методики оцінки територіальних рекреаційних систем та їх окремих елементів;
3) Конструктивний – прогнозування розвитку рекреаційного господарства; проведення рекреаційного районування; розробка територіально-диференційованих норм рекреаційного навантаження;
4) Інформаційний – акумулює інформацію щодо окремих рекреаційних районів і територій, відслідковує відповідні зміни.
Основні напрямки рекреаційних досліджень в Україні:
- оцінка рекреаційних ресурсів держави й складання відповідного кадастру;
- визначення рекреаційної ємності територій;
- рекреаційне районування;
- прогнозування розвитку рекреації та оптимізація функціонування рекреаційного господарства в Україні;
- розробка й впровадження заходів щодо підвищення рекреаційного потенціалу;
- вивчення внутрішнього й зовнішнього попиту на рекреаційні послуги.
Відповідно рекреаційна географія належить до сімейства суспільних спеціальних наук, у яких цільова функція об'єкта й предмета вивчення може бути визначена як соціальна.
Основними методами даної науки є такі загальновизнані наукові методи системи географічних наук, як: історичний, порівняльний, картографічний, аналітико-статистичний, експедиційних досліджень, методи інформаційних технологій і математичного моделювання. Соціальний характер предмета дослідження обумовлює застосування в рекреаційній діяльності способів і прийомів, які склалися в інших суспільних (балансовий, соціологічних опитувань і анкетувань, психологічного вимірювання тощо) і медико-біологічних науках. Подальший розвиток цієї науки, її диференціація та поглиблення завдань дослідження зумовлюють появу нових методів і розробку нових комплексних методик.